Ухвала суду № 38774481, 14.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

14 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/3458/2012

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарях Авраменко А.О. та Голбан К.В.,

за участю представника позивача Єгорова О.О. та представника відповідача Сокола Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби (правонаступник - СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі МГУ Міндоходів) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

31.05.2012 року ПАТ «Одеський припортовий завод» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі Одеської області ДПС (правонаступник - СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі МГУ Міндоходів), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000102300 від 03.05.2012 року, яким товариству зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в сумі 331441 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 165720,50 грн.;

- №0000112300 від 03.05.2012 року, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення по податку на додану вартість в сумі 254 603 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 127301,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що ревізори-інспектори, при проведенні перевірки дійшли необґрунтованого висновку про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, а тому, усі спірні рішення податкового органу є протиправними та суперечать діючому законодавству.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року адміністративний позов ПАТ «Одеський припортовий завод» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі Одеської області ДПС №0000102300 від 03.05.2012 року, яким ПАТ «Одеський припортовий завод» завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 331441 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 165720,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі Одеської області ДПС №0000112300 від 03.05.2012 року, яким ПАТ «Одеський припортовий завод» завищено від`ємне значення по податку на додану вартість в сумі 254603 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 127301,50 грн

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, 05.11.2012р. представник СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі ДПС подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ВАТ (нині ПАТ) «Одеський припортовий завод» зареєстровано виконавчим комітетом Ради народних депутатів Суворовського району м.Одеси 09.06.1993 року за №045273360010206.

Згідно довідки АА №579916 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, види діяльності позивача за КВЕД -2010: 20.15.0 виробництво добрив та азотних сполук, 52.24 транспортне оброблення вантажів, 52.10 складське господарство, 42.99 будівництво інших споруд, н.в.і.у., 43.21 електромонтажні роботи, 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку.

У квітні 2012 року, згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст.79 ПК України та на підставі наказу начальника СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 04.04.2012 року №168, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств водного транспорту СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі Посполітак І.О. було проведено невиїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам ВАТ «ОПЗ» з ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами вказаної перевірки перевіряючими складено акт від 12.04.2012 року №14/15-2/00206539/5, у висновках якого зазначено, що ВАТ «Одеський припортовий завод» було порушено вимоги ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215, ст.216 ЦК України та п.198.1, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: податковим органом встановлено, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам та позивачем завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 331441 грн. за жовтень 2011 року та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за жовтень 2011 року на суму 254603 грн.

В подальшому, на підставі зазначеного акту перевірки, а також, згідно з п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58 ПК України, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- №0000102300 від 03.05.2012 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 331441 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 165720,50 грн.;

- №0000112300 від 03.05.2012 року, яким позивачу було зменшено розмір від`ємного значення по податку на додану вартість в сумі 254603 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 127301,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також з того, що дії та оскаржувані рішення відповідача є неправомірними та не відповідаючими діючому законодавству.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ТОВ «Буд Гарант Інвест-55».

Так, у лютому 2011 року ВАТ «ОПЗ» з ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» уклало договір підряду, згідно умов якого, замовник - ВАТ «ОПЗ» доручає, а підрядник - ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» приймає на себе виконання робіт по «Послуги з монтажу, технічного обслуговування такелажного устаткування». Вартість робіт за договором складає 2564466 грн. 40 коп.

21 березня 2011 року між ВАТ «ОПЗ» та ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» укладено ще один договір підряду №99/4, згідно умов якого, замовник - ВАТ «ОПЗ»доручає, а підрядник -ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» приймає на себе виконання робіт по «Послуги з монтажу, технічного обслуговування та ремонту холодильних та вентиляційних установок». Вартість робіт за договором складає 3409296 грн. 99 коп.

21 березня 2011 року між ВАТ «ОПЗ»з ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» укладено 3-й договір підряду №1-н, згідно умов якого, замовник - ВАТ «ОПЗ» доручає, а підрядник - ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» приймає на себе виконання робіт «Інженерні послуги». Вартість робіт за договором складає 872022 грн.

29 березня 2011 року між ВАТ «ОПЗ» та ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» укладено 4-й договір підряду №99/7, згідно умов якого, замовник -ВАТ «ОПЗ» доручає, а підрядник - ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» приймає на себе виконання робіт «Послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту інших машин загального призначення». Вартість робіт за договором складає 8638128 грн. 89 коп.

05 квітня 2011 року між ВАТ «ОПЗ» та ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» укладено 5-й договір підряду №99/5, згідно умов якого, замовник - ВАТ «ОПЗ» доручає, а підрядник - ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» приймає на себе виконання робіт по «Монтажу металевих конструкцій». Вартість робіт за договором складає 3603727 грн. 27 коп.

В той же день, т.б. 05.04.2011 року між ВАТ «ОПЗ» та ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» укладено 6-й договір підряду №99/6, згідно умов якого, замовник - ВАТ «ОПЗ» доручає, а підрядник - ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» приймає на себе виконання робіт «Послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту інших машин загального призначення». Вартість робіт за договором складає 7955287 грн. 02 коп.

Факт сплати підприємством позивача грошових коштів (з урахуванням ПДВ) за вищезазначеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських платіжних доручень (а.с.148, 162, 170, 183, 189, 192, 199, 212, 219, 235, 250 т.І, а.с.10, 38, 55, 71, 86, 97, 104, 118, 134, 155, 170, 179, 185, 195, 201, 206, 214, 226, 234, 240, 247 Т.ІІ, а.с. 5, 11, 22, 27, 32, 37, 42, 47 Т.ІІІ).

Далі, як встановлено по справі, на виконання умов вищезазначених угод ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» виконано весь комплекс монтажних роботі, що, в свою чергу, було оформлено належним чином відповідно до чинного законодавства актами приймання виконаних будівельних робіт Форми КБ-2в (а.с. 146, 155-160, 163-168, 177-181, 184-187, 190, 193-197, 206-210, 213-217, 226-233, 236-248 Т.І, а.с. 1-8, 11-36, 39-53, 56-69, 72-75, 78-84, 87-96, 98-102, 112-116, 119-132, 134-153, 156-168, 171-177, 180-183, 186-193, 196-199, 202-205, 207-212, 215-224, 227-232, 235-238, 242-245, 249-25-Т.ІІ, а.с.1-3, 6-9, 18-20, 23-25, 28-30, 33-35, 38-40, 43-45 Т.ІІІ), які мають всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV.

Також, судами обох інстанцій встановлено, що зазначеним вище контрагентом позивачу були надані належним чином оформлені податкові накладні (а.с. 147, 161, 169, 182, 188, 191, 198, 211, 218, 234, 249 Т.І, а.с. 9, 37, 54, 70, 85, 98, 103, 117, 133, 154, 169, 178, 184, 194, 200, 205, 213, 225, 233, 239, 246 Т.ІІ, а.с. 4, 10, 21, 26, 31, 36, 41, 46, 79-97 Т.ІІІ), які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вже зазначалося, Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Так, відповідно до приписів п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, а саме, в деклараціях з ПДВ за вересень-жовтень 2011 року та уточнюючих розрахунках.

Крім того, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що одночасно з вказаними вище договорами підряду із позивачем, ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» 01.09.2011 року уклало договір субпідряду №112 із ТОВ «Тетрабудсервіс» на виконання вищезазначених робіт на об'єктах ВАТ «ОПЗ». На виконання умов вищезазначеного договору субпідряду позивачем надано до суду 1-ї інстанції належним чином оформлені акти прийому виконаних робіт (а.с.165-250 Т.ІІІ, а.с.1-83 Т.ІУ),

Що стосується посилань податкової інспекції у спірному акті перевірки (висновки якого носять лише інформаційний характер) про нікчемність цих правочинів, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Як слідує з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до вимог ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А згідно із ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При чому, слід вказати, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм та відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом. У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Проте, апеляційним судом встановлено, що усі укладені між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» угоди не віднесені законом до «нікчемних», і будь-які судові рішення про визнання їх недійсними або вироки суду відносно їх керівників в матеріалах справи відсутні. Інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість також немає.

Окремо слід зазначити й про те, що норми чинного законодавства не містять в собі положень, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, є достатнім свідченнями нікчемності всіх укладених з ним угод.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Також, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних беззаперечних доказів фактичного нездійснення цих господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Навпаки, наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ «Буд Гарант Інвест-55», за змістом відповідають усім вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, ніяких законних підстав для висновку про те, що ПАТ «ОПЗ» сформовано податковий кредит з ПДВ в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, у податкового органу не було і судом не встановлено.

При цьому, також слід вказати, що згідно із ст.61 Конституції України, юридична відповідальність має виключно індивідуальний характер, тобто, в даному конкретному випадку, позивач не може відповідати за дії (чи бездіяльність) свого контрагента або 3-х осіб у другій або третій ланках ланцюга постачання товару (робіт), безпосередньо з якими, в свою чергу, він ніяких господарських взаємовідносин не мав взагалі.

Окрім того, судова колегія при прийнятті остаточного рішення по даній справі, у відповідності до ч.1 ст.72 КАС України, також вважає за необхідне врахувати обставини встановлені постановами Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. (по справі №1570/1923/12) та від 03.07.2013р. (по справі №1570/4967/12), які набрали законної сили згідно з ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013р. та 10.04.2014р. відповідно.

Так, з вказаними вище судовими рішеннями було визнано протиправними дії ДПІ у м.Южне щодо проведення 23.01.2012р. та 27.01.2012р. позапланової перевірки невиїзної документальної перевірки ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» по взаємовідносинам з ТОВ «Тетрабудсервіс» за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р. (по справі №1570/1923/12), а також скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Южне, винесені на адресу ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» та одночасно зроблений висновок про дійсність та реальність договорів, укладених в тому числі і у спірний період між ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» та ТОВ «Тетрабудсервіс» на виконання умов угод з ВАТ «ОПЗ» (по справі №1570/4967/12).

До того ж, судова колегія звертає увагу ще й на те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, в порушення цих вимог КАС України, представники відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, свою правову позицію суду 1-ї та 2-ї інстанцій не довели та належним чином її не обґрунтували, в зв'язку із чим, судова колегія приходить до висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та не відповідають діючому законодавству, а зроблені у спірному акті висновки, в свою чергу, є необґрунтованими, передчасними та були зроблені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко