Ухвала суду № 38793287, 22.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"22" жовтня 2013 р.

справа № 2а-0870/9180/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі № 2а-0870/9180/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя №181 від 06 травня 2011 року. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що у березні 2011 року у позивача виникло зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 35590,48 грн., строк сплати якого, відповідно до норм чинного законодавства - не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, тобто до 21 квітня 2011 року. Сума 35600,00 грн. списана банком з рахунку позивача 23 березня 2011 року. Зазначена подія підтверджується банківською випискою за вказану дату. Додатковим доказом сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є відсутність недоїмки у зазначений період та відсутність вимоги про її сплату, а також відсутність стягнення несплаченої суми єдиного внеску.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, позовні вимоги задовольнити. Апелянт посилається на те, що ним 23 березня 2011 року на рахунок відповідача перераховано банком коштів з рахунку платника, а отже висновки суду про правомірність спірного рішення не відповідає дійсним обставинам справи.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули; відповідач у поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" у звіті за березень 2011 року нараховано єдиний внесок у сумі 100047,07 грн., що також відображено у картці особового рахунку платника єдиного внеску в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя. (а.с. 24) У березні 2011 року у позивача виникло зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 35590,48 грн. Вказана сума була списана банком з рахунку боржника 23 березня 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності застосування фінансових санкцій до боржника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” платник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Згідно ч.ч.5,7,8 статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон) сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Відповідно до частини 12 статті 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Так, згідно картки особового рахунку платника єдиного внеску Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, платнику належало до сплати, згідно розрахунку за звітний місяць – спірний період – березень 2011року – до сплати 100047,07грн. (а.с. 24) Відповідно до цієї ж картки, 20 квітня 2011 року відповідачем зараховано внесок – 64456,59 грн. – від платника внеску – Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім”, та 22 квітня 2011 року зараховано – 35590,48 грн. від платника внеску – Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім”. Як зазначено у рішенні Пенсійного Фонду України про результати розгляду скарги від 05 жовтня 2011 року та запереченнях відповідача – сума єдиного внеску 35590,48 зарахована відповідно до платіжного доручення від 22 квітня 2011 року №883.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Згідно з частинами 10 та 13 статті 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Таким чином позивач єдиний внесок за березень 2011 року в сумі 35590,48 грн. сплатив на рахунок Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя з порушенням строків, встановлених законом.

Відповідно до матеріалів справи, позивач має розрахункові рахунки для сплати обов’язкових платежів, штрафних санкцій та пені, які зазначені у оскарженому рішенні відповідача. Проте, рахунки відповідача не співпадають з рахунками, зазначеними в платіжному дорученні від 23 березня 2011 року, копію якого надано у судовому засіданні суду першої інстанції та яке, як стверджує позивач підтверджує своєчасну сплату суми єдиного внеску – 35600,0 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач сплатив суму внеску на належний рахунок але із запізненням – 22 квітня 2011 року. Згідно пункту 9 Порядку помилково сплачені суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду, перераховуються шляхом оформлення органом Пенсійного фонду розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви. Враховуючи вищезазначене, у разі сплати сум єдиного внеску на неналежні рахунки застосування фінансових санкцій є правомірним.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскарженого рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія судді дійшла висновку про залишення оскарженого рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі № 2а-0870/9180/11 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна