Ухвала суду № 38776109, 12.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/392/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1102/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Мелінишин Г.П., Шишка А.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рокетської С.В., відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Тисменицького районного суду від 01 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2010 року з позовом до суду звернувся представник ПАТ КБ «ПриватБанк» та просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 30100,72 гривень.

Заявлені вимоги представник апелянта обґрунтував тим, що відповідач порушив умови, укладеного між сторонами кредитного договору №IFXRRX07080794 від 30 квітня 2007 року на суму 1624,77 гривень зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушенням зобов'язання за договором на 31 січня 2014 року має заборгованість - 31384,67 гривень, з яких: 8600,36 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 477,72 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 22306, 59 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 гривень штрафу (фіксована частина), 1409, 56 гривень - штраф (процентна складова). Від цієї суми віднімається сума в розмірі 3193, 51 гривень сплачена відповідачем за судовим наказом від 27 березня 2008 року.

Рішенням Тисменицького районного суду від 01 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 9178,08 гривень заборгованості за кредитним договором.

На дане рішення представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, просить його змінити в частині вимог щодо стягнення пені та задоволити стягнення пені в розмірі 22306,59 гривень та штрафів у розмірі 1909,56 гривень.

Вважає рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення неустойки незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Суд помилково прийшов до висновку про можливість зменшення розміру пені, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. Необґрунтовано вважав, що зменшення пені буде відповідати вимогам розумності та справедливості, не мотивував зменшення розміру неустойки, не зазначив, чому розмір пені повинен становити саме 100 гривень та відмовив у стягненні штрафів, які передбачені умовами договору.

З рішення суду неможливо встановити, чому суд не зменшив пеню до розміру заборгованості за відсотками - 8600 гривень, не взяв до уваги, що згідно п. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням строків і термінів повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості, тобто злісно ухилявся від виконання зобов'язань за кредитним договором.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, яка вимоги скарги підтримала, відповідача, яка вимоги скарги не визнала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що розмір пені та штрафів є неспівмірним з розміром кредиту, а також того, що у відповідача скрутне матеріальне становище, на утриманні малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_1, тому вважав за можливе зменшити розмір неустойки (пені) до 100 гривень.

Судом встановлено, що 30 квітня 2007 року ОСОБА_3 уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір на суму 1624,77 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як встановлено судом першої інстанції і цього не заперечила відповідач, належним чином зобов'язання не виконане. Станом на 31 січня 2014 року заборгованість склала 31384,67 гривень, з яких 8600,36 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 477, 72 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом, 22306, 59 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1409,56 - штраф (процентна складова). Згідно судового наказу Тисменицького районного суду від 27 березня 2008 року з відповідача стягнуто 3193,51 боргу, тому заборгованість становить 30100,72 гривень.

Статтею 611 ЦК України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, штраф і пеня є підвидами неустойки.

Згідно п. 5.1 та 5.3. Договору при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п.3.2.2, 3.2.3 даних Умов, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якшо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати. При порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

У суді першої інстанції відповідач визнала позов частково, просила зменшити неустойку через важке матеріальне становище і на її утриманні перебуває малолітня дитина.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, що порушила зобов'язання, суд першої інстанції правильно взяв до уваги винятковість для відповідача зазначені обставини та з додержанням вимог законодавства зменшив розмір неустойки.

Представник апелянта жодним чином не довела наявність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання чи у зв'язку із зменшенням неустойки.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 01 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Матківський Р.Й

Судді: Мелінишин Г.П.

Шишко А.І.