Вирок № 38789036, 06.05.2014, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1129/13-к

Провадження № 1-кп/682/1/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.2014 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі :

головуючого судді Мацюка Ю.І.,

при секретарях Захарчук С.П., Ючковій О.В.,

з участю прокурора Жогана А.А.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області в місті Славута, в порядку дистанційного судового провадження, кримінальне провадження № 42013190490000008 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця міста Остріг Рівненської області, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, військового пенсіонера, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 425 КК України,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту, зі зміною обсягу обвинувачення, ОСОБА_2 необгрунтовано обвинувачується у тому, що він, проходячи військову службу з 27 січня 2000 року за контрактом у військовій частині А-1358, працюючи на посаді інженера відділу зберігання боєприпасів, в зв'язку з чим наділений організаційно-розпорядчими обов'язками, затвердженими 25 грудня 2012 року командиром військової частини, відповідно до яких відповідає за виконання правил та норм технічної безпеки й охорони праці та зобов'язаний керувати безпечним проведенням робіт з підвищеною небезпекою, в тому числі у разі виконання такелажних робіт по завантаженню (розвантаженню) боєприпасів та у випадку порушення правил техніки безпеки зобов'язаний припинити такі роботи, допустив недбале ставлення до військової служби, що заподіяло істотну шкоду.

23 січня 2013 року, відповідно до вказівки начальника зберігання військової частини А-1358 майора ОСОБА_5, інженер відділу зберігання боєприпасів капітан ОСОБА_2, перебуваючи на території названої військової частини, виконуючи обов'язки керівника робіт на території відділу зберігання військової частини А-1358, організовував проведення робіт по завантаженню боєприпасів на кузов вантажного автомобіля. Боєприпаси кумулятивних пострілів у штатних ящиках, вага яких складала по 80 кг кожний, завантажувалися з майданчика для відкритого зберігання робочою командою в складі 8 військовослужбовців строкової служби, до складу якої входив солдат ОСОБА_1

Порядок виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з боєприпасами визначався відповідно до вимог галузевих нормативних документів МО України «Технологічної карти на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з боєприпасами та патронами до стрілецької зброї. Розбирання штабелю з боєприпасами вручну, підвіз пакетів на тачці-медведці та навантаження на автомобіль», затвердженої командиром військової частини А-1358 25 листопада 2011 року, інвентарний номер 48/125.

Обвинувальним актом вмінено у вину обвинувачуваному ОСОБА_2 те, що відповідно до пункту 109 Додатку 1 та пункту 17 Додатку 9 Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 476 від 26 грудня 2000 року, роботи по завантаженню боєприпасів у вантажний автомобіль, що виконували військовослужбовці військової частини А-1358 (такелажні та стропильні роботи, підйом, опускання та переміщення великовагових (вище встановлених чинним законодавством норм підйому вантажів та переноски вантажів вручну) предметів (вантажів) без використання підйомно-транспортного обладнання) відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

В порушення вимог пунктів 3.9-3.19 «Положення…», відповідно до яких такі роботи виконуються на підставі належно оформленого та зареєстрованого у Журналі обліку з підвищеної небезпеки наряду-допуску, де визначається обсяг роботи, місце, час початку і закінчення роботи, умови її безпечного проведення, склад команди та особи, відповідальні за безпечне проведення робіт, достатністю прийнятих при підготовці робочого місця заходів безпеки, їх відповідність характеру та місцю роботи, ОСОБА_2, будучи старшим робочої команди по завантаженню боєприпасів у вантажний автомобіль, тобто військовою службовою особою, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, в порушення вимог ст.ст. 9, 13, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 6, 8 Закону України «Про охорону праці», п.п. 3.9-3.19, 4.5 «Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію разових робіт в Збройних Силах України», свої обов'язки по забезпеченню умов праці відповідно до законодавства та контролю за дотриманням заходів безпеки під час виконання робіт по завантаженню боєприпасів у вантажний автомобіль не виконав, а саме:

допустив до виконання робіт з підвищеною небезпекою робочу команду військовослужбовців без оформлення наряду-допуску (п.п. 3.9-3.19 «Положення…»);

перед початком робіт наявність та справний стан відповідних засобів індивідуального та колективного захисту, обладнання, стан ділянки, де планується виконання робіт, на предмет виконання організаційно-технічних заходів безпеки не перевірив (п.4.5 «Положення…»);

цільовий інструктаж на робочому місці в обсязі технологічних карт та інструкцій з питань безпечного виконання робіт не провів, чітке завдання на виконання робіт безпосередньо кожному військовослужбовцю (члену команди) не поставив, знання військовослужбовцями вимог безпеки під час виконання даного виду робіт не перевірив, контролю за дотриманням членами команди вимог безпеки та порядком на місці виконання робіт не здійснював (п.4.5 «Положення»);

контроль за додержанням під час проведення робіт по транспортуванню та завантаженню ящиків у вантажний автомобіль технології визначеної «Технологічною картою…», «Рекомендаціями по механізації ПРР с боєприпасами на арсеналах, базах, складах і військових частинах», інвентарний номер 48/10, та на обладнанні визначеному в «Каталогу нестандартного оборудования. Каталог 2340, часть 1, Оборудование общего назначения» не здійснював;

допустив виконання робіт по завантаженню боєприпасами військовослужбовців без засобів індивідуального захисту, заходів по зменшенню вірогідного механічного впливу ваги вантажу на людину не вжив (п.1.1 ГОСТ 12.3.002.75*) «ССБТ Процессы производственные. Общие требования безопасности» зі змінами 1980,1991, 2010 років.

Внаслідок вказаних порушень норм закону та недбалого ставлення до служби з боку старшого робочої команди капітана ОСОБА_2 23 січня 2013 року робоча команда в складі 8 військовослужбовців строкової служби, куди входив і солдат ОСОБА_1 були допущені до вконання робіт з підвищеною небезпекою без оформлення наряду-допуску, внаслідок чого обсяг роботи, місце, час початку і закінчення роботи, умови її безпечного проведення, склад команди та особи, відповідальні за безпечне проведення робіт визначені не були, достатніх заходів по підготовці робочого місця до безпечного виконання робіт, очищення його від снігу та льоду не було прийнято. Крім того, ОСОБА_2 не забезпечив членів робочої команди, які виконували роботи на слизькій поверхні кузова автомобіля спеціальним взуттям, що зменшує силу механічного впливу, утримує удар по носковій частині до 200 ДЖ (п.2 Таблиці ГОСТ 12.4.017-76* «ССБТ Обувь специальная кожаная. Классификация») та залишає внутрішній безпечний для ноги зазор в момент удару не менше 20 мм (п.2.15. ГОСТ 12.4.065-76* «ССБТ Обувь специальная кожаная для защиты от механических воздействий и пыли. Технические условия»).

Належного інструктажу і перевірки знань з питань охорони праці ОСОБА_2 не провів, в зв'язку з чим військовослужбовці виконували роботи по завантаженню боєприпасів з порушенням технології, визначеної «Технологічною карткою…» та «Рекомендаціями по механізації ПРР с боєприпасами на арсеналах, базах, складах і в/частинах», та на обладнанні, що не відповідає вимогам «Каталогу нестандартного обладнання…».

В обвинуваченні вказано, що внаслідок вказаних порушень норм закону та недбалого ставлення до служби, 23 січня 2013 року близько 11 години, військова службова особа ОСОБА_2, будучи старшим робочої команди по завантаженню боєприпасів у штатних ящиках, вага яких складала по 80 кг кожен, з майданчика для відкритого зберігання на кузов вантажного автомобіля, внаслідок злочинної недбалості, в порушення вимог ст.ст. 9, 13, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 6, 8 Закону України «Про охорону праці», п.п. 3.9-3.19, 4.5 «Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію разових робіт в Збройних Силах України», свої обов'язки по забезпеченню умов праці відповідно до законодавства та контролю за дотриманням заходів безпеки під час виконання робіт по завантаженню боєприпасів не виконав, чим допустив до виконання робіт з підвищеною небезпекою робочу команду без оформлення наряду-допуску, без засобів індивідуального захисту-спеціального взуття для захисту від ковзання та механічного впливу, не зупинив дії потерпілого ОСОБА_1, який порушуючи визначену «Технологічною картою на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з боєприпасами та патронами стрілецької зброї» технологію, навантажив стопку з 6 ящиків, загальною вагою до 500 кг на «тачку» та почав її розвертати на 180 градусів, під час чого підсковзнувся на присипаному снігом кузові автомобіля і втративши рівновагу впав, внаслідок чого «тачка» під дією своєї ваги та ваги завантажених ящиків притиснула йому стопу лівої ноги, що не була захищена спеціальним взуттям, до поверхні кузова, спричинивши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я, у вигляді закритого вивиху другої та третьої плюсневих кісток з переломом основи третьої плюсневої кістки лівої стопи, що являється істотною шкодою.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст. 425 КК України як недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду.

Проаналізувавши безпосередньо досліджені та надані сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 cт. 425 КК України, в ході судового розгляду свого підтвердження не знайшла, а тому останній підлягає виправданню з наступних підстав.

Так, допитаний по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2 свою вину заперечив та дав показання, що про те, що жодних порушень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію разових робіт в Збройних Силах України, своїх функціональних обов'язків не допустив. З робочою командою були проведені всі необхідні інструктажі з техніки безпеки, забезпечено очищення від снігу та льоду кузова автомобіля, а також ящиків з боєприпасами, місце роботи декілька разів посипалося піском, всі військовослужбовці, які входили до складу робочої групи, були забезпечені взуттям ГОСТ 447-91 «Обувь из кожи хромового дубления для военнослужащих». Отримання наряду-допуску до робіт по завантаженню боєприпасів, що відносяться до категорії 2, жодними нормативними актами не передбачено. Норми навантаження відповідали технологічній карті на навантажувально-розвантажувальні роботи, затвердженій командиром військової частини, і згідно якої допустимою є вага одного пакету з 5 п'яти ящиків боєприпасів 435 кг. ОСОБА_2 дав показання, що на тачку-медведку загружалося по 5 ящиків в стопку, що відповідало технологічній карті.

Доводи обвинуваченого стверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які перебували в складі робочої команди по навантаженню боєприпасів, дали показання, що 23 січня 2013 року з ними були проведені всі необхідні інструктажі, вони пройшли навчання з питань охорони праці і правила безпечного проведення навантажувальних робіт їм були відомі. В процесі роботи періодично по мірі потреби проводилось очищення від снігу та льоду кузова автомобіля, а також ящиків з боєприпасами. Місце роботи посипалося піском. Використання тачки-медведки забезпечувало виконання навантажувальних робіт без прикладання значних зусиль. Причиною отримання ОСОБА_1 травми є його особиста необережність.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку, крім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визначене судом недоведеним, підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

При цьому, доводи прокурора про доведеність вчинення злочину обвинуваченим не ґрунтується на досліджених судом доказах.

Так, прокурором не надано належних, допустимих та переконливих доказів того, що під час виконання робіт по завантаженню боєприпасів ОСОБА_2 не виконав вимоги п.3.9 «Положення…» та допустив робочу команду до виконання робіт з підвищеною небезпекою без оформлення наряду-допуску.

Відповідно до п. 3.9 Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 476 від 26 грудня 2000 року, за нарядом-допуском виконуються роботи з підвищеною небезпекою, що потребують підвищеного контролю. Орієнтовний перелік робіт з підвищеною небезпекою, які виконуються згідно з нарядом-допуском наведений у Додатку 9 до цього Положення.

Пунктом 17 Орієнтованого переліку робіт з підвищеною небезпекою, які виконуються згідно з нарядом-допуском відповідно до Додатку 9 Положення, на який посилається сторона обвинувачення, передбачено, що до таких робіт відноситься «Підйом, опускання та переміщення великовагових (вище встановлених чинним законодавством норм підйому вантажів та переноски вантажів вручну) предметів (вантажів) без використання підйомно-транспортного обладнання».

Доводи прокурора спростовуються даними, дослідженої у судовому засіданні «Технологічної картки на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з боєприпасами та патронами стрілецької зброї», інвентарний номер 48/125, відповідно до яких проводилася операція з розбирання штабелю з боєприпасами вручну, підвіз пакетів на тачці-медведці та навантаження на автомобіль, яка затверджена командиром військової частини 25 листопада 2011 року. Згідно вказаних даних такі роботи проводяться за допомогою тачки-медведки.

Відповідно до «Каталогу нестандартного оборудования. Каталог 2340, часть 1, Оборудование общего назначения» тачка-медведка відноситься до обладнання по механізації навантажувально-розвантажувальних робіт з вантажами ящиків в сховищах і на майданчиках з твердими підлогами, така тачка за індексом ТМ-0,5 складається з самої тачки та підпорки, вантажопідйомність якої складає 500 кг.

З обвинувального акту слідує, що здійснювалося транспортування та завантаження ящиків у вантажний автомобіль з боєприпасами 122 мм кумулятивних пострілів ін. ВБК-9, які відповідно до витягу з облікових карток відносяться до боєприпасів 2 категорії, які до небезпечних в транспортуванні і обслуговувані не відносяться, таким чином робочою групою проводилися роботи за допомогою тачки-медведки, відповідно до вимог «Технологічної картки…», і такий вид робіт не входять до Додатку 9 Орієнтованого переліку робіт з підвищеною небезпекою, які виконуються згідно з нарядом-допуском, в зв'язку з чим ОСОБА_2 не зобов'язаний був отримувати наряд-допуск на навантаження таких боєприпасів. Крім того, даний Додаток 9 Положення не містить у своєму переліку виконання такелажних та стропильних робіт, виготовлення та випробування стропів, зазначених пунктом 109, оскільки такі роботи містяться в Додатку 1 Положення, і не потребують виконання з оформленням наряду-допуску.

Доводи обвинувачення щодо невиконання ОСОБА_2 п. 4.5 «Положення…» щодо перевірки перед початком робіт наявності та справного стану відповідних засобів індивідуального та колективного захисту, обладнання, стану ділянки, де планується виконання робіт, на предмет виконання організаційно-технічних заходів безпеки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Так, відповідно до Інструкції № 19/10 по охороні праці військовослужбовця при виконанні такелажних робіт, затвердженої наказом командира військової частини А-1358 за № 609 від 23 грудня 2010 року, відповідно до пункту 1.5 військовослужбовець повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту згідно норм безкоштовної видачі.

Крім того, «Технологічною карткою…» при виконанні робіт з розбирання штабелю з боєприпасами вручну, підвіз пакетів на тачці-медведці та навантаження на автомобіль, не передбачено використання спеціального взуття, на необхідність якого посилається сторона обвинувачення.

Суд виходить з того, що відповідно до п. 12 Норми 8 Забезпечення речовим майном солдатів і сержантів строкової служби Збройних Сил та інших військових формувань, які містяться в Положенні про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, солдат ОСОБА_1 був забезпечений взуттям - черевиками з високими берцями. Такі черевики відповідно до ГОСТУ 12.4.137-2001 (ДСТУ №3962-2000); ТУ-У 19.3-31862978.002-204; ТУ-У 19.3-31862978.003-2004; ГОСТ 5394-89; ГОСТ 447-91; ЕN 345, серед інших необхідних властивостей мають високий опір ковзанню.

Обвинувачення не довело у суді факту невідповідності взуття потерпілого ОСОБА_1 вказаним нормативним актам. Забезпечення потерпілого ОСОБА_1 іншим взуттям на час виконання вантажно-розвантажувальних робіт Технологічною картою не передбачено.

Щодо доводів обвинувачення з приводу невжиття ОСОБА_2 достатніх заходів по підготовці робочого місця до безпечного виконання робіт, очищення його від снігу та льоду, суд не приймає їх до уваги, оскільки такі не знайшли свого підтвердження.

За показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_9 ОСОБА_7, ОСОБА_8, які узгоджуються між собою, в процесі роботи періодично по мірі потреби проводилось очищення від снігу та льоду кузова автомобіля, а також ящиків з боєприпасами, місце роботи посипалося піском.

Такі дії відповідають Інструкції № 19/10 по охороні праці військовослужбовця при виконанні такелажних робіт, затвердженої наказом командира військової частини А-1358 за № 609 від 23 грудня 2010 року, відповідно до якої в зимовий час платформи кузовів машин, трапи очищаються від снігу, льоду і посипаються піском.

Не знайшло свого доведення у суді твердження обвинувачення про факт перевищення норми завантаження тачки-медведка шістьма ящиками з боєприпасами.

Очевидці події, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які серед інших приймали участь у навантажені пострілів у автомобіль, у судовому засіданні підтвердили факт складання на тачку-медведку саме п'яти ящиків з пострілами.

Свідки ОСОБА_4, начальник служби охорони праці військової частини та ОСОБА_5, начальник служби зберігання боєприпасів військової частини, підтвердили у суді факт виконання вантажно-розвантажувальних робіт ящиків з пострілами з використанням тачки-медведки, як засобу малої механізації, яка використовується на протязі тривалого часу. Заборони щодо використання тачки-медведки немає. Вантажно-розвантажувальні роботи з ящиками боєприпасів 122 мм пострілів ніколи не вимагали оформлення наряду-допуску.

Свідок ОСОБА_10, головний інженер військової частини, який прибув на місце події безпосередньо після травмування потерпілого ОСОБА_1, у судовому засіданні дав показання, що провів відтворення події, де за його наказом завантажили шість ящиків з пострілами на тачку-медведкау, та виконали роботу про переміщенню пострілів та складанню у кузові автомобіля на місці події. Свідок підтвердив у суді своє розпорядження за яким також було проведено службове розслідування. Службовим розслідуванням встановлено факт переміщення потерпілим ОСОБА_1 саме п'яти а ніяк не шести ящиків з пострілами, що відповідає прописаним вимогам Технологічної карти на виконання робіт, що проводилися під керівництвом обвинувачуваного ОСОБА_2 Свідок ОСОБА_10 наполягає на тому, що виконувані роботи з розбирання штабелю з боєприпасами вручну, підвіз пакетів на тачці-медведиці та навантаження на автомобіль не відносяться до робіт з підвищеною небезпекою і не потребують наряду-допуску.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив показання обвинувачуваного ОСОБА_2 в частині відсутності потреби оформлення наряду-допуску для виконання робіт на розбирання штабелю з боєприпасами вручну, підвіз пакетів з пострілами на тачці-медведці та навантаження їх на кузов автомобіля в зв'язку з тим, що такі не належать до робіт з підвищеною небезпекою.

Такі висновки свідка ОСОБА_10, обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджені даними Технологічної карти військової частини А 1359 на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з боєприпасами та патронами до стрілецької зброї, яка офіційно затверджена командиром частини 25 листопада 2011 року і передбачають розбирання штабелю з боєприпасами вручну, підвіз ящиків на тачці-медведці та навантаження на автомобіль. Досліджена у суді Технологічна карта є офіційним документом, чинним як на час виконання робіт так і на час розгляду справи у суді, підлягаючим до обов'язкового виконання, складена відповідно до «Керівництва для арсеналів, баз… МО СРСР, 1973 року, «Правил техніки безпеки при зберіганні… МО СРСР, 1975 року, Рекомендацій по механізації ПРР з боєприпасами військової частини 74889, 1969 року, «Інструкції по пакетному способу транспортування …військових вантажів у ЗС СРСР, 1984 року, «Єдиних норм часу та виробітку на… вантажно-розвантажувальні роботи, МО СРСР, 1987 року.

Зібрані докази, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, обвинуваченого ОСОБА_2 повністю спростовують доводи обвинувачення про невиконання обвинуваченим ОСОБА_2 правил та норм технічної безпеки та охорони праці та недбалого ставлення до військової служби, що заподіяло істотну шкоду.

Суд критично ставиться до показань потерпілого ОСОБА_1 щодо кількості завантажених ящиків з боєприпасами на «тачку-медведку» під час травмування, оскільки такі показання є суперечливими, не підтвердженими жодними належними, допустимими та достовірними доказами. Навпаки, такі показання потерпілого суперечать встановленими у суді зібраними належними доказами у справі. Змінюючи показання потерпілий ОСОБА_1 у суді заявив про наміри використати подію з травм уванням для оформлення інвалідності. Разом з тим, потерпілий ОСОБА_1 заявив, що претензій до обвинувачуваного ОСОБА_2 не має.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 пройшов навчання з питань охорони праці щодо виконання такелажних робіт, що підтверджено даними протоколу засідання комісії військової частини А-1358 з перевірки знань з питань охорони праці від 15 травня 2012 року № 4, допущений до самостійного виконання такелажних робіт на технічній території частини наказом командира військової частини А-1358 від 16 травня 2012 року за № 315.

Перед виконанням робіт - розбирання штабелю з боєприпасами вручну, підвіз пакетів на тачці-медведці та навантаження на автомобіль, згідно «Технологічної картки…», керівник роботи - капітан ОСОБА_2 провів інструктаж особового складу по дотриманню заходів безпеки при виконанні навантажувальних робіт під розпис в «Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці», тобто виконав свої функціональні обов'язки, затверджені командиром військової частини А-1358 від 25 грудня 2012 року.

До висновку про відсутність вини ОСОБА_2 прийшла і комісія по попередженню травматизму серед військовослужбовців військової частини А-1358, яка розслідувала нещасний випадок із солдатом ОСОБА_1 У протоколі засідання цієї комісії відмічається, що ОСОБА_2 вжив всіх необхідних заходів щодо дотримання правил техніки безпеки, норми завантаження тачки-медведки відповідали нормам, передбаченим «Технологічною картою на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з боєприпасами вручну, підвіз пакетів на тачці-медведці та навантаження на автомобіль», затвердженої командиром військової частини А-1358 25 листопада 2011 року.

За даними показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, частково показаннями потерпілого ОСОБА_1 у суді доведено факт падіння потерпілого через звичайну особисту необережність потерпілого.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 425 КК України, недбалим ставленням військової службової особи до служби є те, що своїми діями службова особа заподіяла істотну шкоду.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони недбалого ставлення до військової служби є наявність причинного зв'язку між дією (бездіяльністю) і шкідливими наслідками, що настали. При цьому для зазначеного зв'язку характерними є такі ознаки: а) діяння за часом передує наслідку; б) діянню властива неминучість або реальна можливість настання наслідку; в) у конкретних умовах місця, часу та обстановки ця реальна можливість перетворюється в дійсність - діяння породжує наслідок; г) наслідок породжується саме цим діянням - його закономірним, необхідним розвитком, а не діями інших осіб або інших зовнішніх сил.

Причинний зв'язок між бездіяльністю (невтручання, невиконання

дій, спрямованих на створення чи збереження певних благ) і

наслідком може бути безпосереднім або мати проміжні ланки.

Визнання особи винною у недбалому ставленні до військової

служби можливе за наявності доказів, що в неї була реальна можливість виконати обов'язки, невиконання (неналежне виконання) яких їй ставиться за провину. Якщо невиконання чи неналежне виконання таких обов'язків сталося внаслідок обставин, що не були відомі службовій особі, її дії не містять складу злочину. І навпаки, якщо такі обставини були відомі службовій особі (наприклад, її хвороба, перебування в стані сп'яніння, некомпетентність тощо), вона має відповідати за вчинене нею суспільно небезпечне діяння, оскільки могла і повинна була передбачати, що в ситуації, обтяженій факторами ризику, своїми діями (бездіяльністю) створює загрозу настання шкідливих наслідків через свою завідому нездатність до діяльності в таких умовах.

У суді встановлено, що фактично дії ОСОБА_2 не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з наслідками, які настали.

Для встановлення істотної шкоди, під час досудового розслідування було проведено судово-медичну експертизу, за висновками якої потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я, у вигляді закритого вивиху другої та третьої плюсневих кісток з переломом основи третьої плюсневої кістки лівої стопи.

Істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Фактично істотна шкода полягає у завданні матеріальних збитків.

Органом досудового розслідування не здобуто доказів, які б підтвердили заподіяння істотної шкоди недбалим ставленням військової службової особи до служби.

Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Такий письмовий доказ як висновок судово-медичної експертизи не може бути визнаний судом допустимим в контексті доведеності вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, так як носить інформативний характер щодо наслідків, які настали, проте не вказують на дії саме обвинуваченого та причинно-наслідковий зв'язок між ними, що є обов'язковими елементами предмету доказування.

Оскільки судом встановлено, що керівником робіт - обвинувачений капітаном ОСОБА_2 виконано свої функціональні обов'язки, затверджені командиром військової частини А-1358 від 25 грудня 2012 року, суд не приймає до уваги висновки судової інженерно-технічної експертизи № 2105/13-21 від 14 січня 2014 року, оскільки вони суперечать положенням проаналізованих судом нормативних актів.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР). Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного».

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За наведених обставин, докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, в зв'язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, отриманих безпосередньо в суді показань потерпілого та свідків, кожен з яких не надав об'єктивних, конкретних і неоспорюваних показань про вчинення ОСОБА_2 злочину, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору достатності та взаємозв'язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України, надано не було, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення не доведене в судовому засіданні, а тому його необхідно виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 ч. 1 КК України, а тому він повинен бути виправданий.

Судові витрати за проведення експертиз підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 376 КПК України, суд,

З а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 425 КК України, та виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Витрати на залучення експертів покласти на рахунок держави.

Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копія вироку в суді.

Суддя Мацюк Ю. І.