Ухвала суду № 38785787, 14.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5903/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Вишгородської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев» до Вишгородської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Торговий дім «Бондарев» звернулось до суду з позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 №00000892200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Іванківської МДПІ Київської області ДПС з 21.05.2013 по 23.05.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Бондарев» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Зінат» за період з 01.06.2012 по 31.07.2012.

За наслідками перевірки складено Акт від 28.05.2013 №201-22/32783520 (а.с. 37 - 57), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість у червні 2012 року на 70 000,00 грн. та липні 2012 року - на 40 000,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Іванківською МДПІ Київської області ДПС, яку реорганізовано у Вишгородську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 № 0000892200 (а.с. 56), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 165 000,00 грн., з яких - 110 000,00 грн. за основним платежем та 55 000,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, підприємством надано на перевірку оригінали усіх необхідних документів, що й зазначено безпосередньо в акті перевірки (податкові декларації з ПДВ за звітні періоди, додатки 5 до декларації з ПДВ, облікові картки платника ПДВ та з податку на прибуток підприємств, податкові накладні за червень-липень 2012 року, реєстри виданих та отриманих видаткових накладних за той же період, банківські виписки з рахунків, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), договори про надання послуг), що підтверджують факт надання відповідних послуг контрагенту. Вимоги до оформлення первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 року, виконані в повній мірі.

Відповідно до зазначених документів господарська діяльність підприємства підтверджується наступним.

ТОВ «ТД «Бондарев» 05.06.2012 укладено із ТОВ «Зінат» договір № 29, згідно з яким ТОВ «Зінат» зобов'язується надати послуги ТОВ «ТД «Бондарев» з дослідження ринку торгової нерухомості м. Запоріжжя.

ТОВ «Зінат» виконано передбачені укладеним договором послуги, про що складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.06.2012 № ОУ-0000066 на загальну суму 420 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70 000,00 грн., та виписано податкову накладну від 29.06.2012 № 139.

Оплата за виконані роботи проведена в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Зінат», що не заперечувалось податковим органом під час перевірки та підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями банківських виписок.

Також ТОВ «ТД «Бондарев» 19.07.2012 укладено з ТОВ «Зінат» договір № 20/07, згідно умов якого ТОВ «Зінат» зобов'язувалось виконати роботи по нанесенню на скло сонцезахисної плівки, а замовник (позивач) зобов'язувався прийняти дані роботи та оплатити їх.

На виконання пп. 3.1.7 п. 3.1 розділу 3 Договору, ТОВ «Зінат» надало, а ТОВ «ТД «Бондарев» прийняло роботи згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.07.2012 року

№ ОУ-0000217, № ОУ-0000215, № ОУ-0000213, № ОУ-0000216, № ОУ-0000214.

Крім того, ТОВ «Зінат» виписано податкові накладні, а саме: від 31.07.2012 №406 на суму 48 480,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 080,00 грн., від 31.07.2012 № 404 на суму 38 520,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6 420,00 грн., від 31.07.2012 № 402 на суму 58 800,0 грн., в т.ч. ПДВ - 9 800,00 грн., від 31.07.2012 року № на суму 50 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 400,00 грн., від 31.07.2012 року № 403 на суму 43 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 300,00 грн.

Оплата за виконані роботи проведена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Зінат», що не заперечувалось податковим органом під час перевірки та підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями банківських виписок.

Факт надання позивачу послуг ТОВ «Зінат», оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Отже, правочини між позивачем і ТОВ «Зінат» здійснено з дотриманням вимог законодавства України та з належним оформлення первинних бухгалтерських документів.

Отже, наявність у платника податку податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт, рахунків на оплату та доказів оплати вартості отриманого товару (платіжні доручення), які складені на виконання угод, є достатніми підставами для формування таких витрат та, відповідно, кредиту і зобов'язань з ПДВ.

Крім того, з наявної в матеріалах справи копії рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2013 у справі № 911/2839/13 слідує, що на виконання умов договору від 05.06.2012 № 28 ТОВ «Зінат» надано ТОВ «Торговий дім «Бондарев» послуги на загальну суму 420 000,00 грн., що підтверджується актом № ОУ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.06.2012 на суму 420 000,00 грн., підписаним представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів вважає, що усі первинні документи, які належить складати у даному виді господарської операції та становлять зміст операцій відповідно до основного виду діяльності, за встановленого факту дійсного руху активів, дані обставини свідчать про реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ТД «Бондарев» з ТОВ «Зінат» за період, що підлягав перевірці.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 165 000,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Зінат» є необґрунтованими.

Водночас, суд не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів між позивачем і ТОВ «Зінат» вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на акт зустрічної звірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.11.2012 року № 4765/22-8/33887863 як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом, оскільки, згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта не можуть бути належними доказами при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Зінат» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Зінат», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Зінат» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Зінат», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними первинними документами, згідно до чого ТОВ «Зінат» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.