Постанова № 38776689, 15.05.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа № 909/160/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г. М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Городенківська птахофабрика» публічного акціонерного товариства «Авангард» (надалі ДП «Городенківська птахофабрика» ПАТ «Авангард») б/н та б/д

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014р.

у справі № 909/160/14

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2), м. Городенка, Івано-Франківська область

до відповідача: ДП «Городенківська птахофабрика» ПАТ «Авангард», м. Городенка, Івано-Франківська область

про стягнення коштів в сумі 30 630,07грн.,

з участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014р. (суддя Грица Ю.І.) задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про стягнення з ДП «Городенківська птахофабрика» ПАТ «Авангард» на користь позивача 25 346,29 грн. заборгованості, 2 027,70 грн. штрафу, 1 705,91 грн. пені, 690,18 грн. 3% річних та 1 827,00 судового збору. Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості підтверджена належними та допустимими доказами в розумінні ст.32 ГПК України, в свою чергу відповідачем не спростована.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП «Городенківська птахофабрика» ПАТ «Авангард» подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права і з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема скаржник зазначає, що акт взаєморозрахунків не є первинним документом, який підтверджує заборгованість, а тому не може бути належним доказом в розумінні ст.32 ГПК України. Окрім того, розгляд справи відбувся без участі уповноваженого представника відповідача, тим самим він був позбавлений можливості подати суду пояснення, доводи та висловити свої міркування з приводу заявлених позовних вимог.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. в склад колегії суддів для розгляду справи №909/160/14 введено суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено до розгляду на 24.04.2014р.

Ухвалою суду від 24.04.2014р. розгляд справи відкладено на 06.05.2014р. з підстав зазначених в даній ухвалі.

Ухвалою суду від 06.05.2014р. розгляд справи відкладено на 15.05.2014р. з підстав зазначених в даній ухвалі.

Позивач жодного разу в судове засідання не з»явився, в телеграмі (зареєстрованої в канцелярії суду за вх№ 01-14/219/14 від 23.04.2014р.) просить суд розглядати справу за його відсутності.

Ухвалою суду від 06.05.2014р. позивача було зобов'язано надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали накладних, які зазначені в реєстрі накладних неоплачених покупцем, та належним чином завірені їх копії для доручення до матеріалів справи, та надати суду детальний розрахунок штрафних санкцій по кожній накладній у відповідності до умов договору. Проте, вимоги ухвали суду позивачем не було виконано, будь-яких пояснень щодо неподання таких документів на адресу суду не надходило, хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору.

Відповідач в судове засідання також жодного разу не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду встановила таке:

Між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ДП "Городенківська птахофабрика" ПАТ "Авангард" (покупець), 04.01.12р. було укладено договір поставки товару № 4, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продавати покупцю товари згідно виписаних накладних, а покупець зобов'язався оплатити товар на підставі рахунків-фактур та накладних, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше десяти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, або накладної (а.с. 12).

Як стверджує позивач, на виконання умов договору він передав відповідачу товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали) на загальну суму 25 346,29 грн., зокрема, протягом 2012 року на суму 15 807,00 грн. та протягом 2013 року на суму 9 539,29 грн. Доказом чого є розхідні накладні підписані уповноваженими особами сторін без жодних зауважень.

Проте, колегія суддів, дослідивши розхідні накладні виявила розбіжності між реєстром накладних неоплачених відповідачем та наявними у справі накладними (а.с. 15).

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем протягом 2012 року було поставлено відповідачу товар лише на суму 15 693,00 грн., а саме: розхідними накладними №Пн-0014130 від 10.08.12, №Пн-0016316 від 05.09.12, №Пн-0016659 від 10.09.12, №Пн-0016661 від 10.09.12, №Пн-0016918 від 13.09.12, №Пн-017318 від 19.09.12, №Пн-0017435 від 20.09.12, №Пн-0017534 від 22.09.12, №Пн-0017603 від 24.09.12, №Пн-0017734 від 25.09.12, №Пн-0017797 від 26.09.12, №Пн-0018115 від 01.10.12, №Пн-0018230 від 02.10.12, №Пн-0018231 від 02.10.12, №Пн-0018253 від 03.10.12, №Пн-0018314 від 03.10.12, №Пн-0018364 від 04.10.12, №Пн-0018475 від 05.10.12, №Пн-0018514 від 05.10.12, №Пн-0018677 від 08.10.12, №Пн-0018751 від 09.10.12, №Пн-0018898 від 10.10.12, №Пн-0018977 від 11.10.12, №Пн-0018978 від 11.10.12, №Пн-0018990 від 11.10.12, №Пн-0018991 від 11.10.12, №Пн-0019143 від 15.10.12, №Пн-0019251 від 16.10.12, №Пн-0019252 від 16.10.12, №Пн-0019253 від 16.10.12, №Пн-0019844 від 23.10.12, №Пн-0020023 від 25.10.12, №Пн-0020024 від 25.10.12, №Пн-0020078 від 26.10.12, №Пн-0020096 від 26.10.12, №Пн-0020133 від 26.10.12, №Пн-0020305 від 30.10.12, №Пн-0020442 від 31.1012, №Пн-0020443 від 31.10.12, №Пн-0020444 від 31.10.12, №Пн-0020486 від 01.11.12, №Пн-0020989 від 08.11.12, №Пн-0020990 від 08.11.12, №Пн-0020991 від 08.11.12, №Пн-0021046 від 09.11.12, №Пн-0021130 від 10.11.12 (а.с.16-27).

Протягом 2013 року лише на суму 9 163,84 грн., що підтверджується розхідними накладними №Пн-0006951 від 04.06.13, №Пн-0006952 від 04.06.13, №Пн-0007293 від 07.06.13, №Пн-0007475 від 08.06.13, №Пн-0009596 від 08.07.13, №Пн-0009918 від 11.07.13, №Пн-0010240 від 16.07.13, №Пн-0010242 від 16.07.13, №Пн-0010441 від 18.07.13, №Пн-0010662 від 20.07.13, №Пн-0011462 від 29.07.13, №Пн-0011463 від 29.07.13, №Пн-0012095 від 05.08.13, №Пн-0012096 від 05.08.13, №Пн-0012097 від 05.08.13, №Пн-0012405 від 07.08.13, №Пн-0012407 від 07.08.13, №Пн-0013663 від 20.08.13, №Пн-0013670 від 20.08.13, №Пн-0013912 від 21.08.13, №Пн-0013913 від 21.08.13, №Пн-0013916 від 21.08.13, №Пн-0013917 від 21.08.13, №Пн-0020119 від 10.10.13 (а.с.28-32). Решта накладних, які зазначені в згадуваному реєстрі, в матеріалах справи відсутні, не подані вони й на вимогу суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар в терміни, передбачені п.2.2 договору, внаслідок чого, як зазначає позивач, у нього утворилась заборгованість в розмірі 25 346,29 грн.

11.10.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою №60 про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с. 14).

14.10.2013р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, в якому підтверджується сума заборгованості в розмірі 25 346,30 грн. (а.с. 13).

Із змісту ст.11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень статей 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 173, 193 ГК України.

Договір, згідно статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.1, ч.4 ст. 631 ЦК України).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В даному випадку розхідні накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, а саме: поставка товару покупцю, що в свою чергу є підставою для виникнення у відповідача обов'язку здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зіслався на акт взаємозвірки розрахунків від 14.10.2013 р.(а.с.13) як на підтвердження позовних вимог та доказ визнання відповідачем заборгованості. Однак, слід зазначити, що акт не може вважатися належним доказом, оскільки в ньому не зазначено по яких саме зобов»язаннях він складений : не вказано дати та номера договору, не вказано номерів накладних. Тобто, акт звірки є тільки документом, по яких бухгалтери підприємств звіряють облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов»язань сторін повинно підтверджуватися первинними документами -договором, накладними, рахунками.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки вимога позивача про стягнення основного боргу документально підтверджена лише на суму 24 856,84 грн., та за відсутності доказів оплати відповідачем за отриманий товар, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду в цій частині слід залишити без змін. В частині стягнення 489,46 грн. заборгованості рішення суду слід скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розділом 3 договору сторони визначили, що за прострочку оплати покупець згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки оплати за отриманий товар, штраф в розмірі трьох процентів від суми невиконаного зобов'язання та штраф у розмірі восьми процентів від несплаченої суми за безпідставне користування грошима продавця.

Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань штрафом та пенею та погодили строк їх нарахування.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу 2 027,70 грн. штрафу, 3 565,90 пені та 690,18 грн. 3 % річних та 0 грн. інфляційних (а.с. 34-35).

Проте, проаналізувавши поданий розрахунок штрафних санкцій, та враховуючи, що сума основного боргу змінилася та становить 24 856,84 грн. , колегія суддів вважає, що штрафні санкцій нараховані не вірно (не у відповідності до умов договору), а тому здійснила перерахунок по кожній накладній у відповідності до умов договору, за допомогою системи «Ліга-закон», згідно якого вийшло: штраф в розмірі 8% від суми несплаченого платежу - 1 988,54 грн.; 3 380,26 грн. пені; 3% річних 740,08 грн. та 205,19 грн. інфляційних.

Відповідно до ч.3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки, згідно розрахунку суду розмір інфляційних та розмір 3% річних перевищує розмір заявлених позивачем, то з врахуванням наведеної норми закону до задоволення підлягають: 1 988,54 грн. штрафу, 372,40 грн. пені (з урахуванням ст. ч.6 ст.232 ГК України за період з 10.08.2013р. по 10.02.2014р.) та 690,18 грн. 3 % річних.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Щодо посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права, а саме розгляд справи у відсутності представника відповідача, чим позбавило його можливості подати суду пояснення, доводи та висловити свої міркування з приводу заявлених позовних вимог, не береться судом до уваги, оскільки:

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.02.14р. не виконав, відзиву на позов не подав, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке було отримане ним ще 19.02.2014р. (а.с.3).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач мав час і можливість подати свої заперечення та забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, проте своїм правом не скористався, а тому суд першої інстанції правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами, без участі уповноваженого представника відповідача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Щодо сплати судового збору.

Згідно п.3 ч.5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.4. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково, а апеляційну скаргу задоволити частково.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014р. у справі № 909/160/14 скасувати частково. Прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги частково.

Стягнути з ДП «Городенківська птахофабрика» ПАТ «Авангард» (вул. Винниченка,164 м. Городенка, Івано-Франківська обл., код 34161115) на користь ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) 24 856,84 грн. основного боргу, 1 988,54 грн. штрафу, 372,40 грн. пені та 690,18 грн. 3 % річних.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014р. у справі № 909/160/14 скасувати в частині стягнення 489,46 грн. основного боргу, 39,16 грн. штрафу та 1 333,51 грн. пені. В цій частині позов залишити без розгляду.

3. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь ДП «Городенківська птахофабрика» ПАТ «Авангард» (вул. Винниченка,164 м. Городенка, Івано-Франківська обл., код 34161115) 182,70 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Стягнути з ДП «Городенківська птахофабрика» ПАТ «Авангард» (вул. Винниченка,164 м. Городенка, Івано-Франківська обл., код 34161115) на користь ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) 1 461,60 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

7. Справу передати до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л..