Ухвала суду № 38776805, 15.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 9104/39419/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» (далі - ТзОВ фірма «Феміда-Інтер»), в березні 2011 року звернулося в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000522302/0 від 21.02.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено ніяких обмежень стосовно реалізації платником податку свого права на податковий кредит, в тому числі немає ніяких застережень стосовно включення до складу податкового кредиту податкових накладних, які були виписані в попередніх податкових періодах.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в справі №2а/0370/657/11 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в справі №2а/0370/657/11 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що при проведенні перевірки встановлено включення до складу податкового кредиту серпня 2010 року податкових накладних минулих періодів та при цьому посилається на пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно якого податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Апелянт зазначає, що платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» у зв'язку з поданням декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень за серпень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 491/23-3/20136463 від 04.02.2011 року, яким встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент подання декларації), а саме завищено суму податкового кредиту на 816 371 грн. та відповідно завищено від'ємне значення різниці між податковим кредитом і податковими зобов'язаннями з ПДВ за серпень 2010 року на суму ПДВ 816 371 грн. Як наслідок встановлено, що позивачем порушено підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку, який підлягає сплаті до бюджету в серпні 2010 року на суму ПДВ 417 158 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000522302/0 від 21 лютого 2011 року у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Феміда-Інтер» за платежем «податок на додану вартість» в сумі за основним платежем 417 158 грн. та 104 289 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки акту перевірки будуються на твердженнях, що позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 року згідно декларації по ПДВ включено податкові накладні попередніх податкових періодів, виписаних ПАТ «Автотехсервіс», а саме: №2269 від 30.07.2010 року на суму 2 234 000 грн., в тому числі ПДВ 372 333,33 грн.; №1852 від 30.06.2010 року на суму 1 049 473,90 грн., в тому числі ПДВ 174 912,32 грн.; №1842 на суму 1 240 526,10 грн., в тому числі ПДВ 206 754,35 грн. чим завищено суму податкового кредиту на суму 754 000 грн.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу ж вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, до податкового кредиту включаються суми ПДВ, пред'явлені платником до сплати при придбанні товарів (робіт, послуг), за наявності відповідних первинних документів (зокрема, податкових накладних).

При цьому наведені положення Закону, що визначають порядок формування податкового кредиту, не містять обмежень щодо вибору періоду, в якому може бути включена до податкового кредиту сума ПДВ за податковою накладною, а також заборони на визнання у складі податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною за умови дотримання платником вимог підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». А відтак відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними минулих звітних періодів не може кваліфікуватися як порушення податкового законодавства.

Посилання скаржника на обов'язковість подання платником заяви в порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону для включення сум ПДВ до податкового кредиту в іншому періоді, ніж відбулася «перша подія», не спростовують вказаного висновку. Адже за змістом цієї норми Закону подання заяви зі скаргою на постачальника є правом, а не обов'язком платника.

Отже, висновок суду про відсутність підстав для позбавлення платника податкової вигоди внаслідок відображення сум ПДВ у складі податкового кредиту поза межами податкового періоду, в якому було складено податкові накладні, відповідає наведеним положенням Закону.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в справі №2а/0370/657/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

В.В. Клюба