Рішення № 3878695, 16.06.2009, Господарський суд Чернігівської області

16.06.09

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

15 червня 2009р. справа №14/76

За позовом: Малого приватного підприємства «Таврія», вул.Степова,22а, смт.Нововоронцовка, Херсонська обл., 74200

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк», вул. Комсомольська, 28, м. Чернігів, 14000

Про визнання кредитного договору недійсним

Судді Книш Н.Ю., Михайлюк С.І., Фесюра М.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Шевельов О.В., представник довіреність від 25.05.09р.

Від відповідача: Пилипенко І.С. юрисконсульт довіреність №01/20-407 від 19.12.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про визнання недійсним кредитного договору №21-065 від 25.03.08р., що укладений між МПП «Таврія»та ВАТ «Банк Демарк», оскільки суперечить ч.3 ст.92, ч.2 ст.203, ч. 2 ст.207 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що кредитний договір в порушення вимог ч.2 ст.207 ЦК України не скріплено печаткою юридичної особи ВАТ «Банк-Демарк», оскільки на ньому проставлена печатка відділення в м. Кривий Ріг, що генеральний директор МПП «Таврія»відповідно до положень Статуту не має права підписувати кредитні договори без відповідного рішення засновників про залучення кредитних коштів, що юрисконсульт МПП «Таврія»Дьяченко В.В. в порушення ч.3 ст.92, ч.2 ст.203, ч.1 ст.238 ЦК України підписав вказаний договір з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки Рада засновників не приймала відповідного рішення про залучення кредитних коштів у відповідача, що статут підприємства не передбачає права генерального директора передавати свої повноваження на підписання договорів третім особам на підставі довіреності.

У поданому відзиві на позов за №03/12-3016 від 12.05.09р. відповідач проти позову заперечував та зазначив, що повністю виконав умови кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. перерахувавши 2 250 000,00грн. на поточний рахунок позичальника, що підписуючи від імені позивача кредитний договір №21-065 від 25.03.08р. Дяченко В.В. діяв на виконання рішення Ради Засновників МПП «Таврія»від 25.03.08р. в межах наданих йому повноважень, що з моменту укладання кредитного договору позивач вважав його дійсним, оскільки виконував свої зобов’язання за кредитним договором по сплаті відсотків за користування кредитом, що подання позивачем позовної заяви про визнання кредитного договору недійсним має на меті лише затягування розгляду справи про стягнення простроченої заборгованості в господарському суді Херсонської області. Окрім того, відповідач вважає, що доводи позивача про відсутність належної печатки на кредитному договорі не заслуговують на увагу суду, оскільки відділення Банку «Демарк»в м. Кривий Ріг не має статусу юридичної особи (п.1.3 Положення про відділення), печатка проставлена на кредитному договорі містить повне офіційне найменування та ідентифікаційний код Банка-юридичної особи. Також відповідач зазначив, що ним не отримана копія позовної заяви з доданими до не документами.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.09р. надав уточнення до позовної заяви від 25.05.09р., в якому зазначив, що вказуючи в позовній заяві, що Рада засновників МПП «Таврія»не приймала відповідного рішення про залучення кредитних коштів у відповідача, позивач має на увазі, що Радою засновників не було прийнято рішення про отримання кредиту на тих умовах, які визначені в Кредитному договорі №21-065, що згідно протоколу №19 від 25.03.08р. Радою засновників було прийнято рішення про відкриття кредитної лінії в ВАТ «Банк «Демарк»в розмірі 2 250 000грн. строком на 10 місяців під 18% річних, в той же час згідно умов кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. відкривається кредитна лінія з максимальним лімітом заборгованості 2 250 000грн. строком по 12.01.09р., тобто за умовами договору строк кредитної лінії становить менше 10 місяців, що строк дії кредитної лінії в даному випадку є істотною умовою договору, тому позивач вважає, що Рада засновників не приймала рішення про отримання кредиту на умовах оспорюваного кредитного договору. Окрім того, в уточненні до позовної заяви від 25.05.09р. позивач просив суд найменування відповідача по тексту позовної заяви замість слів «Банк-Демарк»читати «Банк «Демарк».

Уточнення до позовної заяви від 25.05.09р. прийнято судом до розгляду, оскільки не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, про що вказано в ухвалі від 28.05.09р.

Представником позивача в судовому засіданні 26.05.09р. подано письмове пояснення від 25.05.09р. по суті спору та стосовно витребуваних судом у позивача документів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав доповнення до позовної заяви, в якому зазначив, що від імені відповідача оспорюваний кредитний договір було підписано директором відділення Банку „Демарк” в м.Кривий Ріг Підгайною Л.Г. згідно довіреності від 18.07.07р. №923, що вказана довіреність була видана виконуючим обов’язки Голови правління Максименко С.М., який діяв на підставі статуту та розпорядження про відрядження №01/04-157 від 17.07.07р., що згідно зі статутом ВАТ „Банк „Демарк” повноваження на видачу довіреностей має безпосередньо голова правління банку, статут не надає повноважень виконуючим обов’язки голови правління видавати довіреності іншим особам на укладання кредитних договорів від імені банку, що відповідне повноваження може бути делеговане виконуючому обов’язки голови правління безпосередньо головою правління банку на підставі наказу про його призначення або довіреності, або вищим органом управління на підставі відповідного наказу, що в.о. голови правління не мав повноважень видавати довіреність на Підгайну Л.Г., що Підгайна не мала права укладати та підписувати оскаржуваний кредитний договір без наявності рішення уповноваженого органу чи посадової особи банку.

Враховуючи, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, колегія суддів прийняла до розгляду подане позивачем доповнення до позовної заяви, в якому фактично визначає підставу для визнання спірного договору недійсним.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву №03/12-3847 від 15.06.09р., в якому зазначив, що в ході розгляду справи представник позивача не заперечував факту отримання від Банку „Демарк” кредитних коштів в сумі 2250000грн., тому банк вважає що відсутні будь-які правові підстави для визнання кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. недійсним, що представником позивача неодноразово підтверджувався факт виконання МПП ”Таврія” зобов’язань по оспорюваному кредитному договору шляхом сплати відсотків за користування кредитом, що правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчить про прийняття його до виконання. Відповідача вважає, що оскільки позивач тривалий час виконував зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом, оспорюваний кредитний договір вважається схваленим на тих умовах, які в ньому викладені, а тому доводи про недійсність кредитного договору є надуманими та необґрунтованими.

Представник позивача заявив усні клопотання про витребування у відповідача документів, що підтверджують повноваження Максименко С.М. на видачу довіреності Підгайній Л.Г. директору відділення «Банк «Демарк»в м. Кривий Ріг, та про витребування у відповідача рішення про надання кредитної лінії позивачу та залучення його до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечував проти клопотань позивача, посилаючись на те, що відповідач не заперечує надання кредитних коштів, що згідно ст.241 ЦКУ навіть якщо правочин вчинений з перевищенням повноважень, то визнання юридичною особою вчинення даного правочину не потребує будь-якого додаткового схвалення, що кредит видавався за результатами засідання кредитного комітету банку про, що позивачу відомо, та на сьогодні надати оригінал рішення кредитного комітету не має можливості. Представник відповідача зазначив, що довіреність на Підгайну Л.Г. є нотаріально посвідченою, при видачі якої нотаріусом перевірялися повноваження в.о. заступника голови правління, на той момент виконуючого обов’язки голови правління Максименко С.М. і посилання на відповідні документи, зокрема статут і розпорядження про відрядження від 17.07.07р., містяться в довіреності, що позивач не обґрунтував свої сумніви відносно правомірності довіреності, а тому заявлене позивачем клопотання не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, 25.03.08р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк»(Банк «Демарк») в особі директора відділення Банку «Демарк»в м. Кривий Ріг Підгайної Людмили Григорівни, яка діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. від 18.07.07р. за реєстром №923 та Малим приватним підприємством «Таврія»(МПП «Таврія») в особі юрисконсульта Дьяченко Владислава Валерійовича, який діє на підставі довіреності посвідченої Виноградовою Н.М. державним нотаріусом Нововоронцовської державної нотаріальної контори від 03.10.06р. за реєстром №2221, підписано кредитний договір №21-065.

Відповідно до п.3.1.-3.2. договору банк (відповідач по справі) відкриває позичальнику (позивачу по справі) кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 2 250 000грн. строком по 12 січня 2009року. Кредит надається позичальнику для закупівлі сільськогосподарської продукції у сільгоспвиробника.

Відповідно до п.3.3.1. договору кредит надається у безготівковій формі. Платежі за кредитом здійснюються в гривні, відповідно до умов укладених договорів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника №26000000710009 в Банку «Демарк»відділення в м. Кривий Ріг код ЄДРПОУ 14129039, МФО 353575 з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на позичковому рахунку позичальника.

За умовами п.3.4.1. договору позичальник зобов’язується погасити кредит у строк до 12 січня 2009року, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний у п.3.8. договору. Строки передбачені договором є обов’язковими для позичальника.

Відповідно до п.3.5.1 договору позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 18% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Відповідно до п.8.1. договору кредитний договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку. Цей договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов цього договору.

За умовами п.8.2 договору зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені тільки у письмовій формі та підписані повноважними представниками позичальника та банку.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем підписано і скріплено відповідними печатками сторін:

29.04.08р. договір №1 про внесення змін до кредитного договору №21-065 від 25.03.08р., згідно якого п.3.5.1. договору виклали в новій редакції: «Позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 20% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту»;

12.11.08р. договір №2 про внесення змін до кредитного договору №21-065 від 25.03.08р., в якому виклали в новій редакції п.3.5.1. договору: «Позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 26% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту»;

02.12.08р. договір №3 про внесення змін до кредитного договору №21-065 від 25.03.08р., в якому п.3.5.1. договору змінили та виклали в наступній редакції: «Позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 26% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту». Відсотки за листопад місяць 2008 року підлягають сплаті в строк по 15 грудня 2008 року.

Слід зазначити, що позивач не заперечував факт укладення та дійсності договорів №1, 2, 3 про внесення змін до кредитного договору №21-065 від 25.03.08р., які укладені між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору відповідач перерахував позивачу 2 243 000,00грн. згідно меморіального ордеру №21-065 (#26165563) від 25.03.08р. та 7000грн. згідно меморіального ордеру №21-065 (#26187001 )від 26.03.08р.

Позивач не заперечує факт отримання від відповідача коштів згідно кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. в повному обсязі.

Позивач не спростовує факт виконання ним кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. щодо сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідачем в підтвердження проведення позивачем за умовами договору сплати відсотків за користування кредитом подано копії відповідних платіжних доручень із призначенням платежу: оплата відсотків за кредит згідно договору №21-065 від 25.03.08р. (а.с.54-56), а саме платіжні доручення № 1423 від 31.03.08р. на суму 7872,00грн., № 1825 від 30.04.08р. на суму 34000,00грн., №2021 від 30.05.08р. на суму 38750,00грн., №2204 від 27.06.08р. на суму 37500грн., №2344 від 31.07.08р. на суму 38750,00грн., №2615 від 30.09.08р. на суму 37500грн.

За умовами п.3.7.3 договору якщо сума, що вноситься на рахунок погашення кредиту та сплати відсотків, недостатня для погашення кредиту разом з відсотками, то платежі за договором здійснюються у такому порядку: в першу чергу сплаті підлягають відсотки, після їх погашення сплаті підлягає сума кредиту.

Відповідно до п.3.7.4 договору в день настання терміну сплати кредиту, відсотків та платежів згідно п.4.1. за цим договором , при наявності прострочки виконання зобов’язань за цим договором, при порушенні інших умов цього договору, позичальник доручає, а банк бере на себе зобов’язання здійснити списання з поточного (их) рахунку (ів) позичальника №26000000710009 в Банк «Демарк»МФО 353575, код ЄДРПОУ 14129039 на користь банку «Демарк»в погашення строкової та/або простроченої заборгованості за нарахованими процентами, штрафу, пені, платежів згідно п.4.1 та/або самим кредитом за цим договором .

Згідно п.3.7.5 договору договірне списання з поточного рахунку позичальника банк здійснює з оформленням меморіального ордеру в межах залишку грошових коштів на рахунку (ах) вказаному (их) в п.3.7.4.

Подані відповідачем до матеріалів справи копії меморіальних ордерів свідчать про погашення позивачем прострочених відсотків згідно кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. (а.с.77-85), а саме №30381206 від 29.08.08р. на суму 38750,00грн., №32329188 від 06.11.08р. на суму 38750,00грн., №33391564 від 16.12.08р. на суму 4000,00грн., №33426404 від 17.12.08р. на суму 7800,00грн., №33452895 від 18.12.08р. на суму 10000,00грн., №33515698 від 19.12.08р. на суму 10900,00грн., №33567542 від 22.12.08р. на суму 11925,00грн., №35401594 від 26.02.09р. на суму 1417,00грн., №35531097 від 27.02.09р. на суму 14920,00грн., №35623950 від 02.03.09р. на суму 16000,00грн., №35657704 від 03.03.09р. на суму 13830,00грн., №35689791 від 04.03.09р. на суму 6808,00грн., №36253887 від 26.03.09р. на суму 1562,50грн., №36443320 від 31.03.09р. на суму 13225,00грн., №36553545 від 02.04.09р. на суму 12000,00грн., №36580393 від 03.04.09р. на суму 12000,00грн., №36637386 від 06.04.09р. на суму 12775,00грн.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що одержання позивачем кредиту, виконання позивачем протягом тривалого часу своїх зобов’язань по кредитному договору №21-065 від 25.03.08р. щодо сплати відсотків за користування кредитом є підтвердженням того, що позивач визнав укладення кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. та вважав його для себе дійсним.

У відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір підписаний представниками позивача та відповідача і скріплений відповідними печатками сторін.

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до п.5.1. Статуту МПП «Таврія», зареєстрованого Нововоронцовською райдержадміністрацією 04.11.04р., вищим органом управління підприємства є Рада засновників. Рада засновників уповноважена приймати рішення, якщо на ній присутні 60% голосів від загальної кількості. До компетенції ради, крім іншого відноситься прийняття рішення про залучення кредитних коштів (п.5.3. Статуту).

Згідно п.6.1 Статуту позивача в підприємстві створюється виконавчий орган, очолюваний генеральним директором, який здійснює керівництво діяльністю підприємства, вирішує всі питання діяльності підприємства.

Генеральний директор відповідно до п.6.5. Статуту без довіреності діє від імені підприємства, представляє його інтереси, розпоряджається майном підприємства, укладає договори, зокрема трудові, видає довіреності, відкриває в банках рахунки, користується правом розпорядження засобами, затверджує штати, видає накази і розпорядження, обов’язкові для всіх працівників підприємства.

У п.6.4 Статуту передбачено, що при призначенні генерального директора підприємства з ним укладається контракт, в якому визначаються права, обов’язки та відповідальність керівника.

Призначення на посаду генерального директора позивача –Білан В.С. підтверджується рішенням Ради засновників, яке оформлено протоколом №59 від 04.11.04р. та №59 від 04.11.08р., наказом по Малому приватному підприємству «Таврія»від 04.11.08р. за №32-К, контрактом з генеральним директором від 04.11.04р., від 04.11.08р.

Відповідно до наказу генерального директора В.С.Білан №12/8 від 01.09.06р. на посаду юрисконсульта МПП «Таврія»призначено Дьяченко В.В.

03.10.2006р. МПП «Таврія»в особі генерального директора Білана Віктора Степановича видано довіреність, якою уповноважено юрисконсульта МПП «Таврія»гр.Дьяченка Владислава Валерійовича представляти інтереси МПП «Таврія»в будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності, включаючи органи нотаріату, податкові органи з питань діяльності МПП «Таврія». Представникові, крім інших, надано право підписувати від імені МПП «Таврія»банківські угоди, кредитні договори, договори застави, іпотеки, поруки. Вказана довіреність посвідчена Виноградовою Н.М. державним нотаріусом Нововоронцовської державної нотаріальної контори 03.10.06р. та зареєстрована в реєстрі за №2221.

На день підписання кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. від імені позивача юрисконсультом МПП «Таврія»Дьяченка В.В. довіреність від 03.10.06р. за №2221 юридичною особою не скасована, представництво Дьяченка В.В. за довіреністю не припинено у розумінні ст.248 Цивільного кодексу України.

Згідно протоколу №19 ради засновників МПП «Таврія»від 25.03.08р. (Калька В.В., Корж О.М., Сіткар Г.М.) прийнято рішення: про відкриття кредитної лінії в ВАТ «Банк «Демарк»в розмірі 2 250 000грн. строком на 10 місяців під 18% річних для закупівлі сільськогосподарської продукції; про надання в забезпечення позову кредитної лінії до ВАТ «Банк «Демарк»консервовану продукцію загальною балансовою вартістю 3000050,00грн.; про уповноваження юрисконсульта МПП «Таврія»Дьяченка Владислава Валерійовича підписувати кредитний договір та договір застави.

Копію вказаного протоколу подано як позивачем так і відповідачем до матеріалів справи.

Матеріали справи підтверджують звернення позивача до відповідача з клопотанням №102 від 25.03.08р. про відкриття кредитної лінії в розмірі 2250000,00грн. строком на 10 місяців під 18% річних на закупівлю сільськогосподарської продукції у сільськогосподарського виробника.

Аналіз тексту Статуту МПП «Таврія»свідчить про відсутність будь-яких обмежень повноважень генерального директора В.С.Білан щодо видачі довіреностей будь-якому представнику підприємства для підписання угод, щодо визначення терміну кредитного договору та розміру відсотків, що підлягають сплаті підприємством по кредитному договору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що підписуючи від імені позивача кредитний договір №21-065 від 25.03.08р. юрисконсульт Дьяченко В.В. діяв на виконання рішення Ради засновників МПП «Таврія»від 25.03.08р. в межах наданих йому повноважень згідно довіреності від 03.10.06р., що генеральний директор В.С.Білан видаючи довіреності на підписання угод від імені МПП «Таврія»діяв в межах своєї компетенції встановленої статутом позивача та діючим законодавством України.

Оскільки, Рада засновників 25.03.08р. прийняла рішення про відкриття кредитної лінії в ВАТ «Банк «Демарк» в розмірі 2 250 000грн. строком на 10 місяців, і умови кредитного договору №21-065 від 25.03.08р. не перевищують строк кредитної лінії, враховуючи строк повернення кредиту 12.01.09р. визначений сторонами у п.3.4.1 договору, то суд доходить висновку про безпідставність твердження позивача про укладення договору не на умовах прийнятого засновниками рішення.

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору №21-065 від 25.03.08р., що укладений між МПП «Таврія»та ВАТ «Банк Демарк»позивач посилається на те, що кредитний договір в порушення вимог ч.2 ст.207 ЦК України не скріплено печаткою юридичної особи ВАТ «Банк «Демарк»та Підгайна Л.Г., директор відділення Банку «Демарк», не мала права укладати та підписувати оскаржуваний кредитний договір. Суд не приймає до уваги ці твердження позивача з огляду на наступне:

Згідно приписів ст.16 Закону України «Про банки і банківську діяльність»статут банку складається з урахуванням положень даного Закону та інших Законів України.

Пункт 8.1. Статуту ВАТ «Банк «Демарк», витяг з якого надано до матеріалів справи, передбачає право банку з метою провадження своєї діяльності відповідно до законодавства відкривати за згодою та на підставі дозволу НБУ на території України філії і представництва, відділення, а також створювати, реорганізовувати та ліквідовувати дочірні підприємства.

Відповідно до п.12.2 Статуту Банку «Демарк»до структури банку входять: Головний банк, філії банку, представництва банку, відділення головного банку та філії. Філії, відділення та представництва банку не є юридичними особами і діють від імені банку на підставі положень про них.

Філії та відділення здійснюють банківські операції від імені банку на підставі положення про відповідний структурний підрозділ та наданих довіреностей (п.12.5 Статуту банку «Демарк»).

Положення про відділення ВАТ «Банк «Демарк»в м. Кривий Ріг затверджено рішенням Правління Банку «Демарк», протокол №3 від 08.02.07р.

Відповідно до п. 1.6. Статуту банку, його відділення мають печатки із своїм найменуванням та штампи. Аналогічну за змістом норму містить п.1.8. Положення про відділення Банку «Демарк»–відділення має печатку із своїм повним найменуванням, повним офіційним найменуванням банку, має штампи.

Відділення Банку «Демарк»в м.Кривий Ріг не має статусу юридичної особи (п.1.3. Положення про відділення), а печатка проставлена на кредитному договорі №21-065 від 25.03.08р. містить повне офіційне найменування та ідентифікаційний код Банка –юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, печатка відділення в м. Кривий Ріг виготовлена на замовлення відповідача з отриманням відповідного дозволу, про що свідчить відмітка на зворотному боці свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ «Банк «Демарк»серія А00 №102509.

Печатка відділення Банку «Демарк»в м. Кривий Ріг, яке не є юридичною особою, є в свою чергу однією із печаток, які належать юридичній особі - ВАТ «Банк «Демарк».

Згідно ст.95 Цивільного кодексу України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Як свідчать матеріали справи, директор відділення Банку «Демарк»в м. Кривий Ріг –Підгайна Л.Г. при укладенні спірного договору діяла на підставі посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. довіреності від 18.07.07р. за №923, в якій зроблено застереження, що довіреність підписана від імені ВАТ «Банку»Демарк»в.о. головою правління Максименком Сергієм Михайловичем у присутності нотаріуса, правоздатність та дієздатність ВАТ «Банку «Демарк»і повноваження його представника перевірено.

З огляду на викладене, твердження позивача про відсутність повноважень у в.о. голови правління Максименко С.М. при видачі довіреності на ім’я Підгайна Л.Г. є безпідставними.

Окрім того, надані відповідачем до матеріалів справи відзиви на позовну заяву підписані головою правління Л.О.Онищенко, в яких не спростовуються та не піддаються сумніву повноваження Підгайної Л.Г., в.о. голови правління Максименко С.М., стверджується про видачу позивачу кредиту на умовах договору №21-065 від 25.03.08р. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що кредит видавався за результатами засідання кредитного комітету банку про, що позивачу відомо.

Враховуючи вище викладене та наявність у справі достатніх доказів для вирішення спору по суті, колегія суддів відхиляє клопотання представника позивача про витребування у відповідача документів.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку що відповідач не порушує питання стосовно підписання з його сторони кредитного договору №21-065 від 25.03.2008р., договорів №1, 2, 3 про внесення змін до спірного кредитного договору не уповноваженою особою, що у позивача відсутні докази підписання перелічених документів з боку відповідача не уповноваженою особою, з перевищенням повноважень, що позивачем не доведено, що укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір №21-065 від 25.03.2008р. суперечить ч.3 ст. 92, ч.2 ст.203, ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору №21-065 від 25.03.08р., що укладений між МПП «Таврія»та ВАТ «Банк «Демарк». За таких обставин, вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.65, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 92, 203, 215, 248, 627, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Головуючий суддя Н.Ю.Книш

Судді С.І.Михайлюк

М.В.Фесюра