Ухвала суду № 38790804, 13.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р.Справа № 820/2111/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Жаворонкової Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основянської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2014р. по справі № 820/2111/14

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева"

до Основянської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000132203 від 31.10.2013 року повністю; скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.08.2013 року № 0000052203 повністю; скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.08.2013 року № 0000062203 повністю.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 року адміністративний позов Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.08.2013 року № 0000052203.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.08.2013 року № 0000062203.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000132203 від 31.10.2013 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 135, 137, 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 22.07.2013 року Основянською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" щодо з'ясування та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ "ПК Індустрія" за червень 2012р. та МНТК "Практіка" за червень, липень, серпень, жовтень 2012 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.07.2013р. № 321/20-38-22-03-08/14315629, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пп. 135.5.4 п. 135 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що лічиться по декларації з податку на прибуток подану підприємством за 4 квартал 2012 року у розмірі 451600 грн.; п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за рахунок завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у відповідних податкових періодах, на загальну суму 179302 грн., та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ поданій за жовтень 2012 року на загальну суму 522 грн.

ДП "Завод імені В.О. Малишева" не погодилось з задокументованими в акті перевірки порушеннями та листом від 06.08.2013р. № 16/1811 на адресу Основянської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надано заперечення на вищезазначений акт перевірки.

Листом Основянської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.08.2013 року № 1886/20-38-22-03/14315629 ДП "Завод імені В.О. Малишева" повідомлено про залишення висновків, викладених в акті перевірки, без змін.

На підставі зазначеного акту Основянською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення № 0000052203 від 12.08.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 179824,00 грн. та № 0000062203 від 12.08.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму у розмірі 451600,00 грн. (а.с. 22-23).

ДП "Завод імені В.О. Малишева" не погодилось з задокументованими у акті перевірки від 29.07.2013 № 321/20-38-22-03-08/14315629 порушеннями та винесеним на підставі такого акту податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки такі порушення є надуманими, не відповідають фактичним обставинам, а висновки перевірки спростовуються наявними первинними документами бухгалтерського обліку та суперечать нормам чинного законодавства та подало скаргу до Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.08.2013р. № 16/2030.

За результатами розгляду скарги ДП "Завод імені В.О. Малишева" від 27.08.2013р. № 16/2030 Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.10.2013р. № 2956/10/20-40-10-04-17 залишено без змін податкові-повідомлення рішення Основянської ОДПІ № 0000052203 від 12.08.2013р., № 0000062203 від 12.08.2013р., скаргу - без задоволення. Крім того, додатково збільшено розмір зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 90 320,00 грн.

ДП "Завод імені В.О. Малишева" не погодилось з Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.10.2013р. № 2956/10/20-40-10-04-17 та подало скаргу до Міністерства доходів і зборів України від 05.11.2013р. № 2593/16.

На підставі Рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.10.2013р. № 2956/10/20-40-10-04-17 Основянською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено нове податкове - повідомлення рішення № 0000132203 від 31.10.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 541 920,00 грн. Однак, ДП "Завод імені В.О. Малишева" не погодилось з винесеним на підставі такого Рішення податковим повідомленням-рішенням № 0000132203 від 31.10.2013р. та подало повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України № 2683/16 від 13.11.2013р.

За результатами розгляду первинної та повторної скарги ДП "Завод імені В.О. Малишева", Міністерством доходів і зборів України винесено Рішення № 18549/6/99-99-10-01-15 від 27.12.2013р., яким залишено без змін податкові-повідомлення рішення Основянської ОДПІ м. Харкова № 0000052203 від 12.08.2013р., № 0000062203 від 12.08.2013р. та № 0000132203 від 31.10.2013р., а скаргу - без задоволення.

Позивач не погодився із такими діями податкового органу та оскаржив їх в судовому порядку.

Приймаючи рішення по задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "ПК Індустрія" та МНТК "Практіка" у перевіряємому періоді та, які наслідок, правомірності формування позивачем показників податкової звітності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугував висновок податкового органу, що ДП "Завод імені В.О. Малишева" в порушення вимог пп. 135.5.4 п. 135 ст. 135 Податкового кодексу України не враховано суму безоплатно отриманого товару у складі інших доходів у загальному розмірі 51 600,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 541 920,00 грн.; в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит у загальному розмірі 179 824,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 179 824,00 грн.

Зазначений висновок ґрунтується виключно на підставі актів Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області від 17.12.2012 року № 3143/22-104/37363627 та Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 612/22.1-04/14071630 від 07.05.2013 року якими встановлено, що ТОВ "ПК "Індустрія" та МНТК "Практіка" не мають можливості реального здійснення фінансово-господарських операцій, у зв'язку з чим, відповідач дійшов до висновку, що ДП "Завод імені В.О. Малишева" безпідставно віднесено суму ПДВ згідно отриманих податкових накладних від ТОВ "ПК "Індустрія" та МНТК "Практіка"; отриманий ДП "Завод імені В.О. Малишева" товар вважається отриманим від невстановленої особи та включається до складу інших доходів, як безоплатно отриманий товар.

Інших обставин нездійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів ТОВ "ПК "Індустрія" та МНТК "Практіка", відповідачем в акті перевірки від 29.07.2013р. № 321/20-38-22-03-08/14315629 не вказано.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та устатті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом п. 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ДП "Завод імені В.О. Малишева" та ТОВ "ПК Індустрія" укладено договір поставки № 0202/1-617дп від 02.02.2012р. (а.с.53-54).

Згідно з п. 1.1. Договору в порядку та згідно умов, визначених даним Договором, ТОВ "ПК Індустрія" зобов'язується поставити, а ДП "Завод ім. В.О. Малишева" прийняти та оплатити Продукцію, кількість, якість, асортимент та технічні умови якої вказані у Специфікації до договору (або прийнятих до сплати ДП "Завод ім. В.О. Малишева" рахунків-фактур), які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.5.2., п.5.3. Договору продукція поставляється на склад ДП "Завод ім. В.О.Малишева" силами та за рахунок Постачальника.

Згідно Специфікації ТОВ "ПК Індустрія" зобов'язується поставити ДП "Завод ім. В.О. Малишева" продукцію на загальну суму (з ПДВ) 37442347,91 гривень.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 06.07.2012р. внесено зміни у специфікацію до Договору щодо кількості та асортименту товару.

Відповідно до Додаткової угоди № 4 від 20.07.2012р. внесено зміни у специфікацію до Договору щодо кількості та асортименту товару.

Товарно-матеріальні цінності були придбані позивачем, що підтверджується видатковими накладними (а.с.62-76, 94-106), розрахунки проводились в безготівковій формі (а.с.92,115).

На підставі цього ТОВ "ПК Індустрія" було виписано позивачу податкові накладні (а.с.60,93).

Товарно-матеріальні цінності було оприбутковано позивачем, що підтверджується прибутковими ордерами (а.с.77-91, 107-114). Зазначені ТМЦ було частково списано, що підтверджується вимогами.

На час укладання та виконання договору з ТОВ "ПК Індустрія" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість (а.с.162-167).

Крім того, між ДП "Завод імені В.О. Малишева" та МНТК "Практіка" було укладено договір постачання № 6/12-972дп від 14.05.2012 року (а.с. 116-117).

Згідно з п.1.1., п. 1.2. Договору в порядку та згідно умов, визначених даним Договором, МНТК "Практіка" зобов'язується поставити, а ДП "Завод ім. В.О. Малишева" прийняти та оплатити Продукцію, кількість, якість, асортимент та технічні умови якої вказані у Специфікації до договору (або прийнятих до сплати ДП "Завод ім. В.О. Малишева" рахунків-фактур), які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 5.2., п. 5.3. Договору продукція постачається на умовах само вивозу зі складу постачальника.

Згідно зі Специфікацією № 1 до Договору МНТК "Практіка" зобов'язується поставити ДП "Завод ім. В.О. Малишева" продукцію на загальну суму (з ПДВ) 98 208,00 грн.

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними (а.с.120,125,130,135,141), рахунками-фактурами (а.с.122,127,132,137,143). Оплата здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.123,128,133,138,139,144).

На підставі виконання зазначеного договору МНТК "Практіка" виписало позивачу податкові накладні (а.с.119,124,129,134,140).

Товарно-матеріальні цінності, придбані у МНТК "Практіка", були оприбутковані позивачем (а.с. 121,126,131,136,142). Зазначені ТМЦ було списано, що підтверджується вимогами.

На час укладання договору Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Практіка" був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість (а.с.174-178).

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договорів поставки та надання послуг первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З приводу доводів податкового органу щодо ненадання позивачем до перевірки документів щодо транспортування придбаних від постачальників ТМЦ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5.3 зазначених вище Договорів поставка здійснюється силами та за рахунок постачальника.

В матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_4, який працює вантажником на ДП "Завод імені В.О. Малишева" відповідно до наказу від 23.11.2010 року № 224, в яких гр. ОСОБА_4 зазначив, що в липні, серпні та жовтні 2012 року перед будівлею комерційного управління ДП "Завод імені В.О.Малишева" він отримав ТМЦ від представника МНТК "Практика". Оформлення перепусток на ручну кладь на підприємстві не передбачено.

Факт ввезення товару, придбаного у ТОВ "ПК Індустрія" підтверджується перепустками на ввезення матеріальних цінностей (а.с.224в-227в).

Позивач має у користуванні ряд складських приміщень (а.с.228-229).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Щодо посилання податкового органу на ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що державний нагляд та контроль за дотриманням та здійсненням сертифікації продукції (сировини) не належить до компетенції податкових органів.

Відсутність у позивача сертифікатів на товар (катків чавунних) не є підставою для не включення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам.

Таким чином, відповідачем під час проведення перевірки безпідставно зроблено висновок про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій з контрагентами лише з огляду на відсутність таких сертифікатів, без врахування інших обставин та документів, які свідчать про товарність операцій.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "ПК "Індустрія" та МНТК "Практіка" за договорами поставки повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Посилання відповідача на акти Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області від 17.12.2012 року № 3143/22-104/37363627 та Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 612/22.1-04/14071630 від 07.05.2013 року якими встановлено, що ТОВ "ПК "Індустрія" та МНТК "Практіка" не мають можливості реального здійснення фінансово-господарських операцій, колегія суддів не приймає, оскільки вищезазначені обставини не підтверджені належними доказами та ґрунтуються лише на припущеннях.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

За змістом ст.ст. 135, 138-146, 198-200 Податкового кодексу України, для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід зазначити, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо). дійсності.

Таких доказів відповідачем, під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "ПК "Індустрія" та МНТК "Практіка" на підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "ПК "Індустрія" та МНТК "Практіка" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0000132203 від 31.10.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 541 920,00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.10.2013р. № 2956/10/20-40-10-04-17 яким збільшено розмір зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 90 320,00 грн., за наслідками розгляду скарги на податкове повідмолення-рішення № 0000062203 від 12.08.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму у розмірі 451600,00 грн.

Відповідно 60.6.статті 60 ПКУ якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Таким чином, відповідач мав винести податкове повідомлення-рішення на суму різниці у розмірі грошового зобов'язання з ПДВ, визначеного за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням № 0000062203 від 12.08.2013р., та сумою, визначеною згідно рішення ГУ Міндоходів у Харківській області від 24.10.2013р. № 2956/10/20-40-10-04-17 за результатами розгляду первинної скарги позивача.

Натомість, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132203 від 31.10.2013р. на повну суму донарахованого грошового зобов'язання з ПДВ без відкликання податкового повідомлення-рішення № 0000062203 від 12.08.2013р., чим фактично двічі донараховано грошові зобов'язання з ПДВ за одне й теж порушення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000132203 від 31.10.2013 року; від 12.08.2013 року № 0000052203 та № 0000062203, прийнято відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основянської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2014р. по справі № 820/2111/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 19.05.2014 р.