Рішення № 38787236, 20.05.2014, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 20 » травня 2014 року Справа №927/494/14

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агральп Україна"

49054, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 8

До ВІДПОВІДАЧА: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"

17311, Чернігівська область, Срібнянський район, с.Калюжинці, вул.Незалежності,51

Про стягнення 168326,84 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: не з’явився.

Від Відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агральп Україна" подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 162793,20 грн. основного боргу за товар, поставлений згідно видаткової накладної №983 від 21.06.2013р., 3798,73 грн. – 3% річних та 1788,91 грн. інфляційних.

До початку судового засідання 06.05.2014 від Позивача надішли додаткові пояснення, у яких у зв’язку з опискою у тексті позовної заяви, Позивач просить стягнути з Відповідача 162739,20 грн. основного боргу, 3798,73 грн. – 3% річних та 1788,91 грн. інфляційних.

Представник Позивача підтримала позовні вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки представника у судові засідання 06.05.2014 та 20.05.2014 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

Про поважність причин нез’явлення представника Відповідача у судові засідання суд не повідомлено.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство "Агральп Україна" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15.04.2008, номер запису 12241020000042285.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.03.2000.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агральп Україна" було поставлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" товар (бомбардир (416кг)) на загальну суму 162739,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №983 від 21.06.2013, а також довіреністю №106 від 11.06.2013, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за отриманий товар оплату не здійснив.

З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 162739,20 грн. основного боргу за товар, поставлений згідно видаткової накладної №983 від 21.06.2013.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу передачі товару свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України:

"1.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Цивільного кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у Відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

За таких обставин факт отримання товару Відповідачем і видаткова накладна, надана Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 у справі №12/5026/556/2012 та оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 № 01-06/767/2013.

Згідно з п.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань:

“Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.“

Матеріалами справи підтверджується отримання Відповідачем товару на суму 162739,20 грн., поставленого згідно видаткової накладної №983 від 21.06.2013.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що останнім днем виконання зобов'язання Відповідача по оплаті товару є 21.06.2013.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, Позивач обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 3798,73 грн. – 3% річних за період з 22.06.2013 по 01.04.2014 та 1788,91 грн. інфляційних за липень-грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували викладені обставини не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, суд приходить до висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений на Відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (17311, Чернігівська область, Срібнянський район, с. Калюжинці, вул.Незалежості, 51, ідентифікаційний код 30875436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агральп Україна" (49054, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 8, ідентифікаційний код 35863053) 162739 грн. 20 коп. основного боргу, 3798 грн. 73 коп. – 3% річних, 1788 грн. 91 коп. інфляційних та 3366 грн. 54 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір