Ухвала суду № 38777826, 19.05.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1436/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 50 Кравчук В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренко В. В. суддівГончар Н. І. , Ювшин В. І. при секретаріПосипайко А.В. за участю:

позивача ОСОБА_6

представника позивача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони мають малолітню дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак, з моменту народження дитини та до цього часу ОСОБА_8 не виявляв будь-якої турботи про дитину, забув про свої батьківські права та обов'язки. Відповідач ніде не працює, тому не здатний матеріально забезпечувати дитину.

Крім того, станом на 17.03.2014 року ОСОБА_8 має заборгованість по аліментах на утримання малолітньої дочки в сумі 19905 грн.

На думку позивачки, відповідач як батько дитини не приймає участі у вихованні дитини, самоусунувся від батьківського обов'язку про піклування за дитиною, тому просила суд позбавити ОСОБА_8 батьківських прав щодо його дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та залишити дитину під опікою та піклуванням з можливістю подальшого проживання з матір'ю ОСОБА_6

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішення суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 січня 2009 року по 28 лютого 2011 року (а.с. 14-16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка сторін ОСОБА_9 (а.с. 8).

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2011 року з ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.12.2010 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 14-16).

Заборгованість ОСОБА_8 зі сплати аліментів на утримання дитини за період з 09.12.2010 року по 01.07.2013 року складає 19905,50 грн. (а.с. 37-38).

Дочка сторін з листопада 2011 року проживає з позивачкою та другим чоловіком ОСОБА_10 в с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_9, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що вказані позовні вимоги не будуть відповідати меті цього заходу, а саме: захисту інтересів дитини та стимулювання батька щодо належного виконання своїх обов'язків.

Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є якщо мати, батько: не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

У даній справі ОСОБА_6, яка подала позов про позбавлення батьківських прав, повинна була довести, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В свою чергу відповідач повинен довести, що він належним чином виконує свої батьківські обов'язки.

Позивачка в обґрунтування позову зазначала, що відповідач не займається вихованням та утриманням дочки. Інших об'єктивних даних, які були б підставою для позбавлення батьківських прав відповідача, позивачкою не наведено.

Відповідач ОСОБА_8 заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_9 та бажає приймати участь у її вихованні та утриманні, однак, у зв'язку з об'єктивними причинами (відсутність постійного заробітку) на даний час не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.

На думку колегії суддів, наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дочки.

Судом не встановлено та в матеріалах справи відсутні докази щодо протиправної поведінки ОСОБА_8 та негативного впливу такої поведінки на дитину. Позивачем не надано суду жодної негативної характеристики на відповідача.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 Постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до и внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Позивачем не надано безспірних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, у чому полягає винна поведінка відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов'язками.

Ч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення чи поновлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.

Однак, в матеріалах справи такий висновок відсутній, а представник органу опіки та піклування, який був присутній в судовому засіданні, не наполягав на позбавленні ОСОБА_8 батьківських прав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, з урахуванням поведінки відповідача, його ставлення до дитини, наявності перешкод у спілкуванні з дитиною, пов'язаних з віддаленістю місця проживання відповідача, а також скрутного матеріального становища відповідача.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та винесено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта не впливають на законність рішення суду першої інстанції, були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :