Постанова № 38779047, 12.05.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. Справа № 907/1010/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Кравчук Н.М.

Хабіб М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лумшорського дочірнього підприємства лікувально-оздоровчого комплексу «Полонина» Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» (надалі Лумшорське ДП ЛОК «Полонина» Закарпатського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист») за № 01 від 09.01.2014р. (вх. № 01-05/304/14 від 17.01.2014р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.12.2013р.

у справі № 907/1010/13

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2)

до відповідача: Лумшорського ДП ЛОК «Полонина» Закарпатського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист»

про стягнення 2241036,60 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довір про надання правової допомоги від 06.02.2014р.);

від відповідача: Луцук Л.М. - в.о. директора; Папюк М.І. - представник (довіреність №32 від 10.04.2014р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.12.2013р. у справі №907/1010/13 (суддя Йосипчук О.С.) позов задоволено. Стягнуто з Лумшорського ДП ЛОК «Полонина» Закарпатського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» на користь ФОП ОСОБА_2 суму 2241036,60 грн. (в т.ч. 1661899,00 грн. основного боргу, 344126,93 грн. пені, 164528,01 грн. інфляційних втрат та 70482,73 грн. три відсотки річних), а також суму 44820,74 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач належно не виконав своїх зобов'язань щодо повернення на вимогу позивача коштів, отриманих на підставі договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1661899,00 грн. Суд визнав правомірним нарахування 3% річних в сумі 70482,73 грн., інфляційних втрат в сумі 164528,01 грн. та 344126,93 грн. пені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи. Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував, чи дійсно 179 договорів безвідсоткової фінансової допомоги та два додатки до них були підписані позивачем чи іншою особою. Вказує, що, на його думку, додатки до договорів безвідсоткової фінансової допомоги від 31.12.2009р. та 31.12.2010р. є неукладеними, оскільки в них відсутня інформація, до яких саме конкретних договорів позики вони відносяться. Відповідно вказані додатки неможливо застосувати до жодного з укладених договорів позики. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не вирішив заявленого відповідачем письмового клопотання про застосування позовної давності в частині стягнення пені (неустойки) за період, вказаний позивачем. Просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 25.12.2013р. у справі №907/1010/13, прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції повно та всебічно розглянув всі обставини справи. Звертає увагу на те, що апелянт не заперечує встановленого місцевим господарським судом факту наявності між сторонами майново-господарських зобов'язань, в силу яких відповідач повинен повернути кошти, отримані на підставі договорів, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. Вважає безпідставними та необґрунтованими твердження скаржника про недійсність ряду договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. На його думку, не відповідають дійсності покликання апелянта на недійсність додатків до договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, оскільки в п. 4.1 даних додатків вказано, що за договорами за період з 17.04.2009р. по 30.09.2010р. обов'язок відповідача повернути позивачу кошти настає після пред'явлення позивачем вимоги про сплату. Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування позовної давності в частині стягнення пені, вважає, що в даному випадку застосуванню підлягає загальна позовна давність. Просить залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 25.12.2013р. у справі №907/1010/13, а апеляційну скаргу - без задоволення.

14.04.2014р. представник відповідача подав заяву за № 35 від 11.04.2014р. (вх. № 01-05/1808/14 від 14.04.2014р.) про залучення до участі у справі Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги вищевказаної заяви.

Представники позивача заперечив щодо задоволення заяви відповідача, вказавши на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку про те, що заяву відповідача слід відхилити з таких підстав.

В силу положень ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Відповідно до п. 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у вирішенні цього питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Відповідач у своїй заяві не обґрунтував власного юридичного інтересу у даній справі Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист», не вказав, яким чином рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки Товариства щодо будь-якої із сторін у даній справі. Відтак, з огляду на приписи ст. 27 ГПК України, таке клопотання не може бути задоволене.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду господарського суду Закарпатської області від 25.12.2013р. у справі № 907/1010/13, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 16.05.2009р. по 16.05.2011р. між ФОП ОСОБА_2 (кредитор) та Лумшорським ДП ЛОК «Полонина» (позичальник) укладено договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно умов яких кредитор зобов'язався надати позичальнику безпроцентну поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язався повернути її в обговорений сторонами термін (а.с. 31-255, т.1; а.с.2-248, т.2; а.с.1-28, 44-45, т.3).

Загальна сума безпроцентної поворотної фінансової допомоги за цими договорами становить 1760999,00 грн. (розділ 2 договорів).

Згідно пунктів 5.1 договори набирають сили з моменту підписання і діють до моменту повного повернення обговорених в договорах сум безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Пунктами 6.1 договорів сторони погодили, що у випадку порушення даних договорів винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

В пунктах 8.1 договорів вказано, що умови даних договорів мають однакову силу для сторін і можуть бути змінені за згодою сторін з обов'язковим складанням письмових додатків до договорів.

Відповідно до пунктів 9.2 договорів у випадках, непередбачених даними договорами, сторони керуються діючим цивільним законодавством.

31 грудня 2009 року кредитор та позичальник уклали додаток до договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, на підставі якого внесли зміни до договорів, укладених в період з 17.04.2009р. по 31.11.2009р., а саме, погодили наступну редакцію пунктів 4.1 договорів: «Позичальник зобов'язується повернути кредитору отриману за договорами безвідсоткову поворотну фінансову допомогу до першої вимоги кредитора» (а.с.30, т.3).

31 грудня 2010 року сторони підписали додаток до договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно умов якого внесли зміни в пункти 4.1 договорів, укладених в період з 01.12.2009р. по 30.09.2010р. та погодили, що позичальник зобов'язується повернути кредитору отриману за договорами безвідсоткову поворотну фінансову допомогу до першої вимоги кредитора (а.с.31, т.3).

Договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладені сторонами в період з 16.05.2009р. по 16.05.2011р. та додатки до них підписані і скріплені печатками сторін, що свідчить про погодження всіх істотних умов даних договорів.

На виконання своїх зобов'язань за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, позивач в період з 16.05.2009р. по 16.05.2011р. надав відповідачу 1760999,00грн. безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних документів (квитанцій до прибуткових касових ордерів, банківські квитанції та виписки з рахунку відповідача (а.с. 33-255, т.1; а.с.1-250, т.2; а.с.3-29, 46, 167-227, т.3).

Відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо повернення позивачу вищевказаної суми безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у встановлені договорами та додатками до них строки, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки від 01.04.2011р., підписаним та скріпленим печатками сторін без жодних застережень (а.с.43, т.3).

Згідно акта звірки станом на 01.04.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем по безвідсотковій поворотній фінансовій допомозі складає 1653322,00 грн.

05.05.2012р. відповідач отримав письмову претензію-вимогу від позивача, в якій вказано про те, що Лумшорське ДП ЛОК «Полонина» не погасило своєї заборгованості в розмірі 1653322,00 грн. Одночасно, позивач попередив відповідача, що у випадку неоплати заборгованості в семиденний строк, в подальшому відбудеться нарахування індексу інфляції, а також трьох відсотків річних та буде поданий до суду відповідний позов (а.с.32-33, т.3).

14.08.2013р. позивач надіслав відповідачу повторну вимогу за № 1 від 14.08.2013р. про повернення заборгованості, що виникла у період з 2009р. по 2011р., в якій вимагав протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги повернути заборгованість в розмірі 1661899,00 грн. (а.с.34-42, т.3).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем свого зобов'язання за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги щодо повернення 1661899,00 грн.

07.11.2013р. позивач подав в суд першої інстанції заяву б/н від 07.11.2013р. про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача грошовий борг в сумі 1661899,00 грн., пеню в розмірі 344126,93 грн., інфляційні втрати в сумі 164528,01 грн. та 70482,73 грн. - 3% річних. Одночасно, просив покласти на відповідача понесені ним судові витрати (а.с.71-74, т.3).

Крім того, 02.12.2013р. позивач звернувся в суд з заявою б/н від 26.11.2013р., в якій просив покласти на відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 24000,00 грн. (а.с.117, т.3).

02.12.2013р. відповідач подав до суду письмове клопотання за № 25 від 26.11.2013р. про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, обґрунтувавши його тим, що на укладених сторонами договорах є ідентичними (схожими) підписи, виконані від імені і кредитора, і позичальника. Стверджував, що підписи позивача на договорах відрізняються від його підписів на заяві про збільшення розміру позовних вимог та довіреності (а.с.113-114, т.3).

Крім того, 02.12.2013р. відповідачем подано в місцевий господарський суд письмову заяву за № 24 від 26.11.2013р. про застосування до позовних вимог строку позовної давності (а.с.115-116, т.3).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

В ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що на виконання умов укладених між сторонами договорів позивач в період з 16.05.2009р. по 16.05.2011р. надав відповідачу 1760999,00 грн. безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, що підтверджується вищеописаними копіями платіжних документів.

В спорі, який виник між сторонами, підлягають до застосування правові норми Глави 71 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до умов договорів (з урахуванням додатків) відповідач зобов'язався повернути позивачу отриману за укладеними в період з 17.04.2009р. по 30.09.2010р. договорами безвідсоткову поворотну фінансову допомогу до першої вимоги кредитора.

Однак, отримавши від позивача 05.05.2012р. вимогу про погашення заборгованості, відповідач не повернув отриманих грошових коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач повернув позивачу 99100,00грн. отриманої поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1661899,00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов в частині стягнення з відповідача 1661899,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищенаведених приписів ЦК України та змісту договорів про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, судова колегія вважає, що позовна вимога в частині стягнення 70482,73 грн. 3% річних, нарахованих за період з 13.05.2012р. по 10.10.2013р., відповідає фактичним обставинам справи та підставно задоволена судом першої інстанції.

Поряд з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 164528,01 грн. інфляційних втрат за період з 13.05.2012р. по 10.10.2013р., враховуючи наступне:

При перевірці правильності нарахування позивачем заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що в період з 13.05.2012р. по 10.10.2013р. сукупний індекс інфляції становив « 0,985». Отже, інфляційного збільшення суми боргу не відбулось, а індекс інфляції у вказаному періоді має від'ємне значення: -24818,81 грн. (розрахунок, проведений в системі Ліга, додається).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 164528,01 грн. за період з 13.05.2012р. по 10.10.2013р. заявлені неправомірно та помилково задоволені судом першої інстанції.

В частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 344126,93 грн. пені за період з 13.05.2012р. по 10.10.2013р., оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає до скасування.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши зміст договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, колегія суддів встановила, що вказаними договорами не передбачено відповідальності у вигляді пені за невиконання сторонами своїх зобов'язань та не встановлено розміру пені у випадку прострочення повернення сум отриманої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо правомірності заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 344126,93 грн. пені за період з 13.05.2012р. по 10.10.2013р., та констатує, що в задоволенні позову у цій частині позову необхідно відмовити.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача стосовно покладення на відповідача 24000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 48 ГПК України витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В частині 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в даному спорі (24000,00 грн.) позивач підтверджує наступними документами: договором про надання правової допомоги №АП-1 від 19.07.2013р., укладеним з ПП - адвокатом ОСОБА_6; актом здачі-приймання наданих послуг від 11.11.2013р. на суму 24000,00 грн. та розрахунковими квитанціями №№ 063720, 063721, 063722 на суму 24000,00 грн. (а.с.118-122, т.3).

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем докази не підтверджують факту понесених саме ним витрат на оплату послуг адвоката - ПП ОСОБА_6

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії розрахункових квитанцій №№ 063720, 063721, 063722 кошти в сумі 24000,00 грн. СПД ОСОБА_6 сплачені невідомим платником.

Таким чином, вказані розрахункові квитанції не підтверджують понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 24000,00 грн.

Не підлягає задоволенню також і клопотання відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності, оскільки позивач, звернувшись до суду з даним позовом, не пропустив встановленого ст. 257 ЦК України загального строку позовної давності тривалістю у три роки.

Право звернення до місцевого господарського суду з даним позовом виникло в позивача 13.05.2012р., враховуючи отримання відповідачем 05.05.2012р. вимоги про сплату в семиденний термін заборгованості, а заявлено позов - 04.10.2013р., тобто без пропуску строку позовної давності.

Місцевий господарський суд підставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та призначення судової почеркознавчої експертизи з наступних підстав:

Свої вимоги щодо призначення експертизи відповідач обґрунтовував тим, що договори укладені між сторонами, на підставі яких заявлено позовні вимоги, підписані не позивачем, а невідомою особою, внаслідок чого зазначені правочини є нечинними.

Однак, як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, в судове засідання було викликано безпосередньо позивача ФОП ОСОБА_2, який повідомив про те, що підписи на спірних договорах зроблені частково ним, а частково ОСОБА_2 на підставі довіреності за № 1263 від 26.08.2009р., копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.15, т.4).

Крім того, безпідставність тверджень відповідача щодо нечинності правочинів підтверджується встановленими судом фактами прийняття відповідачем без заперечень коштів, що передавались йому позивачем в позику, а також часткове їх повернення.

Таким чином, висновки в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, тому його слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 344126,93 грн. пені та 164528,01грн. інфляційних втрат.

У відповідності до п.10 ст.105 ГПК України апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат у справі та відносить їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 25.12.2013р. у справі №907/1010/13 скасувати в частині стягнення з Лумшорського дочірнього підприємства лікувально-оздоровчого комплексу "Полонина" Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Закарпаттурист" (Закарпатська область, Перечинський району, с. Лумшори, 64, код 02649377) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) 344126,93 грн. пені та 164528,01 грн. інфляційних втрат.

В цій частині прийняти нове рішення. В позові відмовити.

В рештій частині рішення господарського суду Закарпатської області від 25.12.2013р. у справі № 907/1010/13 залишити без змін.

Стягнути з Лумшорського дочірнього підприємства лікувально-оздоровчого комплексу "Полонина" Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Закарпаттурист" (Закарпатська область, Перечинський району, с.Лумшори, 64, код 02649377) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (Закарпатська область, Великоберезнянський район, с. Малий Березний, вул.Центральна, 66, ід. номер НОМЕР_1) 34646,43 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Лумшорського дочірнього підприємства лікувально-оздоровчого комплексу "Полонина" Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Закарпаттурист" (Закарпатська область, Перечинський району, с.Лумшори, 64, код 02649377) 5541,15 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Кравчук Н.М.

Хабіб М.І.