Ухвала суду № 38787462, 14.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18312/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, т.о. - Фермерське господарство «Антар», Фермерське господарство «Амфіра» про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» пред'явило позов до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач або податковий орган), за участі третіх осіб, з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2013р. №0000233720 та №0000243720.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2013 року. За результатами перевірки складено акт №885/40-50/2320/33546533 від 26.07.2013р. (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень: (1) п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту, по операціях, які оподатковуються на загальних підставах на суму 860 652,00 грн.; (2) п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 843 738,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 13.08.2013р. винесено податкові повідомлення-рішення: №0000233720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 914,00 грн.; №0000243720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 843 738,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 421 869,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугувало встановлення перевіркою формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум сплачених при взаємовідносинах з ФГ «Антар» та ФГ «Амфора» за правочинами, які укладено без мети настання реальних наслідків .

В підтвердження правомірності формування податкового кредиту у перевіряємий період позивачем додано копії договорів, податкових та видаткових накладних, акти виконаних робіт та ін. документації, яка на переконання позивача у повній мірі підтверджує правомірність формування звітності.

Також позивачем надано рішення Херсонського окружного адміністративного суду, якими: (1) визнано протиправними дії щодо проведення зустрічної звірки та складання акту від 30.05.2013р. 124/15-2/37557135 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ФГ "Амфіра" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року"; (2) визнано неправомірним та скасовано рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від?21.05.2013р. № 1541/10/18-013 про виключення фермерського господарства "Антар" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Уповноваженими представниками ФГ "Амфіра" та ФГ "Антар" також надано довідки про наявність земель та розподілення їх за власниками земель, землекористувачами та угіддями, а також договори оренди сільськогосподарської техніки.

Натомість колегією суддів як з пояснень наданих сторонами так і з наявних матеріалів справи, встановлено, що надані позивачем матеріали не відображають реального настання наслідків за ними.

З аналізу наявних матеріалів справи вбачається, зокрема акту перевірки, що ФГ «Амфіра» не має достатньої площі землі для вирощування продукції в задекларованих обсягах та відповідно технічних можливостей, а також документально не підтверджує наявності виробничого процесу та виробничих витрат, які пов'язані з вирощуванням сільськогосподарської продукції.

Крім того ФГ «Амфіра» за податковою адресою не знаходиться, статистичну звітність за формою №29-сх «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.12» не подало, інформації до управління агропромислового розвитку про засіяні площі та види культур в розрізі підприємств не подало, за підприємством не обліковуються транспортні засоби або сільськогосподарська техніка.

Згідно листа відділу держземагенства у Бериславському районі від 25.02.2013р. №01-42/13-669 площа земель, які використовує ФГ «Амфіра» на підставі зареєстрованих договорів оренди на території Веселівської сільської ради становить 151,575 га. та які перебувають в стадії меліоративного будівництва і надані з 14.11.р. в суборенду ФГ «Амфіра» але на даних земельних ділянках в 2012 році сільськогосподарські культури не вирощувалися.

Крім того, інший контрагент позивача - ФГ "Антар", згідно акту перевірки Берисласької МДПІ від 31.05.13 №134/15/37557140, статистичної звітності за формою №29-сх «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.12» не подавав; підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

Згідно листа Веселівської сільської ради №06/55-0228/13 від 30.01.2013р. на протязі 2012 році на території сільської ради ФГ «Антар» сільськогосподарські культури не вирощувались.

Також позивачем або ФГ «Антар» не надано первинні документи, що підтверджують процес вирощування сільгоспродукції, а саме: документи первинного обліку руху ТМЦ (лімітно-заборні карти на отримання матеріальних цінностей, внутрішньогосподарські накладні) та готової продукції (звіти матеріально-відповідальних осіб), акти на оприбуткування та списання ТМЦ, палива, насіння, добрив тощо (акти на списання виробничого та господарського інвентарю, акти витрат насіння та садивного матеріалу, акти використання мінеральних, органічних добрив та засобів хімічного захисту рослин), перелік відповідальних осіб за рухом та залишками ТМЦ, документів, що підтверджують збирання сільськогосподарських культур (талонів водія та комбайнера, путівок на вивезення зерна з поля тощо).

Зазначене не спростовано позивачем, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні та первинні документи не підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Колегія суддів критично оцінює надані позивачем судові рішення Херсонського окружного адміністративного суду, оскільки вказаними судовими рішеннями не спростовані доводи податкового органу, встановлені під час проведення перевірки позивача.

Крім того, відповідно до п. а ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя, зокрема, рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. У той же час землі даного сільськогосподарського призначення становлять незначну частину земель?, які перебувають у користуванні ФГ «Амфіра» та ФГ «Антар».

Колегія суддів також погоджується з доводами податкового органу, що наявних у ФГ «Амфіра» та ФГ «Антар» технічних можливостей для виконання укладених з позивачем договорів явно недостатньо для досягнення мети, з якою укладено відповідні правочини.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням товарів та послуг, а згодом заявив їх до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані товари використані в межах господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.