Рішення № 3878188, 02.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2009

Справа №2-21/1957-2009

за позовом Приватного підприємства «Вип-Торг», м. Донецьк, вул. Єрьоменко, 15;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31;

про стягнення 68 788,42 грн.

Суддя Господарського

Суду Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Позивач Ларіонова Н.Г., довіреність № 28 від 07.05.2009 р., головний бухгалтер;

Відповідач Міндіч М.О., довіреність № 7 від 15.01.2009 р., представник.

Сутність спору: Позивач - Приватне підприємство «Вип-Торг», м. Донецьк, звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес», м. Сімферополь, у якому просить стягнути з відповідача суму боргу за поставлений товар у розмірі 66 830,08 грн.; пеню за прострочення плати у сумі 1 958,34 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, надав відзив на позов, у якому вказує, що на день розгляду справи сума заборгованості ним сплачена у повному обсязі; щодо вимог позивача про стягнення пеня - відповідач просить відмовити позивачу у задоволені вказаних вимог, оскільки отримання ним товару здійснювалось не за товарною накладною, як зазначено в договорі, а за видатковою, а, отже, не наступив строк сплати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників позивача, відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2008 р. між Приватним підприємством «Вип-Торг», м. Донецьк, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делішес», м. Сімферополь, був укладений договір купівлі-продажу № 110.

Відповідно до умов укладеного договору позивач (Продавець за договором) зобов’язався передати у власність, а відповідач (Покупець за договором) прийняти та сплатити продукти харчування на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 2. договору ціна договору включає всі суми ПДВ запланованих поетапних закупівель товару, відображених у накладних на кожну партію товару. Строк оплати кожної партії товару 22 банківських дні з моменту підписання товарних накладних. Форма оплати – безготівковий розрахунок, або готівковий розрахунок грошовими коштами до каси Продавця з оформленням всіх прибутково-касових документів.

Відповідно на підставі договору № 110 позивач продав відповідачу партії товару на загальну суму 76592,97 грн., що підтверджується наступними накладними: № 8032/01 від 26.11.2008 р. на суму 6976,36 грн.; № 8039/01 від 26.11.2008 р. на суму 9821,80 грн.; № 8040/01 від 26.11.2008 р. на суму 1105,20 грн.; № 8267/01 від 04.12.2008 р. на суму 11019,02 грн.; № 8268/01 від 04.12.2008 р. на суму 1219,40 грн.; № 8278/01 від 04.12.2008 р. на суму 2637,70 грн.; № 8303/01 від 04.12.2008 р. на суму 5930,41 грн.; № 8341/01 від 05.12.2008 р. на суму 2350,96 грн.; № 8376/01 від 10.10.2008 р. на суму 5548,69 грн.; № 8404/01 від 10.12.2008 р. на суму 4942,29 грн.; № 8531/01 від 16.12.2008 р. на суму 6733,78 грн.; № 8533/01 від 16.12.2008 р. на суму 10599,57 грн.

Згідно пунктом 2 договору строк оплати не пізніше 22 банківських дні – настав 25.12.2008 р., 06.01.2009 р., 08.01.2009 р., 13.01.2009 р., 19.01.2009 р. відповідно.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сума боргу, зазначена позивачем у позовній заяві, сплачена відповідачем у розмірі 56829,97 грн. до подання позовної заяви до суду.

Таким чином, вимоги позивача щодо зазначеної суми не можуть вважатися обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У процесі розгляду справи відповідачем позивачу сплачено залишок суми заборгованості в розмірі 10000 грн., що підтверджується реєстром оплати та не заперечується позивачем.

Таким чином, у частині вимог позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 10000 грн. підлягають припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що за прострочення оплати покупцем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Стаття 343 Господарського суду України передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статей 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з рахунком позивача сума пені складає 1958,34 грн., яка є обґрунтованою.

Суд вважає необґрунтованим заперечення відповідача про те, що строк сплати не настав, оскільки отримання ним товару здійснено не за товарною накладною, як зазначено в договорі, а за видатковою. Відповідач не надав обґрунтувань щодо того, чим саме відрізняються такі накладні.

Не є обґрунтованою позиція відповідача щодо отримання товару не на підставі договору, а за накладними, оскільки оплата отриманого товару здійснювалась на підставі договору, що підтверджено наданими у матеріали справи рахунковими виписками.

Суд не може прийняти заперечення відповідача, що при розрахунку суми пені позивач не врахував особливостей роботи банківських установ. Відповідач не надав контррозрахунку суми пені з урахуванням таких особливостей, чи інших обставин, та не вказав конкретно у чому саме полягають такі особливості, та як вони мають бути враховані судом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 15 червня 2009 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 343 Господарського кодексу України, п. 1-1 ст. 80, ст.. ст.. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес», м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31; р/р 26004045326700 АКИБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 32624767, інші банківські рахунки не відомі) на користь Приватного підприємства «Вип-Торг», м. Донецьк (м. Донецьк, вул. Єрьоменко, 15; р/р 26002001318903 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Донецька, МФО 335775, ЗКПО 32152470, інші банківські рахунки не відомі) пеню в розмірі 1958,34 грн., 119,58 грн. державного мита та 20,06 грн. витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У частині вимог щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 56829,37 грн. – відмовити.

У частині вимог щодо стягнення суми боргу в розмірі 10000 грн. - провадження по справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.