Рішення № 38778982, 15.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2014 року Справа № 913/616/14

Провадження №17/913/616/14

За позовом Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ

до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Дніпроенерго", м. Запоріжжя

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", п. Дубовський Антрацитівського району Луганської області

про стягнення 8255 грн. 04 коп.

Суддя Фонова О.С.

У судовому засіданні брали участь:

від позивача - Сірий А.М., довіреність № 24-12/116-Д від 24.12.2013;

від відповідача - не прибув;

від 3-ої особи - ПАТ "Дніпроенерго" - не прибув;

від 3-ої особи - ВАТ "ЦЗФ "Нагольчанська" - Поета А.І., довіреність № 05/16 від 08.01.2014.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 8255,04 грн.

Представник відповідача 24.04.2014 надав суду відзив на позовну заяву №09/312 від 20.03.2014, в якому зазначив, що не визнає позовні вимоги, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Вугілля було прийнято Покупцем відповідно до Акту приймання-передачі вугільної продукції № РНУ-000016 31.03.2008, а отже, на думку відповідача, позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав, передбачений ст. 269 ГК України.

Крім того, відповідач зазначає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, оскільки п. 4.1 Договору передбачено, що приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7.

Пунктом 29 Інструкції Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 передбачено, що за результатами приймання продукції з якості і комплектності складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Як вказує відповідач, Акт про фактичну якість і комплектність вугільної продукції, складений уповноваженими представниками Постачальника - ДП "Антрацит" та Покупця - ДП «Вугілля України» у відповідності з вимогами Інструкції П-7, позивачем не наданий.

Долучені до матеріалів справи акти відбору, обробки та приймання вугілля за фактичною якістю від 28.03.2008 № 1225, № 1226, № 1223, складені між підприємствами ВАТ «Дніпроенерго» та ЦЗФ "Нагольчанська". ДП "Антрацит" представнику ОСОБА_6 довіреності на представництво інтересів підприємства не надавало.

Крім того, відповідач зазначає, що ВАТ "Дніпроенерго" і ЦЗФ "Нагольчанська" не є сторонами Договору. Отже, на думку відповідача, такі акти не є доказом виконання позивачем п. 4.1 Договору.

Відповідно до п. 4.15 Договору, у випадку порушення Покупцем вимог п. 4.1 Договору, претензії щодо якості вугілля Постачальником не приймаються.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не має підстав для пред'явлення позовних вимог у зв'язку із постачанням ДП "Антрацит" неякісного вугілля у березні 2008 року.

Представником 3-ї особи - ТОВ ЦЗФ "Нагольчанська" 15.05.2014 надано відзив на позовну заяву №05/510 від 14.05.2014, згідно якого він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з аналогічних підстав, що і відповідач.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством «Вугілля України» (позивач у справі), як Покупцем, та Державним підприємством «Антрацит» (відповідач у справі), як Постачальником, було укладено Договір постачання вугільної продукції № 14-07/2-ЕН року від 01.06.2007 (далі - Договір), згідно якого Постачальник на умовах передбачених даним Договором, зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в Договорі (далі - Вугілля).

У п. 2.1 Договору визначено, що вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP назва місця призначення (з урахуванням умов п. 5.5 цього Договору) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року за реквізитами Покупця, вказаними в Додатках до Договору. Мінімальна партія відвантаження - чотири напіввагони.

Приймання вугілля по кількості та якості відбувається у порядку визначеному розділом 4 Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийомки по качеству», ДСТУ 4083 - 2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи» та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору.

Як встановлено у пункті 4.9 Договору, якщо показники якості вугілля, що визначені в лабораторії Ванатжоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки випробовування, Покупець або Вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобов'язаний викликати Постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника Постачальника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією Вантажоотримувача.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором в п. 3.1, Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу Вантажовідправника з дотриманням вимог п. 6.4 цього Договору.

Згідно п.5.5 Договору, вартість перевезення вугілля Залізницею оплачує Покупець.

Сторонами в п. 6.1 Договору встановлено, що Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов Договору, що узгоджені в цьому Договорі.

Відповідно п. 6.4 Договору, за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогами Договору, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажотримувача, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

Згідно п. 6.5 Договору, у випадку виклику представника Постачальника для проведення спільного зважування, відбору та аналізу проб відвантаженого вугілля, у результаті чого підтвердяться відхилення показників кількості чи якості вугілля понад норми, визначені в пунктах 4.3 та 4.5 цього Договору, Постачальник відшкодовує витрати Покупця та Вантажоотримувача по оплаті користування вагонами за час їх простоювання в очікуванні прибуття представника Постачальника, в т.ч. якщо він не прибув і не повідомив про це в термін, визначений п. 4.9 Договору.

На виконання умов Договору, відповідач 27.03.2008 відвантажив на адресу Придніпровської ТЕС ВАТ «Дніпроенерго» вагони з вугіллям марки «АШ (0-6) зб.», що підтверджується залізничними накладними №№ 50499336, 50521349, 50521350, 50521651, 50521353, 50521354, 50521342, 50521370, 50521376, 50521371, 50521366.

При прийманні вугілля, що надійшло Вантажоодержувачу від ДП «Антрацит» ЦЗФ «Нагольчанська», було виявлено невідповідність якості вугілля характеристикам, вказаним в посвідченнях якості №377, №378, №383, що підтверджується Актом відбору, обробки проб і приймання вугілля за якістю № 1218 від 27.03.2008, складеними за участю представника ДП «Вугілля України» ДП «Укрвуглеякість» Маріношенко Г.І. (довіреність № 1206 від 18.02.2008).

Вказаний акт складенні в однобічному порядку, є первинними і були складені відповідно до п. 16 Інструкції П-7, згідно якого при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішанню з іншою однорідною продукцією.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах постачання, інших обов'язкових правилах або договорі.

Після виявлених недоліків по якості вугільної продукції, на виконання п. 16 Інструкції П-7, п. 4.9 Договору, Вантажоотримувачем були затримані вагони №№ 68479328, 68605542, 67160325, 63711782, 65487928, 60912706, 66559683, 66173642, 66244021, 60314465, 66734229, 65261505 по посвідченню якості № 377, №№ 68704741, 60924768, 66731944, 65762221, 67383760, 65294845, 60895950, 62505763, 63401046, 66698036, 64177470, 60837754 по посвідченню якості № 378, №№ 66691619, 68973916, 67884023, 66713512, 66937202, 65556060, 67846113, 65724627, 65233058, 68460583, 67683714, 65741555, 65382319, 66211889, 66448861, 65808842 по посвідченню якості №383, про що були повідомлені представники вантажовідправника та постачальника телеграми №643458/461/24, № 643458/462/24, №643458/463/24 від 27.03.2008, № 643458/464/24, № 6434/465/24, № 643458/466/24 від 28.03.2008, що містяться в матеріалах справи.

До прибуття представників, приймання вугілля по якості було зупинено та вугілля зберігалось на території Придніпровської ТЕС, що знаходиться під охороною.

28.03.2008 в присутності представника ДП «Антрацит», ЦЗФ «Нагольчанська» ОСОБА_6, діючої від обох підприємств на підставі довіреності від 05.02.2008 №314, було проведено (спільне) двостороннє випробування цієї ж партії вугілля, про що складено Акт відбору, обробки проб та приймання вугілля за фактичною якістю №1223, 1225 та 1226 від 28.03.2008.

Повторні випробування з представниками відповідача ще раз підтвердили незадовільну якість поставленого вугілля. Отримані показники якості вугілля перевищували граничні показники, передбачені умовами договору, що засвідчується актом приймання-передачі вугілля від 31.03.2008 та актом звіряння партій вугільної продукції за кількістю та якістю №44/03/04-10 від 31.03.2008.

За час затримки вагонів, відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, ВАТ «Дніпроенерго» було додатково сплачена Придніпровській залізниці плата за користування вагонами у розмірі 8255,20 грн. з ПДВ.

В свою чергу ПАТ "Дніпроенерго", як Вантажоотримувач спірного вугілля, звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків за додаткові витрати, понесені за користування вагонами у розмірі 8255,20 грн.

Господарський суд міста Києва 03.09.2008 прийняв рішення у справі №52/16, відповідно до якого ДП "Вугілля України" зобов'язане відшкодувати ПАТ "Дніпроенерго" 8255,04 грн. - завданих збитків; державне мито у сумі 82,55 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 55,49 грн., всього - 8393,08 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 у справі №52/16 рішення господарського суду м. Києва залишено без змін. Виконання рішення суду ДП "Вугілля України" підтверджується платіжним дорученням №1023 від 26.12.2011 на суму 8255,04 грн.

Отже, на думку позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання по поставці вугілля належної якості, позивач зазнав збитків (плата за користування вагонами) на загальну суму 8255,04 грн., яку просить суд стягнути з відповідача.

Підставами для стягнення збитків з ДП «Антрацит» позивач визначив порушення відповідачем пунктів 1.1, 3.1, 4.9, 5.1, Договору, в частині постачання вугільної продукції з невідповідністю якісних характеристик передбачених умовами Договору.

Крім того, підставою для стягнення збитків з ДП «Антрацит» є стягнення цих збитків у порядку ст. 228 ГК України. Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу (ст. 228 ГК України).

Також позивач зазначає, що відповідальність відповідача за постачання вугільної продукції неналежної якості передбачена п. 6.4 та п. 6.5 Договору.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Факт укладення сторонами у справі Договору № 14-07/2-ЕН від 01.06.2007 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача щодо належного виконання договірних зобов'язань до спричинення збитків позивачу у заявленій сумі.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші...), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Подібна норма міститься і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як встановлено у статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами. Розмір понесених ним збитків підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними вище.

Отже, суд вважає підставним стягнення з відповідача збитків у сумі 8255,04 грн., з огляду, в тому числі, на приписи пунктів 4.9 та 6.4 Договору.

Стосовно доводів позивача щодо відсутності складеного Акту про фактичну якість і комплектність вугільної продукції, уповноваженими представниками Постачальника - ДП "Антрацит" та Покупця - ДП «Вугілля України», суд зазначає, що вони спростовуються матеріалами справи, а саме, актами відбору, обробки проб та приймання вугілля за фактичною якістю №1223, 1225 та 1226 від 28.03.2008, які підписані в тому числі представником ДП «Антрацит» ОСОБА_6., що діяла на підставі довіреності від 05.02.2008 №314.

Відповідач посилається також на пропуск позивачем позовної давності, встановленої в ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України, де зазначено, що позови, які випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Оскільки вугілля було прийнято Покупцем відповідно до Акту приймання-передачі вугільної продукції № РНУ-000016 31.03.2008, то, на думку відповідача, позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав, передбачений ст. 269 ГК України.

Статтями 256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що застосування спеціального строку позовної давності за заявою відповідача в даному випадку не можливо з огляду на таке.

Згідно статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України, визначено, що позови, які випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що до спеціальна позовна давність застосовується до тих вимог, які прямо пов'язані з поставкою товарів неналежної якості, а не з відшкодуванням збитків у вигляді плати за користування вагонами вантажоодержувачем, які поніс позивач та вимагає стягнути з відповідача.

Згідно частин 3-4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заяви про застосування загальної позовної давності відповідачем надано не було, тому вимоги позивача про стягнення 8255,04 грн. збитків підлягають задоволенню.

Згідно статей 33-35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення збитків з відповідача у сумі 8255,04 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, 38, ідентифікаційний код 32226065, на користь Державного підприємства „Вугілля України", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929, збитки у сумі 8255,04 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 20.05.2014.

Суддя О.С.Фонова