Постанова № 38790744, 23.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 квітня 2014 р. № 820/4504/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій А.А.,

за участю представників сторін: позивач - Третьякова Н.Ю., відповідач - Шляхта В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче об`єднання «СХІДБУД» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче об`єднання "СХІДБУД", звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд зобов`язати відповідача надати інформацію щодо внесення останнім коригувань до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів тазборів України "Податковий блок", Інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку ТОВ "ТВО "Східбуд" на підставі відомостей, викладених в Акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року, який містить висновки щодо завищення податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 232987,10грн. у липні 2013року; завищеня податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52грн. у липні 2013року; заниження суми податку на додану вартість, що підлягаю сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67грн. за липень 2013 року; визнати протиправними дії відповідача щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ "ТВО "Східбуд", внесених на підставі акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року, а саме анулювання податкового кредиту з придбання товарів та послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52грн. у липні 2013року та податкових зобов`язань у розмірі 232987,10 грн. у липні 2013року; зобов`язати відповідача відновити суми податкового кредиту за зобов`язань позивача в електронній базі "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів тазборів України "Податко"Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів тазборів України "Податковий блок", Інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року; визнати протиправними дії відповідача зі встановлення в Акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року висновків щодо завищення податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 232987,10грн у липні 2013року, завищення податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52грн. у липні 2013року; заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67грн. за липень 2013року; скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.12.2013 року № 2920302203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 10000,01грн., у т.ч. за основним платежем на суму 6666,67грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3333,34грн., як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про завищення підприємством у перевіряємий період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також заниження податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг у контрагента - ТОВ «БК «Стіль». Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що дії податкового органу вчинені в межах правового поля, а встановлені, за наслідком перевірки, порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення є законним. Зокрема вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки перевіряючих про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат від здійснення правочинів з ТОВ « БК Стіль», реальність господарських відносин з яким не підтверджена під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ « БК Стіль», що підтверджується актом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 766/04-65-22-03/38599265 від 29.10.2013року. У зв`язку з вищевикладеними обставинами, позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 23.04.2014 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ «ТВО «Східбуд»пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 31.01.2007року, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №674599 та перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 31.01.2007року за № 16800.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача зі встановлення в Акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року висновків щодо завищення податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 232987,10грн у липні 2013року, завищення податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52грн. у липні 2013року; заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67грн. за липень 2013року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року N 984 (далі - Порядок) акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Положеннями п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Відповідно до положень п.6 розділу 4 Порядку за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Тобто, фактично в акті перевірки викладається суб'єктивна думка перевіряю чого, його оціночні судження, щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час перевірки порушення.

Таким чином, суд вважає за потрібне зауважити, що складання податковим органом акту перевірки узгоджується з приписами ст.86 Податкового кодексу України, прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як платника податків (зборів), не порушує. Доказів зворотного, позивачем до суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо закріплення в акті перевірки №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року висновків про порушення приписів податкового законодавства, оскільки безпосереднє викладення відповідачем суб'єктивного оціночного судження, щодо наявності з боку підприємства порушень податкового та іншого законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.12.2013 року № 2920302203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 10000,01грн., у т.ч. за основним платежем на суму 6666,67грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3333,34грн., як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 28.10.2013 року по 01.11.2013 року співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТВО "Східбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ « БК «Стіль» та ТОВ «Холодоптторг» за липень 2013року, за наслідками якої складено Акт №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року .

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- ст.185-ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ «БК «Стіль» у розмірі 232987,10грн. у липні 2013року;

- п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ «БК «Стіль» у розмірі 239653,52грн. у липні 2013року;

- п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67грн. за липень 2013року.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 2920302203 від 04.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10000,01 грн., у т.ч. за основним платежем 6666,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3333.34грн.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, провів процедуру їх адміністративного оскарження, за результатами чого Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.12.2013року № 4847/10/20-10-10-04-17, залишеним без змін Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.03.2014року № 4164/6/99-99-10-01-15, скарга підприємства залишилась без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджується податковим органом в акті перевірки, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ «БК «Стіль», що призвело до завищення позивачем витрат у липні 2013року.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи було встановлено та не заперечується сторонами, що основними видами діяльності, які здійснював позивач у перевіряємий період, були: Будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20), Неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), Діяльність у сфері архітектури (код КВЕД 71.11), Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 36.63.0) Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29), що підтверджується довідкою з ЄРРПОУ № 674599.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ «БК «Стіль»

Судом встановлено, що між ТОВ «ТВО «Східбуд» (Генпідрядник) та ТОВ «БК «Стіль» (Субпідрядник) укладено субпідрядні договори:

1)від 01.07.2013 року №606/УГ на виконання капітального ремонту резервуарувертикального (Р-2) на ШВПГКН (інв. №2060233083002002), вартість робіт складає 59865,78грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-35 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання.

2)від 01,07.2013 року №0107-1 на виконання штукатурки лоджій у житловому будинку №34 (с. Циркуни, Харківський район, м-р/н «МЖК Інтернаціоналіст», вартість робіт визначається Договірною ціною та скаладає 161,33432грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-35 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання.

3)від 01.07.2013 року №2805 на виконання робіт з улаштування системи опаленнядилерського центру з' продажу та обслуговування автомобілів по вул. Шевченко, м. Харків, вартість робіт складає 56072,02 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-35 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання.

4) від 01.07.2013 року №613/УГ на виконання капітального ремонту резервуарувертикального (Р-3) на ШВПГКН (інв. №2060233083002003), вартість робіт складає 58608,94грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-35 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання.

5) від 20.05.2013 року №2005-АС на виконання робіт з капітального ремонту покрівліадміністративної будівлі за адресою: П'ятигорський провулок 7, вартість робіт складає 20785,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-60 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання.

6) від 14.05.2013 року №1405-4 на виконання робіт з капітального ремонту внутрішніх приміщень на першому поверсі житлового будинку за адресою: вул. к. Лібкнехта, 38, вартість робіт складає 40000,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-20 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання.

7) від 01.07.2013 року №0311-1 на виконання інженерних, геодезичних і проектних робіт трас газопроводів високого та середнього тиску на газопостачання с. Сінне Богодухівського району Харківської області, а саме: газопроводи середнього тиску по вулицям с. Сінне L=21,52 км, вартість робіт складає 48106,48 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-35 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання.

8) від 01.07.2013 року №19/04-1 на виконання інженерно-геодезичних робіт для проектування будівництва газопроводів с. Ріпки і с. Вертіївка, вартість робіт складає 59850,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

9) від 15.07.2013 року №80/7-Х на виконання робіт з капітального ремонту фасаду 6-типоверхової будівлі АБК ПАТ «Харківміськгаз» за адресою: вул. Жовтневої Революції 57/59, вартість робіт складає 28334,68 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

10) від 01.07.2013 року №2504-Т на виконання робіт з демонтажу підвісної стелі «Армстронг» над виробництвом фабрики «Мівіна-3» за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 199-а, в будівлі- літера 0/1-2, вартість робіт складає, 83482,92 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

11)від 01.07.2013 року №0706-СЯ на виконання робіт з заміни дверей на броньовані, заміни вікон на металопластикові на об'єкті ДП «Санаторій «Ялинка», вартість робіт складає 58715,00 грн., термін дії договору - до повного-виконання сторонами своїх зобов'язань.

12) від 01.07.2013 року №93/С на виконання послуг по технічному обслуговуванню металоформи, вартість робіт згідно Протоколу узгодження договірної ціни складає 59000,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

13) від 27.06.2013 року №270б-ОФ на виконання дорожної розмітки та тоніровки старої розмітки на об'єкті фабрики Філіп Моріс Україна, за адресою: Харківська область, Харківський район, пос. Комуніст, в-зд. Полевий, 1, вартість робіт складає 48700,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

14) від 11.07.2013 року №1107-К на виконання робіт з виготовлення та монтажу повітропроводів магістральних ділянок систем вентиляції будівництва багатофункціонального центру за адресою: вул. Салтівське шосе м. Харків, вартість робіт складає 114700,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

15) від 01.07.2013 року №790/УГВ на виконання капітального ремонту будівлі заводоуправління ШВПГКН (інв. №2060231001101022), вартість робіт складає 17513,82грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

16) від 03.06.2013 року №030б-Д на виконання робіт з ремонту блоку А-4, нежитлової будівлі літ. А-1-1 за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33 (територія Центрального ринку), вартість виконаних робіт визначається за Договірною ціною та локальним кошторисом, термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань., термін виконання робіт не зазначений.

17) від 01.07.2013 року №118/Т на виконання робіт з гнуття рейки, вартість робіт складає 223482,51 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

18) від 11.07.2013 року №1107-1 на виконання робіт з влаштування бетонної підлоги зі зміцненим верхнім шаром та по влаштуванню підлог з комерційного лінолеуму, вартість робіт складає 108768,55 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

19) від 20.06.2013 року №2006-В на виконання робіт з очищення, ґрунтовки і фарбування стін, стелі і металоконструкцій за адресою: вул. Котлова, 183, м. Харків, вартість робіт складає 50785,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

20) від 15.06.2013 року №1506-К на виконання робіт з монтажу системи водопроводу і каналізації на на об'єкті «Дилерський центр з продажу та обслуговуванню автомобілів» по вул. Шевченка, м. Харків, термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, вартість робіт визначається Договірною ціною та локальним кошторисом.

21) від 04.06.2013 року №0406-ФС на виконання робіт поточного ремонту приміщень (ремонт санвузла 2 (1 поверх) за адресою: м. Харків, вул. Тобольська, 55А, вартість робіт складає 25730,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Оплата ТОВ "ТВО «Східбуд" за виконані ТОВ «БК» Стіль» роботи за вищезазначеними договорами субпідряду була здійснена в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, проте позивачем не надано доказів оплати за договором № 2504-Т від 01.07.2013року (а.с. 61 т.2).

На виконання умов вказаних договорів, між сторонами підписані акти приймання виконаних робіт форми КБ2, затверджено локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ3, відомості ресурсів, а також контрагентом позивача виписані відповідні податкові накладні.

Суд вважає за потрібне зауважити, що, відповідно до ст. 838 ЦК України та з урахуванням ст.319 Господарьского кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Окрім того, також судом враховується положення статті 241 Цивільного кодексу України, з приводу укладання позивачем договорів субпідряду без відповідного погодження таких дій з замовником.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 р. «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві» було визначено порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів.

Відповідно до п.п. 61, 66 Постанови, підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), а також робочу силу в необхідній кількості та відповідної кваліфікації, якщо інше не передбачено договором підряду.

Згідно п. 63 Постанови, генеральний підрядник у порядку, встановленому договором підряду, погоджує із замовником питання про залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обґрунтуванням свого рішення.

Субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам, передбаченим у договорі підряду (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо).(п.65 Постанови).

Проте, позивачем, всупереч вимог вказаних норм права, не надано на вимогу суду ні договору Генерального підряду, ні доказів підтвердження наступного схвалення субпідрядних договорів та прийняття виконаних субпідрядниками робіт з боку замовника, що унеможливлює з`ясування судом обґрунтованої потреби в укладенні вищезазначених договорів субпідряду та пов'язаність вказаних ремонтно-будівельних робіт з господарською діяльністю підприємства.

Як вбачається з п.п.2.1-2.2. Договорів, у випадку постачання матеріалів та устаткування Субпідрядником, Субпідрядник зобов`язаний погоджувати з Генпідрядником вартість таких матеріалів та устаткування, також Субпідрядник відповідає за якість наданих матеріалів та устаткування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентом не узгоджено вищезазначених умов поставки. Окрім того, ТОВ « ТВО «Східбуд» до суду не надано доказів того, якими транспортними засобами здійснювалось переміщення матеріалів та засобів для виконання таких робіт, та підтвердження наявності у підприємства таких засобів взагалі, доказів використання матеріалів судпідрядника чи Генерального підрядника, доказів наявності достатніх трудових ресурсів для здійснення визначених договорами робіт, наявність складських, виробничих та інших приміщень.

Відповідно до приписів ст. 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію. За змістом ст. 879 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Кошторис це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку.

Таким чином, посилання на проектно-кошторисну документацію, як підставу для виконання робіт, і наявність такої документації при виконанні робіт є обов'язковим.

Щодо наданих локальних кошторисів суд вважає за потрібне відзначити наступне.

Первинними кошторисами в інвесторської кошторисній документації є локальні кошториси . Основою для їх складення є обсяг робіт, визначені в складі проекту (робочого проекту).

Розподіл робіт за локальними кошторисами повинен забезпечувати можливість визначення кошторисної вартості пускових комплексів, технологічних вузлів і етапів робіт, виділених у проекті організації будівництва, і кошторисної вартості робіт і витрат по реконструкції діючих цехів і об'єктів, що передбачається в проектній документації на розширення діючих підприємств. Для врахування витрат на технологічне устаткування вбудованих приміщень, господарський інвентар і пристосування приміщень для експлуатаційних потреб підприємств складається окремий кошторис .

Як слідує з матеріалів справи, позивачем не надано доказів передачі контрагенту робочого проекту за договором підряду, отже за відсутності основи для складання кошторису, не можна визначити обсяг робіт та матеріалів, які враховувались при його складанні. Окрім того, до вказаних кошторисів не включено витрати на експлуатацію пускових комплексів, технологічних вузлів та обладнання.

Також суд зазначає, що представником позивача надано до матеріалів справи локальні кошториси які не відповідають типовій формі №4, оскільки в локальних кошторисах, які містяться на аркушах справи (114, 149т.1, 6, 51, 138т.2, 95 т.3) не містять повної адреси об'єкту відповідно до якого складено цей локальний кошторис, а кошториси на аркушах справи (92, 186 т.1,79 т.2, 6 т.3 ), взагалі не містять ні реквізитів об`єктів ремонту, ні адреси, за якою вони знаходяться Також до договорів № 1405-Ч від 14.05.2013року, №0311-1 від 01.07.2013року, № 19/04-1 від 01.07.2013року, № 93/с від 01.07.2013року, № 2706-ОФ від 27.06.2013року, 1107-І від 11.07.2013року, № 2006-В від 20.06.2013року взагалі не надано локального кошторису (а.с. 18, 30,38, 117, 125 т.2, 55 т.3).

Суд зазначає, що передання робіт субпідрядником і прийняття їх Генпідрядником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Суд вважає за необхідне зауважити, що спільним Наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, роботи по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо.

Зважаючи на те, що по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок не бюджетних джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Тобто будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду, або документи довільної форми, розроблені самостійно, зазначивши в них обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р. (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704). Відповідно ст. 9 цього Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи вказані акти Форми № КБ-2в були заповнені з порушенням законодавчо встановлених приписів, зокрема, в актах № 26-07 за липень 2013року, № 29-07 за липень 2013року, № 30-07 за липень 2013року, № 1 за липень 2013року (а.с. 55-57 т.2). № 1 за липень 2013року (а.с. 7071 т.2.), акт № 1 за липень 2013року (а.с. 13-14 т.3) не заповнені колонки 5-8, акт № 1 до субпідрядного договору № 1405-Ч від 14.05.2013року датується 01.10.2013року, акт № 1 до субпідрядного договору від 03.06.2014року датується 30.12.2013року, акт № 1 до субпідрядного договору № 1506-К датується 10.10.2013року (а.с 90-122 т.3), хоча в п.3.3. вказаних договорів зазначено, що субпідрядник надає Генпідряднику на розгляд та підписання акт приймання робіт не пізніше 30 числа поточного місяця( а.с18-28, т.2), в акті № 1 за договором № 2006-В від 20.06.2013року не зазначена дата приймання та здачі робіт(надання послуг) (а.с.87, т.3). Належних пояснень з вказаних обставин представником позивача до суду не надано.

Також, згідно наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити фактичні трудові ресурси необхідні для виконання робіт, кількість транспортного та виробничого обладнання, палива, запчастин.

Таким чином, у зв`язку з тим, що акти виконаних робіт не відповідають ні за змістом, ні за формою приписам вищевказаних документів, суд приходить до висновку, що зазначені первинні документи складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть визнаватися достатнім та допустимим доказом реальності здійснених господарських операцій.

Також суд вважає за потрібне зауважити, що акти виконаних робіт не можуть бути беззаперечними доказами реального виконання правочину між сторонами, оскільки саме по собі складання актів прийняття виконаних будівельних робіт без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для формування валових витрат та отримання права на податковий кредит.

Отже, зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічних ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Представником позивача надано до суду відомості ресурсів до договірних вартостей та розрахунки загальновиробничих витрат в складі договірної ціни з яких взагалі не вбачається до яких саме договірних вартостей та взагалі відповідно чого складені ці відомості ресурсів та розрахунки загальновиробничих витрат в складі договірної ціни.

Також положеннями п. 4.1. договорів субпідряду зазначено, що якість виконуваних робіт, а також якість усіх матеріалів, устаткування та комплектуючих, що використовуються, повинна відповідати умовам, обумовленим договорами, кошторисній документації та додатками до вказаних договорів, а також будівельним нормам, затвердженим в установленому чинним законодавством порядку.

Проте, позивач не надав до суду необхідних доказів на підтвердження дотримання вищезазначених умов договору.

Окрім того, суд вважає необхідним відмітити, що підставою для висновків про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по ПДВ є недоведеність того, що роботи, по яких виник податковий кредит, були виконані саме ТОВ « БК»Стіль», з урахуванням того, що позивачем по даному підприємству взагалі не надано необхідної первинної документації, зокрема, штату працюючих осіб, зважаючи на те, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; доказів наявності основних фондів (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів. Також матеріали справи не містять обгнутованих та документально підтверджених пояснень з приводу того, яким чином субпідрядник міг виконувати роботу на території м. Харкова та Харківської області в той час, як фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку знаходиться в м. Дніпропетровськ, просп.. Кірова, 50 Д,кім.17, що підтверджується ліцензією № 261507(а.с. 58 т.4). Окрім того, позивач не надав копій укладених договорів оренди приміщень для зберігання будівельних матеріалів та іншої необхідної техніки та обладнання.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" - (бухгалтерський чи економічний ефект).

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційної форми і форми власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати податкову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. З цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, ще використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, Позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Окремо суд відзначає, що позивачем не надано суду на підтвердження реальності виконання угоди доказів проведення погоджувальної роботи з контрагентом та здійснення інструктажу з техніки безпеки з працівниками, яким доручено проведення робіт.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п. 198.3, ст. 198, Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, суд не знаходить підстав для висновку про те, що правочини були укладені позивачем з ТОВ «БК «Стіль», у межах звичайної господарської діяльності, спрямовані на досягнення реальної мети і об'єктивно були потрібні позивачу для організації господарської діяльності з метою одержання прибутку. Відтак, спірні правочини не можуть бути визнані судом законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Проте слід відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова Верховного суду України від 04.09.07 р. № 07/97).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведені обставини свідчать про те, що висновки податкового органу про неможливість формувати позивачем податковий кредит по ПДВ за період, що перевірявся, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання (реалізації) наданих послуг, на підставі яких винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є правомірними.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі законодавства.

Ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок та довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З приводу заявлених позивачем вимог щодо надання інформації щодо внесення податковим органом коригувань до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку ТОВ "НВО "СХІДБУД" на підставі відомостей, викладених в Акті №421/20-30-22-01/38158516 від 11.02.2014 року, який містить висновки щодо завищення податкових зобов'язань за серпень-жовтень 2014 року всього у сумі 292695,32 грн. та завищення податкового кредиту за серпень-жовтень 2013 року на загальну суму 288186,79 грн.; визнання протиправними дії відповідача щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ "НВО "СХІДБУД", внесених на підставі акту №421/20-30-22-01/38158516 від 11.02.2014 року, а саме анулювання податкового кредиту з придбання товарів та послуг у ТОВ "СПЕЦ БУДПРОЕКТ" у розмірі 288186,79 грн. у серпні-жовтні 2013року та податкових зобов'язань у розмірі 292695,32 грн. у серпні-жовтні 2013 року; зобов'язання відповідача відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "НВО "СХІДБУД" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в Акті № 421/20-30-22-01/38158516 від 11.02.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Приписами пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" (далі - Наказ № 1197) з 01.01.2013 року введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів".

Згідно пункту 2.1 Наказу № 1197, існуючі інформаційні системи, в тому числі АС "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", експлуатувалися паралельно з інформаційною системою "Податковий блок" до 31.01.2013 року.

Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року "Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи "Податковий блок" (далі - Наказ № 1198), з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи "Податковий блок".

Положенням підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що у цьому Кодексі поняття податкова інформація - вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Згідно статті 16 Закону України № 2657-ХІІ від 02.10.1992 року "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-ХІІ), податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що коригування показників податкової звітності в інформаційній системі жодним чином не порушує права та інтереси позивача, оскільки є лише відображенням відомостей щодо факту проведення перевірки та її результатів. Окрім того, як зазначив представник позивача у судовому засіданні, у позивача існує лише припущення, що податковим органом вчинені вказані оскаржувані дії. У судовому засіданні відповідач зазначив, що жодних коригувань відповідної електронної бази даних та картки особового рахунку платника податків здійснено не було.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче об`єднання «СХІДБУД» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2014року

Суддя Горшкова О.О.