Ухвала суду № 38793112, 03.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2013 рокусправа № 1170/2а-3099/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі № 1170/2а-3099/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000701520 від 10 вересня 2012року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 404948 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 269965 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 111512 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000991510 від 10 вересня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 14295 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 14295 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем зроблено помилковий висновок, що первинні документи по операціях позивача з ПП „Нік-Провайд", ТОВ „Полімер-Столиця", СПД ФО ОСОБА_1 не відповідають вимогам статті 9 Закону України „Про бухгалтерського облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, оскільки дане твердження не відповідає дійсності, адже в акті перевірки не наведено жодного доказу цього. Також в акті перевірки відповідач посилався на пп.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що дані правочини суперечать інтересам держави та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Про те, реальність даних операцій підтверджуються первинними документами, відповідачем не надано доказів встановлення протиправного умислу в діях посадових осіб позивача, що укладали такі правочини, що полягав би у вчиненні правочинів завідомо суперечним інтересам держави та суспільства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» задоволені.

Не погодившись із судовим рішенням, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договорів між позивачем та його контрагентами без мети настання реальних наслідків.

У судовому засіданні представники сторін повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Олександрійський цукровий завод" зареєстровано Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області як юридична особа 28 вересня 1993року (а.с.12). З 16 по 22 серпня 2012 року Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП „Нік-Провайд" за червень, липень 2011 року; з ТОВ „Полімер-Столиця" за травень 2011 року; СПД ФО ОСОБА_1 за лютий, березень, липень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 28 серпня 2012 року № 203/22-50/00372109 (а.с.33-57), яким встановлено порушення вимог податкового законодавства. На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000701520 від 10 вересня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 404948 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 269965 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 111512 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000991510 від 10 вересня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 14295 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 14295 грн. (а.с. 82,83).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо недійсності угод, укладених позивачем з його контрагентами, які, нібито не спричинили настання реальних наслідків, оскільки відповідачем належним чином не доведено те, що всі первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, висновки актів перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем нікчемних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вищезазначене дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної. Відтак, зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості ТМЦ придбаних у ПП „Нік-Провайд", ТОВ „Полімер-Столиця", СПД ФО ОСОБА_1

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договорів сторонами не виконувались.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі № 1170/2а-3099/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко