Ухвала суду № 38793366, 27.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2013 року

справа № 811/40/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по справі № 811/40/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградський завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградський завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові-повідомлення рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №0000520224 від 22 серпня 2012 року та №0001330224 від 19 листопада 2012 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по справі № 811/40/13-а позов Публічного акціонерного товариства "Кіровоградський завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові-повідомлення рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №0000520224 від 22 серпня 2012 року та №0001330224 від 19 листопада 2012 року.

Постанову суду мотивовано тим, що факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договорів сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по справі № 811/40/13-а, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального, та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, суд не врахував, що господарські операції між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. У зв’язку з порушенням позивачем вимог ст.203, 215, 216, 228, 234 Цивільного кодексу України, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 32126 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 32126 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду на загальну суму 15620 грн.: за червень 2011р. – 22 грн., липень 2011р. – 12340 грн., жовтень 2011р. – 3258 грн...

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” за період червень-липень 2011р. та ТОВ „Дніпрометалхолдинг” за жовтень 2011р., про що складено відповідний акт від 03.08.2012р. №113/22-4/00380014.

На підставі акту перевірки та за результатами його оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000520224 від 22 серпня 2012 року яким ПАТ “Цукрогідромаш” збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 32127 грн., в т.ч. за основним платежем – 32126 грн. та 1 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

№0001330224 від 19 листопада 2012 року, яким ПАТ “Цукрогідромаш” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15620 грн., у т.ч. за червень 2011р. – 22 грн., липень 2011р. – 12340 грн., жовтень 2011р. – 3258 грн.

Відповідач обґрунтовує законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень порушенням вимог п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 32126грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 32126 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) на загальну суму 7846 грн., в т.ч.: за червень 2011р. на суму 22 грн., за жовтень 2011р. – 7824 грн..

Судом першої інстанції встановлено, та перевірено колегією суддів, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” та ТОВ „Дніпрометалхолдинг”.

Позивачем укладено з ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” договори поставки від 03.01.2011р. №10 та від 10.01.2011р. №012, згідно яких ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” (Поставщик) зобов’язується поставити та передати ПАТ “Цукрогідромаш” (Покупцю) товар, а Покупець – зобов’язується прийняти даний товар та здійснити оплату згідно виставленого рахунку. Марка, кількість, ціна товару поставки зазначається у специфікації, яка є невід’ємною частиною договорів. (т.1 а.с.188-189, 190-192, 193-194, 195-202)

Факти отримання позивачем від ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” товару, згідно вказаних договорів, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (т.1 а.с.232, 234-239), видатковими накладними (т.1 а.с.224, 226-230).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за червень 2011 р. у сумі 32148, липень 2011р. – 12340 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПАТ “Цукрогідромаш” та про що свідчать копії декларації з ПДВ з додатком 5 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т.1 а.с.109-118, 120-130, 155, 162, 173, 174, 177, 180)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” вартість отриманого товару, що підтверджується виписками по рахунку позивача (т.1 а.с.182-187)

ПАТ “Цукрогідромаш” укладено з ТОВ „Дніпрометалхолдинг” усний договір поставки товару.

ТОВ „Дніпрометалхолдинг” у жовтні 2011 р. реалізувало позивачу ТМЦ, виписало податкові накладні (т.1 а.с.208, 209) та видаткові накладні (т.1 а.с.206, 207). Крім того, ТОВ „Дніпрометалхолдинг” виписало коригуючі податкові накладні в зв’язку з не поставкою ТМЦ у повній кількості (т.1 а.с.210-213).

Вказані податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2011р., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача та про що свідчить копія декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. з додатком 5 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т.1 а.с.131-139, 150)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Дніпрометалхолдинг” вартість отриманого товару, що підтверджується виписками по рахунку позивача (т.1 а.с.203)

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо необґрунтованості висновків відповідача та їх невідповідності нормам законодавства, та вважає зазначити наступне.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Так, згідно довідки АА №562651 з ЄДРПОУ позивач займається такими видами діяльності за КВЕД, зокрема 28.12 виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, 25.99 виробництво інших готових металевих виробів, тобто отримання від ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” та ТОВ „Дніпрометалхолдинг” товарів та їх використання, здійснено позивачем в межах його господарської діяльності (т.1 а.с.89)

Також, на підтвердження використання отриманих товарів від ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” та ТОВ „Дніпрометалхолдинг” у власній господарській діяльності, позивачем надано докази, які підтверджують факт подальшого використання даних товарів, та які містяться в матеріалах справи, а саме податкові накладні (т.1 а.с.233, 240), видаткові накладні (т.1 а.с.225, 231), акти звірки взаємних розрахунків (т.1 а.с.205, 214-217), акти проведення взаємного погашення заборгованості (т.1 а.с.222-223)

Крім того, на підтвердження реальності даних господарських операцій з ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” та ТОВ „Дніпрометалхолдинг”, позивачем надано суду копію журналу реєстрації ввезення матеріалів через прохідну заводу, в яких за відповідними датами зафіксовано ввезення на територію ПАТ “Цукрогідромаш” товарів із зазначенням реквізитів відповідних видаткових накладних, які в співставленні відповідають номерам видаткових накладних виписаних ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” та ТОВ „Дніпрометалхолдинг”. (т.2 а.с.19-23). Також надано журнал реєстрації довіреностей за 2011 рік.(т.2 а.с.24-26)

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та виникненням податкових зобов’язань.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отримані та видані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.12 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ „ТД-НК.Енергомаш” та ТОВ „Дніпрометалхолдинг” є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції, а отже позивачем дотримано всі вимоги закону, пов’язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов’язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Колегія суддів критично розцінює твердження відповідача, стосовно нікчемності договорів між позивачем та ТОВ „ТД-НК.Енергомаш”, ТОВ „Дніпрометалхолдинг”.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідками з ЄДР (т.1 а.с.248-252, т.2 а.с.1-3) та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість (т.2 а.с.27, 29).

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. До того ж, даний акт перевірки ґрунтується лише на відомостях, викладених в актах перевірки контрагентів позивача.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Також, згідно ст.20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними самостійно в позасудовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Судом першої інстанції не встановлена недійсність правочинів між позивачем та контрагентом, у зв’язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладений ним правочин з зазначеним контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Судом першої інстанції були ретельно досліджені наявні в матеріалах справи первинні документи та вірно встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом, та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства, щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач всупереч зазначеним вимогам закону не довів суду правомірності прийнятого ним оскаржуємого повідомлення-рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено реальність господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшов підстав вважати неправомірним формування позивачем показників податкової звітності по податку на додану вартість на підставі даних, підтверджених первинними документами. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по справі № 811/40/13-а – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по справі № 811/40/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай