Постанова № 38777110, 13.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року Справа №810/1580/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Укрветпромпостач» звернулося з адміністративним позовом до Броварської об?єднаної державної податквої інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2014 р.: №0002582201, яким позивачу збільшено грошове зобов?язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 173018,72, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 43254,93 грн.; № 0002562201, яким визначено грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 175283,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43820,90 грн.

Свою позицію обґрунтовує тим, що висновок податкового органу про нікчемність угод товариства зроблений з перевищенням повноважень, не може мати правових наслідків у вигляді податкових повідомлень-рішень, тому наполягає на визнанні їх недійсними та скасуванні.

В призначений для розгляду справи час представник відповідача, повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з?явився, через канцелярію суду, 13.05.2014 р., надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст.128 КАСУ, неприбуття у судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, без поважних причин, дає суду право вирішувати спір на підставі наявних у справі доказів, без відкладення розгляду.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання, розгляд даної справи проведено в порядку письмового провадження, згідно ч.6 ст.128 КАСУ,

Дослідивши подані письмові докази та матеріали, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, оцінивши їх за своїх внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке:

позивач є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Броварської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.06.2001 р. №092107. Взято на податковий облік в органах ДПС 20.11.2000 р., станом на 13.09.2013 р. перебував на обліку у відповідача №1702; є платником податку на прибуток, ПДВ, податку з доходів фізичних осіб тощо.

В жовтні 2013 р., податковим органом була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. за наслідком якої складено акт №233/10-06-22-01/31033523 від 31.10.2013 р. Перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 та пп.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР , пп.138.8, пп.138.10.3, пп.138.10 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139, п.153.8 ст.153 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 254327 грн.;

пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що мало своїм наслідком завищення податкового кредиту з ПДВ на 250496 грн.

На підставі акту Броварської ОДПІ Київської області винесені податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013 р. №0007812201 та №0007832201.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду поданих скарг та їх часткового задоволення 04.03.2014 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0002582201 та №0002562201, якими ТОВ «Укрветпромпостач» визначені грошові зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 173018,72 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 43254,93 грн. та з ПДВ за основним платежем 175283,6 грн., штрафні (фінансові) санкції складають 43820,9 грн. відповідно.

За даними перевірки встановлено, що підприємство в 1 кварталі 2010 р. віднесло до валових витрат по рядку 04.1 декларації з прибутку суму 137500 грн- інформаційно-консультаційні послуги згідно акту без номеру від 31.03.2010 р. до договору №7-01 від 07.03.2010 р. з ТОВ «Тім-Трейд» та акту без номеру від 31.03.2010 р. до договору №7-01 від 07.03.2010 р. з цим же підприємством на суму 90 000 грн.

В актах про надання послуг зазначено про отримання позивачем інформаційно-консультаційних послуг з питань вивчення стабільності лікарського засобу у відповідності з міжнародними нормами, управління ризиками з питань якості та одержання послуг зі складання реєстраційних досьє на препарати з метою перереєстрації їх на Україні.

В 4 кварталі 2010 р. позивачем було віднесено до валових витрат по рядку 04.1 декларації з прибутку суму 140000 грн.- вартість послуг зі складання реєстраційних досьє на препарати з метою перереєстрації їх на Україні згідно акту №1 від 17.12.2010 р. СПД-ФО ОСОБА_1 на суму 140 000 грн. без ПДВ. Вказані послуги були надані з метою перереєстарції реєстраційних досьє на Україні.

Працівники податкового органу дійшли висновку про відсутність матеріалізованих доказів, які б містили в собі інформацію про проведені заходи щодо вищевказаних послуг: відсутній перелік наданих послуг, їх зміст, місце та час вчинення; не деталізовано скільки на це витрачено робочого часу; вартість години чи дня, скільки працівників і якої кваліфікації здійснювали ці послуги, тому вищезазначені витрати платника неправомірно, як на думку перевіряючих, включено до складу валових витрат, як такі, що не пов?язані із господарською діяльністю підприємства. Відпоідач вважає, що докази які б підтверджували фактичне надання вказаних послуг мали бути деталізовані, а саме звіти про надані інформаційно-консультаційні послуги та послуги зі складання реєстраційних досьє на препарати, в яких містяться дані, що підтверджують надані послуги, тому витрати позивача, пов?язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) відповідно до п.19 Положення бухгалтерського обліку не підтверджені.

Крім того, податковим органом виявлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Лєком Т» в березні 2012 р. та отримало податкову накладну від 30.03.2012 р. на суму 988680 грн. про одержання плівки стерильної гамаопроміненої поліпропеленової у кількості 100 кг. До перевірки було надано сертифікат якості №1-03/12. Вважає, що взаємовідносини з вказаним підприємством не мали реального характеру, а договір був нікчемним в силу положень ч. 1,5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ст.228 ЦК України у зв?язку з тим, що до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні на перевезення товару згідно п.5.1 договору поставки №53 від 30.03.12 р. та з урахуванням інформації, що міститься в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №120132205100001531 від 04.06.13 р. про незаконну діяльність ТОВ «Леком Т».

Податковий орган також поставив під сумнів реальний характер господарських договорів позивача з ТОВ "Акцент Буд" та правомірність сформованих позивачем витрат у розмірі 823

900,00 грн.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд звертає увагу на таке:

право платника податку на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання перед державою, це тягне відповідальність та негативні наслідки відповідно цією особою, а тому недоліки, виявлені в процесі перевірки у контраґентів позивача не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

30.03.2012 р., між позивачем та ТОВ «ЛЄКОМ Т» був укладений договір №53 купівлі-продажу товарів (плівки стерильної гамаопроміненої поліпропіленвої 20 мкм. У якості підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надано специфікацію №1 від 30.03.12 р.; видаткову, прибуткову та податкову накладні.

Посилання відповідача на наявність ухвали від 18.09.2013 р. у справі №642/5038/13-к, провадження №1-кс/642/2231/13 та інформацію Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013220510001531 від 04.06.2013 р. про існування реєстрації даних про створення суб? єкта господарювання ТОВ «ЛЄКОМ Т» з метою мінімізації податкових зобов?язань з податку на прибуток та ПДВ є необгрунтованими, оскільки, по-перше, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб; по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватися виключно відповідним рішенням суду (вироком); по-третє, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій; по-четверте, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12); по-п'яте, самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів; по-шосте, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження викладених в акті обставин.

Суд також зазначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), про зазначено в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Витрати позивача за правочинами з ТОВ «ЛЕКОМ Т» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок акту перевірки про порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 та пп.5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.8, пп.138.10.3, пп.138.10 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139, п.153.8 ст.153 ПК України.

Формування даних податкового обліку з податку на додану вартість є реальне вчинення господарських операцій, про що свідчать належним чином укладені первинні документи, з огляду на приписи Податкового кодексу України. З позиції ж органів ДПС належним чином укладені первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій беззаперечно свідчать про здійснення платником податків законної господарської діяльності, якщо органом ДПС не буде доведено протилежне.

У свою чергу, Верховний Суд України за результатами розгляду вказаної категорії справ протягом 2006 - 2010 років запропонував три аспекти можливих підходів до питання про відшкодування ПДВ з державного бюджету, зокрема : бюджетне відшкодування з податку на додану вартість можливе лише у разі фактичної надмірної сплати податку до бюджету за результатами операцій в усьому ланцюгу постачальників товарів (послуг); бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку. При цьому несплата податкового зобов'язання контрагентом не впливає на право отримати бюджетне відшкодування платником податку, в якого наявні належним чином оформлені податкові накладні. наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. Усі три зазначені аспекти знаходили певне відображення у судовій практиці адміністративних судів України.

Показовою для органів ДПС та платників податків, із вказаного питання, є позиція Верховного Суду України висвітлена при розгляді справи №21-737 во 09 за позовом ВАТ до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, а саме про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку. Здійснення господарських операцій лише про людське око (вчинення дій з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього), тобто без наміру викликати юридичні наслідки та з метою одержання коштів за рахунок бюджетного відшкодування (враховується відсутність дій позивача по стягненню заборгованості, нездійснення контрагентом підприємницької діяльності) (постанова ВСУ від 21.10.08 у справі №08/224).

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.11 №742/11/13-11 конкретизував позицію Верховного Суду України та зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути: фактично здійснені; підтверджені належним чином складеними первинними документами; документи повинні відображати реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено обов'язок платників податків для цілей оподаткування вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, у відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Визначальною є для платників податків є позиція Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, відносно того, що якщо орган ДПС не доведе в сукупності обставини зазначені вище, то діяльність платника податків буде вважатися такою, що була здійснена у відповідності до норм чинного законодавства України. Таким чином, підставою для застосування заходів будь-якої відповідальності для платника податків є наявність беззаперечних доказів порушення останнім визначених правил поведінки при здійсненні господарської діяльності.

Податковим органом до суду такі докази не представлені, а також не доведено необгрунтованість податкової вигоди ТОВ "Укрветпромпостач". Висновками акту перевірки також не доведено, що позивачем була укладена угода з ТОВ «ЛЄКОМ Т», яка не мала економічного змісту та мети, виявлені відповідачем недоліки у деяких документах первинного бухгалтерського звіту та обліку не свідчать про нереальний характер здійсненої угоди, а відтак висновки податкового органу про заниження податку на прибуток та про завищення податквого кредиту не мають під собою правового підґрунтя.

В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання податкових повідомлень-рішення недійсними, оскільки скасовуючи ці рішення суд вважає права позивача захищеними.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014 р. №№0002582201 та 0002562201.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач" судовий збір у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн.20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.