Рішення № 38792739, 15.05.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10021/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Антипової Л.О.

при секретарі Філімоновій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського району м. Києва про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та за зустрічним позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивують тим, що позивачі, як подружжя, згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 14.12.1995 р., мешкають та зареєстровані у неприватизованій двохкімнатній квартирі за вищевказаною адресою. Відповідальним квартиронаймачем є позивач ОСОБА_1, батьком якого ця квартира надавалася. Відповідач, який є рідним сином позивача ОСОБА_1, також зареєстрований у спірній квартирі з 1990 року. Мати відповідача, ОСОБА_4, не перебувала з позивачем у шлюбі, однак з 1990 року по 1995 рік тимчасово проживала у спірній квартирі разом з сином, відповідачем по справі, а пізніше самостійно з'їхала з квартири. Після цього відповідач жодного разу не проживав в спірній квартирі, не сплачував житлово-комунальні послуги, квартирою не цікавився. Всі витрати по оплаті-комунальних послуг несуть позивачі. На підставі наведеного позивачі вважають, що оскільки відповідач більше шести місяців не проживає в спірній квартирі, з особистих речей має там лише непотрібну йому валізу, його слід визнати такими, що втратив право користування спірною квартирою. Крім того, позивачі також просять стягнути з відповідача на їх користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,71 грн.

В судовому засіданні позивачі уточнили свої позовні вимоги, та просили визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати ВГІРФО Дніпровського району м. Києва зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою. Підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засіданні пред'явив зустрічний позов, відповідно до якого просив суд зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_2 усунути перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що з його дня народження і до осені 1995 року він проживав в спірній квартирі разом зі своїми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 В подальшому, після сварки батьків він вимушений був тимчасово проживати зі своєю матір'ю та її рідним братом - ОСОБА_5, який психічно-хворий з 2001 року та потребує сторонньої допомоги, в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2. В цей період часу його батько з дружиною звернулися до суду з аналогічною позовною вимогою щодо позбавлення його права користування спірним житлом. В задоволенні їх позову було відмовлено. В 2010 року, після виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва, позивач був вселений у спірну квартиру. Представники позивача зазначили, що позивач часто хворів та вимушений був неодноразово проходити лікування в стаціонарі, оскільки за станом свого здоров'я він перебуває на обліку покращення житлових умов, як особа, яка не може проживати ні в комунальній, ні однокімнатній квартирі. В період його проживання, відповідач ОСОБА_2 разом з батьком неодноразово здійснювали йому перешкоди у користуванні квартирою, при цьому не відкривали двері, здійснювали заміну серцевини замка, заставляли позивача спати на підлозі, тримали в квартирі кішку, яка викликає у нього алергію, всіляко принижували його. В зв'язку із вищевикладеним позивач просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, в задоволенні первісного позову просив відмовити, посилаючись на те, що обставини, викладені позивачами в своїй заяві не відповідають дійсності та спростовуються наданими ним доказами по справі. Категорично відмовився від явки до суду та надання пояснень.

Позивачі за первісним позовом заперечували проти задоволення зустрічного позову та пояснили, що вони не перешкоджають відповідачу вільно користуватися спірним майном - квартирою, жодним чином не чинять перешкод, та те, що відповідач має намір проживати в квартирі не відповідає дійсності, оскільки він проживає у своєї матері, житло не відвідує, витрат на утримання квартири не несе та не проживає в спірній квартирі понад 6 місяців, а тому має бути визнаний таким, що втратив право користування спірним житлом. Після винесення рішення Дніпровським районним судом м. Києва про його вселення ОСОБА_3 в спірну квартиру тривалий час не вселявся, у зв'язку із чим вони зверталися до виконавчої служби з заявами про добровільне виконання судового рішення, що документально підтверджено.

Після його вселення ОСОБА_3 жодного дня не залишився проживати в квартирі, з того часу у них в квартирі знаходиться валіза з його речами, яку вони винесли на балкон. Цими речами ОСОБА_3 ніколи не цікавився. Після подачі позову до суду, вони отримали повістку для ОСОБА_3, як відповідача по даній справі, тому запросили його з'явитися для її вручення. В той день, 01.06.2013 року він залишився у них ночувати, а через деякий час з'явився з групою осіб у вечірній час та намагався вселитися у квартиру і це все фіксувалося його знайомими на відеокамеру. Було викликано міліцію, в процесі чого були вибиті двері, оскільки вони дійсно перешкоджали ОСОБА_3 проникнути в квартиру, у зв'язку із знаходженням справи в суді.

Представник відповідача за первісним позовом ВГІРФО Дніпровського району м. Києва в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Представники третіх осіб Дніпровської РДА в м. Києві та КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва в судовому засіданні заперечували проти задоволення первісного позову, підтримали зустрічну позовну заяву та просили її задовольнити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, допитавши в судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 14.12.1995 року, зареєстрований ВРАГС Дніпровського району м. Києва.

Відповідно до довідки Ф-3, виданої ЖРЕО-408 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який є сином позивача ОСОБА_1 (а.с. 5)

Позивачі за первісним позовом зазначають, що відповідач ОСОБА_3 жодного дня у спірній квартирі не проживав після переїзду з матір'ю на іншу квартиру, комунальні послуги не сплачував, квартирою не цікавився, що й стало підставою їх звернення до суду в 2007 році.

Викладені обставини підтверджуються рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.06.2007 року, згідно якого відповідач ОСОБА_3 був вселений у спірну квартиру (а.с. 9-12)

Дане рішення позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за постановою ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві від 22.06.2010 року було виконано в добровільному порядку, що підтверджується актом державного виконавця від 28.09.2010 року, тобто відповідач ОСОБА_3 був процедурно вселений в спірну квартиру і йому були передані ключі від вхідних дверей квартири, в яку він приніс валізу зі своїми речами, проте він не став там проживати без поважних на те причин. (а.с. 69, 86). Вони ставлять питання про визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою протягом 6 місяців з моменту його вселення.

Спростовуючи вимоги позивачів, представники відповідача за основним позовом посилаються на те, що ОСОБА_3 проживав в цій квартирі періодично, проте ці посилання не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Позивачі не заперечують, що ОСОБА_3 залишився ночувати в спірній квартирі в червні 2013 року вже після їх звернення до суду, яке відбулося ще 30.04.2013 року та знаючи про позовні вимоги намагався вселитися в спірну квартиру при описаних вище обставинах, тому і не заперечують, що вже в цей момент вони дійсно перешкоджали його вселенню, але ці події відбувалися поза межами його безпричинного шестимісячного непроживання.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, підтвердили факт непроживання відповідача ОСОБА_3 у спірній квартирі протягом тривалого часу та понад встановлені строки, протягом яких за особою зберігається жиле приміщення, наміру заселятись до квартири він не має, витрат, пов'язаних з утриманням квартири і сплатою комунальних послуг не несе, особистих речей в спірному житлі його немає.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_3 в квартирі проживав періодично. Свідок ОСОБА_4, мати ОСОБА_3 підтвердила, що її син проживав у батька періодично, за станом свого здоров'я він не може проживати в квартирі, де проживають тварини, а в квартирі батька проживає кішка, тому її син був вимушений залишати ту квартиру та проживати у неї, де окрім неї мешкає її психічно-хворий брат, а іншого місця проживання вони не мають. При цьому пояснила, що свого брата вона зареєструвала в своїй квартирі, оскільки він також не мав іншого житла, тим самим погіршивши умови проживання свого сина ще у 2001 році.

Свідок ОСОБА_11, колишній працівник Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві пояснив, що в складі оперативної групи прибув на виклик місця знаходження спірної квартири, де побачив, що ОСОБА_3, з групою своїх знайомих намагався вселитися в квартиру, викликав спеціаліста по відкриванню дверей. Позивачі при цьому перешкоджали в проникненню його в квартиру. Всі ці дії були зафіксовані його знайомими на відеокамеру.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3, будучи зареєстрований в належній квартирі позивача, порушує права позивачів на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись квартирою, в спірному жилому приміщенні не проживає, не маючи перешкод в користуванні ним, формально зберігає в квартирі непотрібну йому валізу, жилою площею не цікавиться, витрат по її утриманню не несе, дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за ним право користування жилим приміщенням, не вчиняв.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 втратив право користування спірним жилим приміщенням, добровільно залишивши його і на час розгляду справи не проживає в ньому тривалий час, що відповідно до вимог ст.ст. 391, 405 ЦК України дає суду підстави визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання зняти його з реєстрації за місцем проживання.

Що стосується зустрічного позову, суд вважає, що він не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3, за зустрічним позовом, просить зобов'язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що останні всіляко чинять йому перешкоди у її користуванні, і це підтверджується його перебуванням в квартирі на початку червня 2013 року та неможливістю проникнення в неї 19.06.2013 року.

Аналізуючи добуті в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає наведені відповідачем ОСОБА_3 докази такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки наведені ним дати вселення в квартиру мали місце після сплину шестимісячного терміну його непроживання в спірній квартирі та в процесі знаходження справи на розгляді в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 58, 60, 88, 208, 212-215, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського району м. Києва про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1 та зняти його з реєстрації за вказаною адресою

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: