Рішення № 38776642, 19.05.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.2014 Справа № 920/728/14

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/728/14

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна Компанія «Федорченко», м. Суми,

до відповідача - Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання недійсними рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Галімон Н.А., довіреність № 09/845-д від 07.06.2013 року,

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» в частині віднесення земельної ділянки, площею 0,7034 га, розташованої за адресою: місто Суми, вулиця Кринична, 2, до території магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях); визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» в частині віднесення земельної ділянки, площею 0,7034 га, розташованої за адресою: місто Суми, вулиця Кринична, 2, до території магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях).

Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, проте надав відзив б/н від 15.05.2014 року (вх. № 6263 від 15.05.2014), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки приймаючі спірні рішення Сумська міська рада діяла в межах своїх повноважень відповідно до законодавства України, а саме: на підставі пункту 42 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» затвердила внесення змін до відповідної містобудівної документації після процедури громадських слухань та державної експертизи такої документації.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 31.07.2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 3204 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.09.2013р. індексний номер 9662924 позивач є власником комплексу нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці площею 0,7034 га, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Кринична, 2, кадастровий номер земельної ділянки 5910136300:05:006:0099.

Згідно з статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що він, маючи право на користування земельною ділянкою, враховуючи положення статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», де зазначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації, планує здійснювати на вказаній земельній ділянці будівництво багатоповерхових житлових будинків.

З метою з'ясування відповідності своїх намірів умовам містобудування позивач звернувся з інформаційним запитом № 09/651 від 04.04.2014 року до спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури на території міста Суми, яким є Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, для отримання інформації стосовно відповідності намірів використання орендованої земельної ділянки вимогам містобудівної документації, а саме: «Проекту внесення змін до генерального плану міста Суми», затвердженого рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР, та «Плану зонування території міста Суми», затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.201 року № 2180-МР.

Листом № 5/22.01-14 від 09.04.2014 року Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради повідомив позивачеві, що земельна ділянка за адресою: вул. Кринична, 2 в місті Суми розташована на території в зоні змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови, Ж-4 та в зоні магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях), ТР-2.

Позивач вважає, що рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР та рішення від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» в частині віднесення земельної ділянки площею 0,7034 га, на якій розташоване належне позивачу нерухоме майно, до зони магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях) є незаконними, оскільки відповідачем при прийнятті зазначених рішень не враховано реальне розміщення існуючих об'єктів у місті та інтереси їх власників, визначивши земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать позивачеві на праві приватної власності, в містобудівні документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та «План зонування території міста Суми» як територію громадської та житлової забудови.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що приймаючі рішення № 1943-МР від 19.12.2012 року «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану м. Суми» та внесення змін до генерального плану м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР», а також рішення від 06.03.2013 року №2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» Сумська міська рада діяла в межах своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Проте такі твердження відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно положень статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень уповноважених органів, в тому числі органів місцевого самоврядування.

Статтею 38 Земельного кодексу України надане визначення земель житлової та громадської забудови, до яких віднесено земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Прийнявши спірні рішення від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» та рішення від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми», Сумська міська рада визначила функціональне призначення території, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, що належать позивачеві на праві приватної власності, як територію магістральних вулиць, доріг, майданів.

Земельні ділянки магістральних вулиць, доріг, майданів міст та інших населених пунктів відповідно до статті 71 Земельного кодексу України, це землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, належать до складу земель дорожнього господарства (транспорту), а не до категорії земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Згідно плану зонування територій, в межах червоних ліній заборонені до розміщення об'єкти, що займають площу більше 30 м2, мають фундамент, елементи зовнішньої реклами, що погіршують умови видимості, в зоні трикутника видимості розміщувати елементи вищі 0,5 метри, включаючи зелені насадження, тобто розміщення багатоповерхових будинків в зоні червоних ліній неможливе.

Отже, проектування та будівництво житлових будинків можливе лише в межах житлової зони за умови врахування проходження червоних ліній проектних магістральних вулиць.

З наведеного можна зробити висновок, що відповідачем неправомірно змінено функціональне та цільове призначення земельної ділянки, на якій розміщені нежитлові будівлі, що належать позивачеві на праві приватної власності.

Приймаючи рішення від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» та рішення від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми», Сумська міська рада повинна була у відповідності до статті 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25 , частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування Справа № 1-9/2009) від 16.04.2009 року дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у свої діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Однак таке право органів місцевого самоврядування не є абсолютним.

Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Рішення Конституційного Суду України є остаточним і обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (частина друга статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Разом з тим, план зонування території повинен розроблятися на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням вимог щодо урахування попередніх рішень стосовно планування і забудови територій, відображення існуючої забудови та інше (стаття 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності).

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень повинен був врахувати реальне розміщення існуючих об'єктів у місті та інтереси їх власників, визначивши земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать позивачеві на праві приватної власності, в містобудівні документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та «План зонування території міста Суми» як територію громадської та житлової забудови.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги пояснення представника позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки при прийнятті спірних рішень відповідачем не враховано інтереси позивача як власника об'єктів нерухомості, розміщених на земельній ділянці, яку безпідставно визначено відповідачем в містобудівні документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та «План зонування території міста Суми» як територію магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях).

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 2436,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, Ідентифікаційний код 23823253) від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» в частині віднесення земельної ділянки, площею 0,7034 га, розташованої за адресою: місто Суми, вулиця Кринична, 2, до території магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях).

3. Визнати недійсним рішення Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, Ідентифікаційний код 23823253) від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» в частині віднесення земельної ділянки, площею 0,7034 га, розташованої за адресою: місто Суми, вулиця Кринична, 2, до території магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях).

4. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, Ідентифікаційний код 23823253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна Компанія «Федорченко» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 26/1, Ідентифікаційний код 14005202) витрати по сплаті судового збору в сумі 2436,00 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.05.2014 року.

Суддя П.І. Левченко