Постанова № 38778024, 21.05.2014, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 254/2987/14-а

Провадження № 2а/254/160/2014

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 травня 2014 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі головуючого - судді Сенчишина Ф.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання відповідача вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину ОСОБА_3, у зв'язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Позивачка вважає, що розмір призначеної їй допомоги не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки є меншим за прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років.

Позивачка просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку і виплаті їй щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;

- зобов'язати відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2013-2014 рік у сумі 3897,20 грн. у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням фактично виплачених сум за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позивачка ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Надала суду письмову заяву, за якою підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у її відсутність.

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника та заперечення проти позовних вимог, які зводяться до відсутності правових підстав для перерахунку призначеної позивачці соціальної допомоги, оскільки державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нарахована та виплачена позивачці згідно вимог чинного законодавства.

За ухвалою суду на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справу розглянуто за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 19.05.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо оскарження дій відповідача по нарахуванню та виплаті державної допомоги за період з 27.09.2011 року по 28.10.2013 року включно, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату державної допомоги за цей період на підставі ч. 1 ст. 100, п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України залишені без розгляду.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.

Позивачка ОСОБА_1 має на утриманні дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради з 27.09.2011 року та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як особа, застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування в наступному розмірі:

- з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року - 824,41 грн. на місяць;

- з 01.12.2013 по 28.02.2014 року - 895,41 грн. на місяць;

- з 01.03.2014 року по теперішній час - 1088 грн. на місяць.

Відповідачем призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», розмір якої визначено відповідно до «Порядку призначення і виплати допомоги державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженому постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону № 2240-III та виключено статті 40-44. Проте, з огляду на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, стаття 43 Закону № 2240-III на час виникнення спірних правовідносин передбачала, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму.

До ст. 15 Закону № 2811-ХII також вносились зміни, а дія статті зупинялась іншими Законами.

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 15 Закону № 2811-ХII викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень». Проте, відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» Розділ I цього Закону набирає чинності з 01.01.2008 рік і діє по 31.12.2008 року. Отже, з 01.01.2009 року ст. 15 Закону № 2811-ХII відновила попередню редакцію, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Проте, ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Аналогічним чином врегульовано спірні правовідносини у 2010 році ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

В зв'язку з тим, що у передбачений законом спосіб положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не визнано неконституційними та не скасовано, у 2009-2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначалась та виплачувалась у відповідності до п. 22 Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми».

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах № 2811-ХІІ та № 2240-ІІІ, а дії вищевказаних Законів про бюджет діяли, відповідно, лише у 2009 та 2010 роках, отже спірні правовідносини з 01.01.2011 року регулюються Законами № 2811-ХII та № 2240-III, а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 року в тій частині, в якій вони суперечать названим законам, застосовуватися не можуть.

Отже, з 01.01.2011 року у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами № 2811-ХII та 2240-III.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Як зазначено вище, в даному випадку виник спір щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на виплату допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На підставі викладеного, доводи позивачки про порушення її прав відповідачем в частині нарахування та виплати державної допомоги у належному розмірі у період з 29.10.2013 року по 28.02.2014 року включно, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, і порушене право позивачки підлягає судовому захисту.

При цьому, доводи позивачки про порушення її прав відповідачем починаючи з 01.03.2014 року спростовуються наступними фактичними обставинами.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що у 2014 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 1032 гривні.

З 01.03.2014 року розмір призначеної позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку становить 1088 грн. на місяць, отже є більшим за встановлений законом прожитковий мінімум для дитини віком до шести років.

Достатнім та необхідним для відновлення порушеного права позивачки буде визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату державної допомоги.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивачки з Державного бюджету України слід присудити понесені нею та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 99, 100, 122, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання відповідача вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 29.10.2013 року по 28.02.2014 року включно.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, для дитини відповідного віку, за період з 29.10.2013 року по 28.02.2014 року включно з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 (вісім) копійок.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецький апеляційний адміністративний суд через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :