Рішення № 38793207, 15.05.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2014 р.

Справа № 921/294/14-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Круз ЛТД" (вул. Гординського, 2 м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область 09100)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський машинобудівний завод" (вул. Лук'яновича, 8 м. Тернопіль)

про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на майно

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Суть справи:

ТОВ "Круз ЛТД" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до ТОВ "Тернопільський машинобудівний завод" про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги, підтриманні в судовому засіданні його представником, позивач мотивував наявністю підстав, передбачених ст.ст. 220,392 ЦК України для визнання дійсним договору купівлі – продажу від 30.12.2008 року та права власності на будівлю "складу заглибленого", площею 875,8 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук'яновича,8.

Розгляд справи, призначений вперше на 24.04.2014 року відкладався, востаннє на 15.05.2014 року.

Представники сторін, участь яких не визнавалась обов'язковою, в судове засідання 15.05.2014 року не з'явились, хоча про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином.

У відзиві на позов відповідач вказав на відсутність у заявника правовстановлюючих документів на згадане приміщення та просив розглядати справу, без участі його представника.

В засіданні його учасникам, роз’яснено належні їм права і обов’язки, передбачені ст. ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

- 30.12.2008р. між ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" як продавцем та ТОВ "Круз ЛТД" (позивачем у справі) як покупцем укладено договір купівлі – продажу ливарного цеху з побутовими приміщеннями, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук'яновича,8. Даний договір посвідчено нотаріально 30.12.2008 року.

Цього ж дня, між вказаними сторонами підписано договір купівлі – продажу складу заглибленого площею 875,8 м. кв. разом з оргтехнікою та меблями (додаток №1 до договору) загальною вартістю 35 000 грн., які знаходиться за тією ж адресою (про дійсність даного правочину і йдеться у позові).

Право власності продавця на відчужені ним ливарний цех та склад підтверджується виданим РВ ФДМУ по Тернопільській області Переліком майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Тернопільський комбайновий завод".

На виконання договору купівлі – продажу складу з оргтехнікою та меблями продавцем 30.12.2008р. оформлено податкову накладну НА-0016, яка (за чинним тоді Законом України "Про податок на додану вартість") була звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Обумовлене в договорі майно передане позивачу за відповідним актом від 30.12.2008 року.

З 30.12.2008 року склад заглиблений взятий ТОВ "Круз ЛТД" на баланс (балансові довідки від 16.12.2013р. та 10.03.2014р.).

01.07.2009 року позивачем проведено повну оплату придбаного майна, що стверджується копією платіжного доручення №120 від 01.07.2009 року, банківською випискою по рахунку та довідкою банку від 17.12.2013р. №Р1-В3/43-781.

В даному договорі, сторони узгодили усі істотні умови, встановлені для такого виду угод.

В подальшому, ТОВ "Круз ЛТД" зверталось до ВАТ "Тернопільський комбайновий завод", його правонаступників – ТОВ "Тернопільський комбайновий завод" та ТОВ "ТВФ"Ротор" (листи від 02.02.2009р.,27.08.2009р. та від 12.01.2011р.). з клопотаннями про необхідність нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу майна від 30.12.2008 року, через придбання (серед іншого) і нерухомого об'єкта - складу заглибленого.

Відповіді на них покупець не отримав. Доказів на підтвердження протилежного суду не подано.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, на час пред’явлення позову що розглядається, ВАТ "Тернопільський комбайновий завод", його правонаступники – ТОВ "Тернопільський комбайновий завод" та ТОВ "ТВФ"Ротор" припинили існування як юридичні особи. А інформація про осіб, до яких перейшли права і обов’язки ТОВ "ТВФ"Ротор" в даному реєстрі відсутня.

Згідно з довідками Управління Держкомзему у м. Тернополі від 25.06.2010 року та Тернопільської ОДПІ від 24.04.2014 року, позивач є користувачем земельної ділянки в м. Тернополі по вул. Лук'яновича,8 та сплачує за неї земельний податок.

У відповідності до технічного паспорта, виготовленого на замовлення ТОВ "Круз ЛТД", загальна площа купленого "складу заглибленого", розташованого по вул. Лук'яновича,8 у м. Тернополі і позначеного під літ. "Н" становить 875,8 м.кв.

З часу придбання складу позивач вільно володіє, користується та розпоряджається ним. Зокрема, на підставі договорів від 30.04.2010р., 30.04.2013р. та від 02.01.2014р. надає склад в користування на умовах оренди ТОВ "Тернопільський машинобудівний завод" (відповідачу у справі).

Як вбачається з поданих заявником документів, за договором від 02.01.2014р. у відповідача виникла заборгованість по внесенню орендної плати. У зв'язку з чим, на адресу відповідача були надісланні вимоги від 28.02.2014р. та від 07.03.2014р. про сплату заборгованості в сумі 12 261,20 грн. за оренду складу.

У відповідях на ці вимоги ТОВ "Тернопільський машинобудівний завод" (листи від 06.03. та 13.03.2014р.) повідомило орендодавця про те, що через відсутність у нього правовстановлюючих документів не вважає позивача власником складу та погасить заборгованість тільки після надання йому відповідних доказів.

Відсутність нотаріального посвідчення договору 30.12.2008 року та оспорення права власності ТОВ "Круз ЛТД" на склад заглиблений стало підставами для його звернення до суду з відповідним позовом.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Згідно з ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34,43 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поданими суду доказами, підтверджено обґрунтованість вимог ТОВ "Круз ЛТД".

Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч.1 ст.181 ГК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст.638 ЦК України).

Як зазначалось вище, сторони за угодою, підписали і завірили печатками договір купівлі – продажу від 30.12.2008р., обумовивши його істотні умови та повністю виконали їх (щодо сплати всієї вартості об'єкта та його передачі покупцю).

Однак, не уклали договір у встановленій законом формі.

Згідно з ч.1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (частина друга названої статті Кодексу).

У випадку визнання судом договору дійсним, наступне його нотаріальне посвідчення не вимагається (ч.2 ст. 220 ЦК України).

Як вбачається із поданих суду документів, продавець (його правонаступники), обумовивши всі умови угоди, прийнявши виконане позивачем зобов'язання щодо оплати вартості об'єкта та підписавши договір, за відсутності поважних причин не вчинив необхідних дій до його нотаріального посвідчення, перешкодивши позивачу у реалізації його прав. На момент розгляду справи можливість нотаріального посвідчення договору з вини продавця втрачена.

Враховуючи тривале існування спірних правовідносин з приводу укладення цього договору у встановленій формі (в т.ч. і після 01.01.2012 року), необхідності у його державній реєстрації на момент вирішення спору не має (ст.ст.640,657 ЦК України в новій редакції, лист Вищого господарського суду України №01-06/1624/2011 від 21.11.2011 року).

За таких обставин, керуючись ст.ст. 220 ЦК України, відповідна вимога позивача, котрий досяг з контрагентом у письмовій формі згоди по всіх запропонованих умовах купівлі-продажу, та провів за об’єкт остаточний розрахунок, є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Заявлену вимогу про визнання за позивачем права власності на придбаний об’єкт також слід задовільнити.

Так, відповідно до ст.ст.11,328 ЦК України цивільні права і обов’язки (в т.ч. право власності) набуваються на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

До числа таких правочинів, згідно з ст. ст. 11,202,626,655 ЦК України належать і договори купівлі-продажу.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпції правомірності, укладеного позивачем правочину щодо купівлі – продажу складу від 30.12.2008р., ні ким не спростовано.

Частиною другою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстав вважати незаконними обставини набуття позивачем права власності на склад заглиблений в м. Тернополі по вул. Лук'яновича,8 (з огляду на представлені докази) у суду не має.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).

При цьому, володіння означає можливість мати майно у своєму безпосередньому віданні та у сфері свого господарського чи іншого впливу.

Право користування – це юридично закріплена можливість особи користуватись майном, використовувати його корисні можливості.

В силу ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви щодо такого права у інших осіб.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у судовій практиці (серед іншого див. постанову Вищого господарського суду України від 09 жовтня 2012 року у справі №5005/3756/2011).

На час розгляду справи позивач розпоряджається придбаним складом, зокрема здаючи його в оренду, проте право власності ТОВ "Круз ЛТД" на цей об’єкт заперечується відповідачем, що створює між сторонами майновий конфлікт. Тому позов в частині визнання за позивачем права власності на склад заглиблений в м. Тернополі по вул. Лук'яновича,8 відповідає визначеним законом способам захисту є належним чином доведеним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,4-3,12,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Визнати дійсним договір купівлі – продажу від 30.12.2008 року складу заглибленого площею 875,8 м. кв. разом з оргтехнікою та меблями за адресою: вул. Лук'яновича,8 м. Тернопіль, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Круз ЛТД" (вул. Гординського, 2 м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область код 35942559) та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільський комбайновий завод" (м. Тернопіль, вул. Лук'яновича,8 код 05754502).

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Круз ЛТД" (вул. Гординського, 2 м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область код 35942559) право власності на "склад заглиблений" площею 875,8 м. кв., під літ. "Н", що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук'яновича,8.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський машинобудівний завод" (вул. Лук'яновича, 8 м. Тернопіль код 36467711),-

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Круз ЛТД" (вул. Гординського, 2 м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область код 35942559) - 3 045 грн., сплаченого судового збору.

Видати наказ.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 20.05.2014 року

Суддя І.П. Шумський