Постанова № 38793377, 27.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2013 рокусправа № 2а/0470/10607/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року по справі № 2а/0470/10607/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить суд про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001951502 від 13.08.2012 р., яким донараховано податок на додану вартість в сумі 108937,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року по справі № 2а/0470/10607/12 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постанову суду мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення №0001951502 від 13.08.2012 р. було прийнято відповідачем правомірно. Позивачем в ході судового розгляду справи не було доведено правомірності та обґрунтованості своєї позиції щодо порушеного на його думку права, а саме ані факту спричинення реальної зміни майнового стану платника податків в результаті вчинених господарських операцій, ані, як наслідок, факту реального вчинення господарських операцій з контрагентом - ПП «Український центр екології», зазначеним в акті перевірки № 771/22-2/31761265 від 31.07.2012 р.

Не погодившись з постановою суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року по справі № 2а/0470/10607/12, як таку що винесена, з порушенням норм матеріального, та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, суд не врахував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001951502 від 13.08.2012 р., яким донараховано податок на додану вартість в сумі 108937,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1,00 грн., прийняте за результатами висновків акту перевірки № 771/22-2/31761265 від 31 липня 2012 р., є незаконними, оскільки податківці не мають права давати оцінку дійсності чи недійсності правочинів, які вчиняються суб'єктами господарювання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду судового рішення, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Український центр екології» за травень 2011 року, з ТОВ ТК «Елемент» за серпень 2011 року, з ТОВ «Паливна компанія «Серіол-Плюс» за серпень 2011 року. За результатми перевірки був складений акт № 771/22-2/31761265 від 31 липня 2012 р., відповідно до висновків якого ТОВ «Енергонафта» порушило п.185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту в травні 2011 року на суму 108 937,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001951502 від 13.08.2012 р., яким донараховано податок на додану вартість в сумі 108937,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0001951502 від 13.08.2012 р. було оскаржено позивачем в судовому порядку та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено завищення податкового кредиту ТОВ «Енергонафта» за травень 2011 року на суму 108 937,00 грн., оскільки на підставі висновків акту перевірки № 1933/18/36627363 від 22.06.2011 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Український центр екології» з питання правильності визначення сум податку на додану вартість за травень 2011 року», складеного ДПІ у Московському районі м.Харкова, та матеріалів відпрацювання завдання ДПС у Дніпропетровській області № 30141/7/20-239 від 13.10.2011 р. щодо доведеного переліку суб'єктів господарювання , які задіяні у схемах формування схемного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань для відпрацювання та дієвого контролю, взаємовідносини ТОВ «Енергонафта» з ПП «Український центр екології» за травень 2011 року вважаються такими, що не створюють реальних наслідків.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна на підставі наступного.

Між ТОВ «Енергонафта» та ПП «Український центр екології» 28 квітня 2011 року був укладений договір № 28/04-2, відповідно до якого ПП «Український центр екології» (Постачальник) поставляв ТОВ «Енергонафта» (Покупець) нафтопродукти, а останній приймав та оплачував відповідний товар.

На виконання вказаного договору ПП «Український центр екології» поставило на адресу ТОВ «Енергонафта» бензин АИ-95 за накладною № 28/13 від 28.04.2011 р. в кількості 33 645 літрів на суму 326 356,50 грн.; за накладною № 11/8 від 11.05.2011 р. в кількості 33 520 літрів на суму 326 820,00 грн.; за накладною № 16/22 від 16.05.2011 р. в кількості 33 178 літрів на суму 326 803,30 грн.

ТОВ «Енергонафта» оплатило отриманий товар за платіжними дорученнями: №1476 від 28.04.2011 р. на суму 326 356,50 грн.; №1505 від 11.05.2011 р. на суму 137 600,00 грн.; №1506 від 12.05.2011 р. на суму 135 400,00 грн.; №1508 від 13.05.2011 р. на суму 53 820,00 грн.; №1518 від 16.05.2011 р. на суму 326 803,30 грн.

Вказані операції знайшли своє відображення, як в бухгалтерському так і в податковому обліку ТОВ «Енергонафта», та відповідні докази наявні в матеріалах справи, зокрема, податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі нафтопродуктів, товаротранспортні накладні на відпуск нафтопродукту, накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ, паспорти та сертифікат відповідності на отримані нафтопродукти.

Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між позивачем та ПП «Український центр екології», визнані судом недійсними.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки визначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 28 ЦК України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами(стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений в кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір та правочини на його виконання між позивачем та ПП «Український центр екології» не підпадають під зазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 ЦК України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Судом першої інстанції були ретельно досліджені наявні в матеріалах справи первинні документи, але не вірно встановлена відсутність реальності господарських операцій з вказаним контрагентом, та недотримання позивачем спеціальних вимог законодавства, щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Основоположним в постанові суду першої інстанції стали висновки акту перевірки № 1933/18/36627363 від 22.06.2011 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Український центр екології» з питання правильності визначення сум податку на додану вартість за травень 2011 року», складеного ДПІ у Московському районі м.Харкова, та матеріали відпрацювання завдання ДПС у Дніпропетровській області № 30141/7/20-239 від 13.10.2011 р. щодо доведеного переліку суб'єктів господарювання , які задіяні у схемах формування схемного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань для відпрацювання та дієвого контролю, взаємовідносини ТОВ «Енергонафта» з ПП «Український центр екології» за травень 2011 року вважаються такими, що не створюють реальних наслідків.

Однак, Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі №742/113-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, а тому можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001951502 від 13.08.2012 р., а отже постанова суду першої інстанції про відмову скасування даного рішення податкового органу підлягає скасуванню, адміністративний позов ТОВ «Енергонафта» - задоволенню.

Керуючись ст.ст.160 196,198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012р. по справі № 2а/0470/10607/12 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012р. по справі № 2а/0470/10607/12 - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001951502 від 13.08.2012 р., винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, відповідно до якої товариству з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» донараховано податок на додану вартість в сумі 108937,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай