Рішення № 3878721, 12.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.06.09 р. Справа № 16/130

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Муравйовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс” м.Донецьк

про стягнення суми основного боргу в розмірі 112914,36грн., пені в розмірі 10435,30грн., 3% річних в розмірі 1304,41грн., індексу інфляції в розмірі 11991,51грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Варава Ю.В. – за довіреністю

від відповідача: не з’явився

В С Т А Н О В И В: у судовому засіданні 02.06.2009р. було оголошено перерву до 12.06.2009р. відповідно до ст.77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.04.2009р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 112914,36грн., пені в розмірі 10435,30грн., 3% річних в розмірі 1304,41грн., індексу інфляції в розмірі 11991,51грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 14.05.2009р. – 09год. 30хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу (оренди) № L27-01/07 від 24.01.2007р., додатки до договору, видаткову накладну від 13.03.2007р., угоду від 03.04.2007р. про внесення змін до договору, рахунки-фактури, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані пеня та штрафні санкції.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач надав через канцелярію суду уточнення в частині розрахунків суми позову та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач до жодного судового засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

24.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс” (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу (оренди) за № L27-01/07 (далі за текстом – договір), згідно п.1.1. якого Лізингодавець зобов’язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до договору), а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

03.04.2007р. між сторонами була підписана угода, згідно якої були внесені зміни до договору в частині вартості предмету лізингу.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Із матеріалів справи вбачається, що лізингодавцем належним чином були виконані умови договорів, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоодержувачу на підставі видаткової накладної № РЛ-0000078 від 13.03.2007р.

Відповідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, до пунктів 5.1. та 8.1.4. Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) лізингоодержувач зобов’язався своєчасно сплачувати зазначені в Графіку лізингові платежі.

Згідно п.5.3. Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) Лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електрону адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку.

У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

За даними позивача, із заявами або листами про неотримання рахунків відповідач до позивача не звертався.

Всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоодержувач зобов’язання за договором щодо сплати поточних лізингових платежів не виконує належним чином, у зв’язку з чим рахунки-фактури за № L27-01/07/15 від 02.06.2008р., № L27-01/07/16 від 01.07.2008р., № L27-01/07/17 від 01.08.2008р., № L27-01/07/18 від 01.09.2008р., № L27-01/07/19 від 01.10.2008р., № L27-01/07/20 від 03.11.2008р., № L27-01/07/21 від 01.12.2008р., № L27-01/07/22 від 02.01.2009р., № L27-01/07/23 від 02.02.2009р., № L27-01/07/24 від 02.03.2009р. не сплачені до теперішнього часу.

За розрахунком позивача заборгованість за договором з лізингових платежів за період з червня 2008р. по березень 2009р. становить 112914,36грн.

Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів погашення суми заборгованості в розмірі 112914,36грн., позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 112914,36грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми пені в розмірі 10435,30грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного:

Згідно пункту 5.1. договору за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором Лізингоодежувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

За розрахунком суду пеня за прострочку оплати лізингового платежу за рахунком № L27-01/07/15 від 02.06.2008р. становить 420,71грн., за рахунком № L27-01/07/16 від 01.07.2008р. становить 1314,54грн., за рахунком № L27-01/07/17 від 01.08.2008р. становить 1303,01грн. та за рахунком № L27-01/07/18 від 01.09.2008р. становить 1230,75грн. та підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного розрахунку:

3554,60грн. * 12 (ставка НБУ) * 2 / 100 / 365 *180 днів прострочки = 420,71грн.,

11106,68грн. * 12 (ставка НБУ) * 2 / 100 / 365 *180 днів прострочки = 1314,54грн.,

11009,19грн. * 12 (ставка НБУ) * 2 / 100 / 365 *180 днів прострочки = 1303,01грн.,

10398,73грн. * 12 (ставка НБУ) * 2 / 100 / 365 *180 днів прострочки = 1230,75грн.

В іншій частині наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом вірним.

Таким чином, загальний розмір пені складає 8950,16грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1304,41грн. та індексу інфляції в розмірі 11991,51грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, розмір 3% річних складає 1304,41грн. та індекс інфляції становить 11991,51грн.

Тому стягненню підлягають 3% річних в розмірі 1304,41грн. та індекс інфляції в розмірі 11991,51грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 112914,36грн., пені в розмірі 10435,30грн., 3% річних в розмірі 1304,41грн., індексу інфляції в розмірі 11991,51грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс” м.Донецьк (вул.Свєтлова, 1-а, м.Донецьк, 83009; пр.Партизанський, 16, м.Донецьк, 83009; ЄДРПОУ 30711276; поточний рахунок 260010101926 в ЗАТ „ПроКредитБанк”, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” м.Київ (просп.Московський, 9, корп.5, м.Київ, 04073; ЄДРПОУ 34480657; поточний рахунок 2600514928 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335) суму основного боргу в розмірі 112914,36грн., пеню в розмірі 8950,16грн., 3% річних в розмірі 1304,41грн., індекс інфляції в розмірі 11991,51грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1351,60грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,72грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 12.06.2009р.

Суддя Манжур В.В.

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2, У справу № 16/130

Вик. Єрохіна В.В.