Ухвала суду № 38793498, 30.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2013 року

справа № 2а-9412/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі № 2а-9412/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі – відповідач), в якому, просило визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001340805/0 від 18.10.2010 р. на суму 1 160 715, 00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі № 2а-9412/10/0870 позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001340805/0 від 18.10.2010 року, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової інспекції.

Постанову суду мотивовано тим, що контрагент позивача ТОВ «ТЦ «Октавія» є платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договору з поставки паливо-мастильних матеріалів з позивачем. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставини щодо недобросовісності позивача як платника податків. Суд першої інстанції при прийнятті постанови звернув увагу, що Запорізьким окружним адміністративним судом вже розглядався подібний спір, в якому предметом розгляду були господарські відносини між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ТЦ «Октавія». Судом першої інстанції не взято до уваги твердження відповідача щодо наявності обвинувального вироку суду яким встановлено вину засновника, директора ТОВ «ТЦ «Октавія» яка полягає у організації фіктивного підприємства.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі № 2а-9412/10/0870, як таку що винесена, з порушенням норм матеріального, та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. На думку апелянта, суд при прийнятті рішення не врахував, що відносно директора ТОВ «ТЦ «Октавія» винесено вирок, яким встановлено, що директор підприємства не мала до нього жодного відношення, договори та податкові накладні не підписувала, її прізвище на податкових накладних зазначено помилково. Апелянт вказує, що предметом можливих відносин між позивачем та його контрагентом є паливо-мастильні матеріали (бензин), операції з яким, його зберігання та транспортування, відбір для перевірки якості повинні бути додатково задокументовані, встановлено особливі норми для операцій з паливо-мастильними матеріалами. Апелянт зазначив, що позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не надано доказів на підтвердження транспортування бензину, його відбору для перевірки якості, не надано сертифікатів відповідності та паспортів якості пального, не надано журнал реєстрації проб.

В судовому засіданні з урахуванням приписів ст. 55 КАС України колегією суддів допущено процесуальне правонаступництво відповідача відповідно до наданих документів на підтвердження правонаступництва, та належним відповідачем залучено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було документальну невиїзну перевірку ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питань правових взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ТЦ «Октавія» за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р. За результатами перевірки складено акт № 423/08-05/00130926 від 05 жовтня 2010 року, в якому зафіксовано порушення п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме – занижено податок на прибуток за період 3 кварталу 2009 року на суму 967 263, 00 грн., зафіксовано порушення п.п 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме – занижено податок на додану вартість за липень 2009 року, на загальну суму 773 810, 00 грн. На думку посадових осіб, якими складено акт перевірки, вищевказані порушення допущено через фіктивність та невідповідність правочинів укладених між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ТЦ «Октавія» нормам Цивільного кодексу України.

На підставі акту перевірки № 423/08-05/00130926 від 05 жовтня 2010 року, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі винесено податкове повідомлення-рішення № 0001340805/0 від 18 жовтня 20120 року, яким ВАТ «Запоріжжяобленерго» визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 773 810 грн., сума штрафних санкцій 386 905, 00 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0001340805/0 від 18 жовтня 20120 року, позивач звернувся з скаргою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, яка залишена без задоволення.

Суд звертає увагу, що підставою для висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є твердження відповідача про відсутність фактичних господарських відносин ВАТ «Запоріжжяобленерго» з своїм контрагентом, не здійснення позивачем реальних договірних відносин по поставках товарів або послуг. Відповідач звертав увагу, що договір та податкові накладні видані позивачу ТОВ «ТЦ «Октавія», не могли бути підписані його директором, що викликає сумнів щодо реальності господарських відносин.

Між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ТЦ «Октавія» 30 червня 2009 року був укладений договір № 42/06-09, відповідно до якого ТОВ «ТЦ «Октавія» (Постачальник) поставляв ВАТ «Запоріжжяобленерго» (Покупець) продукти нафтоперероблені рідкі, а останній приймав та оплачував відповідний товар. На виконання вказаного договору постачальник поставив на адресу ВАТ «Запоріжжяобленерго» бензин марки А-76 та марки А-95 на загальну суму 4 642 860, 00 грн.

ВАТ «Запоріжжяобленерго» оплатило отриманий товар за платіжними дорученнями: № 7941 на суму 630 000, 00 грн., № 7958 на суму 670 000, 00 грн., № 7959 на суму 113 392, 00 грн., № 7960 на суму 604 368, 71 грн., № 7961 на суму 854 771, 35 грн., № 9224 на суму 144 000, 00 грн., № 9430 на суму 339 131, 29 грн., № 9431 на суму 660 868, 71 грн., № 9615 на суму 626 327, 94 грн.

Вказані операції знайшли своє відображення, як в бухгалтерському так і в податковому обліку ВАТ «Запоріжжяобленерго», та відповідні докази наявні в матеріалах справи, зокрема, податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі нафтопродуктів, товаротранспортні накладні на відпуск нафтопродукту, паспорти та сертифікати відповідності на отримані нафтопродукти.

Колегія суддів зазначає, що здійснення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №12/2568 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобілю є основними документами на перевезення вантажів. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортна накладна належить до форми первинної транспортної документації, застосування якої є обов’язковим у господарській діяльності підприємств.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності контролювати податкову звітність контрагентів.

Якщо за результатами реальної господарської операції віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, відбувається на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Враховуючи твердження відповідача, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами не мають на меті реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між позивачем та позивачем та ТОВ «ТЦ «Октавія» - визнані судом недійсними. Податкова інспекція не наділена правом визначати які договори нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги вирок, яким визначено, що директор ТОВ «ТЦ «Октавія» створила підприємство яким фактично не керувала, не брала участі у господарській діяльності ТОВ «ТЦ «Октавія». Вироком не досліджувалися правовідносини за договором № 42/06-09, який укладався між позивачем та ТОВ «ТЦ «Октавія», не досліджено податкових накладних, тому роботи висновки щодо їх невідповідності законодавчим нормам – недоречно.

На твердження відповідача, щодо сумнівності господарських операцій ТОВ «ТЦ «Октавія» з своїми контрагентами варто зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 не є обов’язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов’язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що взаємовідносини ТОВ «ТЦ «Октавія» з можливими своїми контрагентами не впливають на взаємовідносини з позивачем. Платник податків у даному випадку ВАТ «Запоріжжяобленерго» не має права перевіряти при укладенні договорів діяльність своїх контрагентів, як і не може нести відповідальність за можливі фіктивні відносини своїх контрагентів з будь-яким суб’єктом господарювання. Податковий орган повинен керуватись первинними документами та виданими податковими накладними по конкретних господарських операціях.

ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001330805/0 від 18.10.2010. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року у справі № 2а-9235/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року, позов задоволено.

Судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 2а-9235/10/0870 встановлено, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» в липні 2009 року мало взаємовідносини з TOB «ТЦ «Октавія» на підставі договору поставки та зберігання нафтопродуктів № 42/06-09 від 30.06.2009 року про постачання рідких нафтопродуктів на передбачених договором умовах.

Судами першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі також встановлено, що реальність господарських операцій з придбання нафтопродуктів ВАТ «Запоріжжяобленерго» у TOB «ТЦ Октавія» та їх використання у власній господарській діяльності ВАТ «Запоріжжяобленерго» підтверджується матеріалами справи, зокрема: податковими накладними; накладними, що підтверджують передачу партії товару постачальником та його прийняття ВАТ «Запоріжжяобленерго»; прибутковими ордерами; актами приймання-передачі партії товару на відповідальне зберігання постачальнику; актами повернення товару ВАТ «Запоріжжяобленерго» з відповідального зберігання; накладними приймання-передачі товару структурними підрозділами ВАТ «Запоріжжяобленерго» (накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів); довіреностями на отримання ТМЦ; актами прийому-передачі ПММ. Зазначені обставини також підтверджуються висновком судово-економічної експертизи № 519 від 03.03.2011 року, призначеної відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 року.

З висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодився Вищий адміністративний суд України, що знайшло відповідне відображення в ухвалі від 13 серпня (К/9991/77274/12 2013) у справі № 2а-9235/10/0870. Крім того в ухвалі зазначено, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій по договору між позивачем та TOB «ТЦ «Октавія».

Відповідно до ч 1. ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи докази у справі, нормативні акти, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позивач отримавши податкові накладні від ТОВ «ТЦ «Октавія», складені належним чином, правомірно сформував податковий кредит. У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав належних доказів нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТЦ «Октавія».

Отже правомірність оспорюваного правочину, що уклався між позивачем та ТОВ «ТЦ «Октавія», а також правильність відображення господарських взаємовідносин за цим правочином у бухгалтерській та податковій звітності встановлена судовим рішенням, що набрали законної сили, а тому посилання апелянта на нікчемність даного правочину через наявність вироку суду відносно керівника ТОВ «ТЦ «Октавія» є хибними.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено реальність господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати неправомірним формування позивачем показників податкової звітності по податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі даних, підтверджених первинними документами. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.55, ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі № 2а-9412/10/0870 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі № 2а-9412/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Т.І. Ясенова