Ухвала суду № 38784640, 12.05.2014, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/989/14-а

2-а/683/61/2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої - судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

з участю позивача ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

представника відповідача Кравчук Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради,

встановив:

В квітні 2014 року ОСОБА_1 пред'явив позов до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 26 червня 2007 року № 287 п. 2 «Про оформлення права власності». Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01 березня 1975 року він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 В період шлюбу ними в 1992 році було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, куди вселились та зареєструвались разом з дітьми. Правовстановлюючим документом на дану нерухомість являється свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 28 червня 2007 року, де зазначено власником лише ОСОБА_1, форму власності вказано приватну, частку - 1/1. 25 лютого 2014 року в судовому засіданні Старокостянтинівського районного суду по справі за його позовом до Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації, Реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання незаконними дії по реєстрації як права приватної власності вищевказаного домоволодіння та зобов'язання зареєструвати його на праві спільної сумісної власності за подружжям ОСОБА_1 (№ 683/112/14-ц; 2/683/292/2014) представник Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації вказав, що посадовими особами було виконано вимоги рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, що викладені у рішенні № 287 п. 2 «Про оформлення права власності» від 26 червня 2007 року. Також по цій справі судом в рішенні було встановлено, що «рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про оформлення права власності від 26 червня 2007 року за № 287 п. 2 вирішено оформити за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Зобов'язано Старокостянтинівське БТІ ОР виготовити необхідні документи згідно даного рішення та чинного законодавства». Підтвердив, що 25 червня 2007 року подав заяву на ім'я голови Старокостянтинівської міської ради, а не до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, з проханням дозволити оформити право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Проте він не просив обмежити право спільної сумісної власності на дане майно для його дружини ОСОБА_4, зазначивши в правовстановлюючому документі, що це лише його приватна власність. Оскаржуване рішення йому відповідачем не видавалось, не роз'яснювався його зміст.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали обставини, викладені в обґрунтування заявлених позовних вимог, які просили задовольнити. Крім того вказали, що про оформлення права приватної власності на вищевказане домоволодіння позивач дізнався в 2011 році під час розгляду в Старокостянтинівському районному суді кредитної справи за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ до нього та його дружини ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки (№ 2-282/2011). Оскаржуване рішення та дії відповідача вважають неоднозначними, так як спочатку йде вказівка Старокостянтинівському бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації видати свідоцтво про право приватної власності, а потім вже у відповіді на їхнє звернення роз'яснюють, що це спільна сумісна власність подружжя. Розцінюють дії відповідача, як втручання в діяльність Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації. Оскаржуване рішення вважають незаконним, тому що воно порушує право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4, а також через те, що відповідач, приймаючи його, вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень. Оскільки лише 25 лютого 2014 року в судовому засіданні позивач оглянув приєднану до справи копію даного рішення виконкому, тому не вважають, що пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а тому і не заявляли про його поновлення.

Представник відповідача просила залишити провадження по даному адміністративному позову без розгляду через пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду. Мотивуючи тим, що позивач ще в 2007 році при отриманні свідоцтва про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 знав про спірне рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, так як воно зазначалось в правовстановлюючому документі, як підстава його видачі, а також видавалось йому, щоб разом із його заявою звернутись до Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації для технічного виготовлення правовстановлюючого документа. Разом з тим пояснила, що і оскаржуване позивачем рішення виконавчого комітету і свідоцтво про право власності на нерухоме майно являються законними та відповідають всім вимогам як процесуального, так і матеріального права. Цивільним законодавством визначено три форми власності: державна, комунальна та приватна. В свідоцтві про право власності на нерухоме майно зазначено приватну форму власності, тому що це не державна і не комунальна. Також виконавчий комітет не має права визначати частки співвласників. Це ніяк не порушує право подружжя на спільну сумісну власність, тим більше що в попередній справі про розподіл спільного майна подружжя ОСОБА_4 та визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на заявлене домоволодіння, дане майна подружжя розділено на рівні частки та відмовлено у визнанні незаконним та скасуванні правовстановлюючого документу. В лютому 2013 року позивач був ознайомлений із оскаржуваним ним рішенням виконавчого комітету під час розгляду справи про розподіл спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_4 та визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно незаконним та його скасування, тому що представником виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради подавались в справу копії матеріалів по розгляду заяви позивача про оформлення права власності на дане домоволодіння.

Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення не вийшов за межі своїх повноважень та не втручався в діяльність Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації. Між позивачем та виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради було укладено договір про надання в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності із числом кімнат від однієї до п'яти включно площею 500 кв. м. по АДРЕСА_1, який був посвідчений Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою 10 травня 1978 року за р. № 965. На підставі даного договору дане домоволодіння було зареєстроване на праві особистої власності за ОСОБА_1

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом № 7/5 Міністерства юстиції 07 лютого 2002 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оформлення права власності на нерухоме майно проводилось з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна та не віднесенні до правовстановлюючих документів, передбачених у додатку 2 до Положення. Договір про безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку в додатку 2 до Положення не передбачався, як правовстановлювальний документ, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Тому, у 2007 році оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадилося з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування фізичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію (абзац другий підпункт «а» пункту 6.1 Тимчасового положення).

Таким чином, видане на ім'я позивача ОСОБА_1 виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 28 червня 2007 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно на домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про оформлення права власності від 26 червня 2007 року за № 287 п. 2, лише підтвердило право власності на нього за позивачем, а не визнало право власності на житло.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про наступне.

Судом встановлено, що предметом даного позову є: рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 26 червня 2007 року № 287 п. 2 про оформлення права власності. Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 25 червня 2007 року про оформлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, керуючись наказом Мінюсту «Про затвердження Тимчасового порядку прав власності на нерухоме майно», ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет вирішив: 1) оформити за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1; 2) Старокостянтинівському БТІОР виготовити необхідні документи згідно даного рішення та чинного законодавства.

Позивач ОСОБА_1 вважає дане рішення неправомірним, так як воно порушує право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1, а також через те, що на його думку, відповідач, приймаючи його, вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень.

Позивач не заявляє клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду із даним позовом. Мотивуючи тим, що лише 25 лютого 2014 року ознайомився з його копією в матеріалах іншої цивільної справи, яка розглядалась Старокостянтинівським районним судом. При цьому підтвердив, що в 2007 році подавав заяву на ім'я голови Старокостянтинівської міської ради про оформлення права власності на вищевказане домоволодіння. Не спростував заяву представника відповідача про те, що він був ознайомлений із даним рішенням, як при оформленні права власності на житло, так і під час розгляду справи про розподіл цього житла, як спільного сумісного майна між подружжям ОСОБА_1.

Згідно положень частин першої та другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом та іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як підтверджується матеріалами справи позивач ОСОБА_1 25 червня 2007 року звернувся до міського голови Старокостянтинівської міської ради з власноручно написаною заявою про оформлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, що підтвердив і в судовому засіданні.

За результатами його звернення було прийнято рішення, яке ним наразі оскаржується, а на час його прийняття, було ним сприйнято позитивно та реалізовано ним, зокрема, оформленно свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 28 червня 2007 року на підставі рішення від 26 червня 2007 року № 287 п. 2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Згідно договору іпотеки, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу 27 березня 2008 року за р. № 887, позивач ОСОБА_1 (іпотекодавець) передав в іпотеку закритому акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ (іпотекодержатель) в забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_9 за кредитним договором від 27 березня 2008 року № HMSWGA00008056, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

З наведеного вбачається, що у позивача ОСОБА_1 на момент укладання договору іпотеки було свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 28 червня 2007 року на підставі рішення від 26 червня 2007 року № 287 п. 2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, і він розпорядився своїм майном.

25 січня 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ, як правонаступник закритого акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ, звернулось до Старокостянтинівського районного суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_9, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Справа неодноразово розглядалась судами першої та апеляційної інстанцій. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2014 року задоволено позовні вимоги банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості.

13 грудня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до Старокостянтинівського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. По справі були змінені та доповненні підстави позову та збільшені позовних вимог. Зокрема, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 28 червня 2007 року на підставі рішення від 26 червня 2007 року № 287 п. 2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, з підстав порушення права власності ОСОБА_4 на її частку в спільному сумісному майні подружжя. Залучено до участі в справі в якості співвідповідача виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради.

В судовому засіданні від 18 червня 2013 року представником співвідповідача виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради до матеріалів справи були приєднанні копії матеріалів по розгляду заяви позивача ОСОБА_1 від 25 червня 2007 року про оформлення права власності на дане домоволодіння. Зокрема, копія оскаржуваного рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 26 червня 2007 року № 287 п. 2 про оформлення права власності за позивачем ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а. с. 56). В матеріалах справи вбачається, що сторони систематично знайомились з матеріалами справи, робили з них копії, отримували копії технічного запису судових засідань, звертались за роз'ясненням судового рішення.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 07 жовтня 2013 року між подружжям ОСОБА_1 розділено майно, а саме: визнано за ОСОБА_4 право власності на одну другу частину житлового будинку АДРЕСА_1 та за ОСОБА_1 право власності на одну другу частину житлового будинку АДРЕСА_1. Також даним судовим рішенням відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно на домоволодіння по АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 28 червня 2007 року на ім'я ОСОБА_1

Проаналізувавши всі наявні в справі докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання про те, що про рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 26 червня 2007 року № 287 п. 2 про оформлення за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 знав та й мав би знати ще з 2007 року, тим більше що сам ініціював питання оформлення права власності; користувався ним; в подальшому розпорядився своєю власністю, передавши дану нерухомість в іпотеку; заявлене житло було предметом розгляду не одного позову.

За правилами статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі заяви позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи встановлені судом обставини стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом, суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем даного строку, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 26 червня 2007 року № 287 п. 2 «Про оформлення права власності».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ______