Ухвала суду № 38793524, 05.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2014 рокусправа № 2а/0470/8772/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року по справі № 2а/0470/8772/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000122343 від 23.07.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 533760,25 грн., в тому числі за основним платежем - 526205,00 грн. та за штрафними санкціями - 7555,25 грн. та № 0000132343 від 23.07.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 65836,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки ТОВ "МФ "Фаворит", код ЄДРПОУ 13451782, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., та на підставі акту № 245/225/13451782 від 13.07.2012 року прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає необґрунтованими та безпідставними, а отже таким, що підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р. позовні вимоги ТОВ "МФ "Фаворит" задоволені: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 23.07.2012 року № 0000122343 та № 0000132343. Постанову суду мотивовано тим, що угоди, які укладались між позивачем та його контрагентами були виконані сторонами, факт здійснення господарських операцій підтверджений наявними у справі доказами, а висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами є недоведеними та обґрунтовуються лише висновками актів про здійснення зустрічних перевірок контрагентів у ланцюгу постачання. Отже, відповідачем не доведені висновки щодо порушень позивачем норм чинного законодавства та відповідно правомірність своїх рішень.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р., як таку що винесена, з порушенням норм матеріального, та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, суд не врахував встановлені перевіркою обставини порушення позивачем приписів цивільного та податкового законодавства, а також докази, які свідчать про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржену постанову залишити без змін.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є поштове повідомлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 24.05.2012 року № 262, повідомлення від 24.05.2012 року № 124 та направлень від 08.06.2012 р. №№ 000262, 000263, 000264, 000265, 000266, 000267, 000268, 000269, 000270 відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "МФ "Фаворит" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 245/225/13451782 від 13.07.2012 року, за висновками якого встановлені порушення:

- ст.ст. 203, 205, 208, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 65836 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2011 р. у сумі 21543 грн., за ІІ квартал у сумі 44293 грн.;

- ст.ст. 203, 205, 208, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, підприємством ТОВ "МФ "Фаворит" в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 526205,00 грн., у т.ч. за квітень 2011 року у сумі 176966,00 грн., за травень 2011 року у сумі 112283,00 грн., за червень 2011 року у сумі 206747,00 грн., за липень 2011 року у сумі 18693,00 грн., за серпень 2011 року у розмірі 11516,00 грн.;

- абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого нарахована фінансова санкція 1020 грн.;

та на підставі акту перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132343 від 23.07.2012 року про збільшення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 65836,00 грн.;

- № 0000122343 від 23.07.2012 року про збільшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 533760,25 грн., в тому числі за основним платежем - 526205,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7555,25 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості та протиправності даних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Зазначені висновки податкового органу обґрунтовані, зокрема, ненаданням позивачем до перевірки податкових накладних, котрі були включені до складу податкового кредиту на суму 500183,00 грн.

Однак, даний факт спростований наданими позивачем та дослідженими судом першої інстанції зазначеними податковими накладними, які перелічені у р. 3.2.2 акту перевірки № 245/225/13451782 від 13.07.2012 року.

Отже, суд дійшов правильного висновку стосовно необґрунтованості та протиправності податкового повідомлення-рішення № 0000122343 від 23.07.2012 року, в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 500183,00 грн..

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зробив висновок про нікчемність та недійсність правочинів, що укладені позивачем з ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Союз Лівс", ТОВ "Оріол".

Відповідно до р. 3.1.2, р. 3.2.2 акту перевірки № 245/225/13451782 від 13.07.2012 року за даними перевірки встановлено порушення cт.cт. 203, 205, 208, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за операціями, що проведені на підставі правочинів ТОВ "МФ "Фаворит" з ТОВ "Пакра-Україна", з ТОВ "Союз Лівс" та з ТОВ "Оріол" завищено валові витрати на загальну суму 130110 грн., у т.ч. за ІІ та III квартали 2011р. у сумі 42575 грн. та у сумі 87535 грн. відповідно; а також завищено податковий кредит на загальну суму 26022 грн., у т.ч. за квітень 2011 року у сумі 3550 грн., за травень 2011 року у сумі 2458 грн., за червень 2011 року у сумі 2507 грн., за липень 2011 у сумі 17507 грн.

Зокрема, відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про нікчемність договору поставки № 25-10/208 від 24.10.2008 р. між ТОВ "МФ "Фаворит" та ТОВ "Пакра-Україна", посилаючись на те, що згідно висновку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у акті від 06.12.2011р. №1450/3-23-60 ТОВ "Пакра-Україна" придбавало ТМЦ у ТОВ "Укртрансзапчастина", при цьому ТОВ "Укртрансзапчастина" здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, відповідач робить висновок, що договори укладені між позивачем та ТОВ "Пакра-Україна" мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків, отже, є нікчемними. Документи, якими оформлені зазначені в довідці операції, не мають юридичної сили та доказовості.

Також у акті перевірки зроблено висновок про нікчемність договору поставки №16/04-1 від 16.04.2011 р., укладеного між позивачем та ТОВ "Союз Лівс". Даний висновок обґрунтований посиланням відповідача на постанову прокуратури Дніпропетровської області про призначення документальної перевірки ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" за період 01.01.2010 р. по 01.01.2012 р., в якій зазначено щодо розслідування кримінальної справи № 70129022, порушеної за фактом зловживання службовим становищем, відносно посадових осіб ТОВ "Віннер Телеком", в ході якого встановлені пов'язані підприємства, в т.ч. ТОВ "Союз Лівс", яке має ознаки фіктивності.

Посилаючись на дану постанову відповідач дійшов висновку, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "Союз Лівс" мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків, отже, є нікчемними.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в акті перевірки від 13.07.2012 року № 245/225/13451782 зроблено висновок про нікчемність правовідносин між ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" та ТОВ "Оріал". Даний висновок обґрунтований тим, що ТОВ "МФ "Фаворит" надало до перевірки рахунок №18/4 від 18.04.2011 р., відповідно до якого ТОВ "Оріал" оформило видаткову накладну №18/4 від 18.04.2011 на суму 7140 грн., в т.ч. ПДВ 1190 грн. Взаємовідносини між ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" та ТОВ "Оріал", на думку відповідача, мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, отже, є нікчемними. Документи, якими оформлені зазначені в акті операції, не мають юридичної сили та доказовості. Таким чином відповідач робить висновок про те, що на порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України підприємством протягом перевіряємого періоду віднесено у липні 2011 року до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, витрати за отриманими документами у ІІ кварталі 2011 року, якими оформлені зазначені в довідці операції, що не мають юридичної сили та доказовості, на загальну суму 5950,00 грн. На порушення п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 137.4. ст. 137 Податкового кодексу України ТОВ "МФ "Фаворит" занижено суму доходів у вигляді вартості товарів, безоплатно отриманих від невстановленої особи у ІІ кварталі 2011 року на суму 7140,00 грн. В обґрунтування наведених висновків відповідач посилається на акт від 10.02.2012 р. № 328/236-36917523 Алчевської ОДПІ м. Алчевська за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Оріал" за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., відповідно до якого господарські операції між ТОВ "Оріал" та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. ТОВ "Оріал" не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань. Також, відповідач посилається на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.12.2011 р. №1450/3-23-60, яким встановлено порушення з боку ТОВ "Оріал", а саме відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань.

Проте, на підтвердження зазначених висновків податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Союз Лівс" та ТОВ "Оріал" угод відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсними (нікчемними) зазначених правочинів у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, реальність господарських операцій, здійснених ТОВ "МФ "Фаворит" з ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Лівс", ТОВ "Оріал" з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, а саме фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, а також використання позивачем у власній господарській діяльності наведених результатів господарських операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності та необґрунтованості висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 13.07.2012 року № 245/225/13451782 стосовно нікчемності угод, укладених ТОВ "МФ "Фаворит" з ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Лівс", ТОВ "Оріал" та заниження податку на прибуток у сумі 65836,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000132343 від 23.07.2012 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000122343 від 23.07.2012 року в частині визначення ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26022,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів ТОВ "МФ "Фаворит" з ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Лівс", ТОВ "Оріал", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його протиправності.

За обставин доведеності позивачем факту реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Лівс", ТОВ "Оріал" та руху активів у процесі господарської діяльності, позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 26022,00 грн., а отже податкове повідомлення-рішення № 0000122343 від 23.07.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 526205,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 7555,25 грн. є необґрунтованим та протиправним.

Висновки щодо порушень позивачем норм чинного законодавства та відповідно правомірність своїх рішень відповідачем не доведені.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган ані в акті перевірки, ані в апеляційній скарзі не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкової декларацій з ПДВ у спірному періоді.

Судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується дослідженими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, із досліджених судом першої інстанції первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача з ТОВ «Пакра-Україна», ТОА «Союз Лівс», ТОВ «Оріол» , вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від зазначених контрагентів є дійсними.

На час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а отже позивач не може нести відповідальність за можливі зловживання з боку контрагентів в системі оподаткування.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач всупереч зазначеним вимогам закону не довів суду правомірності прийнятих ним оспорюваних повідомлень-рішень.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку та отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого постачальникам послуг, а також суму валових витрат за отриманий товар.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено реальність господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, а отже відсутні підстави вважати неправомірним формування позивачем показників податкової звітності по податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі даних, підтверджених первинними документами. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року по справі № 2а/0470/8772/12 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року по справі № 2а/0470/8772/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай