Постанова № 38782101, 16.05.2014, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/165/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - В.Л. МАРЕНЮКА

при секретарі - М.А. ЧИКУРОВІЙ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маньківської селищної ради, Військової частини А 1588, командира Військової частини А 1588, Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква МО України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

На підставу своїх вимог спирається на те, що він проживає в смт. Маньківка, Черкаської області, в квартирі АДРЕСА_1.

Згідно даних його послужного списку, він проходив військову службу в Збройних Силах Держави Україна з 07.08.1989р. по 31.08.2011р., має вислугу на військовій службі 22 повних роки.

Відповідності до приписів ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено імперативну норму, згідно якої військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою; до одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові приміщення.

Законом України від 24.06.2004р. № 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" внесено зміни в редакцію вказаної статті і встановлено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства, а також що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання.

Постановою КМУ від 03.08.2006р. №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, згідно вимог якого також визначено імперативно положення щодо забезпечення отримання житла для постійного проживання за наявності вислуги на військовій службі понад 20 років.

Відповідно до п. 11 вказаного Порядку, житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень; виключення житлових приміщень з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Попередньо позивачу було надано службове житлове приміщення - квартира АДРЕСА_1.

На використання свого законодавчо визначеного права на отримання житла позивач звернувся попередньо до начальника Уманського гарнізону, Маньківської селищної ради, квартирно-експлуатаційного відділу з проханням вирішити питання про виключення наданого позивачу попередньо житлового приміщення з числа службового.

На це позивач отримав письмові відповіді, згідно яких вбачається, що вирішити дане питання у встановленому законодавством порядку керівництво фактично відмовляється, при цьому посилаючись, як вважає позивач, суто на формально-безпідставні підстави відсутності самого механізму виключення житла з числа службового.

Так, листом військової частини А 1588 від 03.02.2014р. № УГ/3, начальник Уманського гарнізону повідомив позивача про наявність у позивача законодавчих прав на отримання житла.

Однак, як вказує позивач, разом з тим констатовано, що "іншими словами відмінено механізм виключення жилих приміщень з числа службових".

При цьому, посилання зроблено на наказ МО №91 від 12.02.2013р., суперечливий зміст п.п.3.5 якого, на думку позивача, не може братись до уваги виходячи з принципу верховенства права, вищої юридичної сили приписів постанови КМУ від 03.08.2006р. №1081 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Також, листом від 20.11.2013р. №1147/02-17, виконавчий комітет Маньківської селищної ради рекомендував позивачу надати додаткові відомості від Міноборони КЕВ м. Біла Церква щодо дозволу на зміну статусу службового житла на соціальне.

Також, листом від 31.12.2013р. №1347/02-17, виконавчий комітет Маньківської селищної ради, пославшись на наказ МО України №737 від 30.11.2011р. фактично відмовив позивачу розглядати питання про зміну статусу отриманого його попередньо службового житла без дозволу Міністерства оборони, чим фактично оспорюється, на думку позивача, гарантоване Державою право на забезпечення житлом, та не виконуються імперативні приписи Закону та постанови КМУ, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Представник Виконавчого комітету Маньківської селищної ради в судовому засіданні позов визнав та просив його задоволити.

Представник Військової частини А 1588 заперечував на задоволення позову.

Командир Військової частини А 1588 - начальник Уманського гарнізону, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі зібраних доказів в його відсутності.

Представник Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква МО України в судове засідання не з'явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги не визнає та просить справу слухати у його відсутності

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

Позивач дійсно проживає в АДРЕСА_1, яка була йому надана як службове житлове приміщення.

Позивач проходив військову службу в Збройних Силах Держави Україна з 07.08.1989р. по 31.08.2011р., має вислугу на військовій службі 22 повних роки.

Згідно ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою; до одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові приміщення.

Законом України від 24.06.2004р. № 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" внесено зміни в редакцію вказаної статті і встановлено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства, а також що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання.

Постановою КМУ від 03.08.2006р. №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, згідно вимог якого також визначено положення щодо забезпечення отримання житла для постійного проживання за наявності вислуги на військовій службі понад 20 років.

Відповідно до п. 11 вказаного Порядку, житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень; виключення житлових приміщень з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу. В даному випадку, сторонами не надано доказів того, що на даний час квартира АДРЕСА_1, що в смт. Маньківка, Черкаської області, та в якій проживає позивач з сім'єю в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Крім того відсутні відомості про те, що відпала потреба у використанні вище зазначеної службової квартири, на підтвердження чому представником відповідача надані витяги з списку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень станом на 01.02.2014р. Уманського гарнізону та з узагальненого списку військослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) станом на 01.02.2014р. Уманського гарнізону, згідно яких позивач перебуває в загальній черзі під № 67 та в пільговій черзі під № 139. Враховуючи зазначене, суд вважає що відсутні правові підстави для визнання протиправними дії чи бездіяльності командира Військової частини А 1588 - начальник Уманського гарнізону, військової частини А 1588, та Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква МО України, а в подальшому і Виконавчого комітету Маньківської селищної ради в процесі розгляду звернень ОСОБА_1, про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службової квартири.

Разом з тим суд вважає, що позивач має право на отримання житлового приміщення у постійне користування, та власність оскільки згідно Постанови КМУ від 03.08.2006р. №1081, якою затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, оскільки він має вислугу на військовій службі понад 20 років.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАСУ. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У відповідності до ст.104 КАСУ, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. На даний час не ставиться і не є предметом розгляду питання про виселення позивача та членів його сім»ї з службового житла, в якому вони проживають, оскільки лише особа, звільнена з військової служби і має вислугу менше ніж 10 років, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством, тому позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. ст. 31, 46 ЖК України, постановою КМУ від 03.08.2006р. №1081, наказом МО України від 30.11.2011р. №737, ст.6, 17, 18, 71, 104, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на отримання житлового приміщення у постійне користування та власність як особі, що має вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам його сім'ї.

В решті частині позову - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Маньківський районний суд.

СУДДЯ В.Л. МАРЕНЮК