Ухвала суду № 38774467, 13.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

13 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4404/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін,

справа розглядається в порядку письмового провадження)

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Південь" до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство "Південь" звернулося до суду з адміністративним позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2013р. № 0000052300; визнання протиправними дій Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Державної податкової служби щодо нарахування та внесення до картки особового рахунку позивача податкового боргу в розмірі 46946,83 грн. на підставі податкового повідомлення - рішення від 09.01.2013р. № 0000052300; зобов'язання Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів вчинити певні дії, а саме: внести зміни до картки особового рахунку платника податків - ПП "ПІВДЕНЬ" шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку суми податкового боргу в розмірі 46 946,83 грн. як неправомірно нарахованого; визнання протиправними дій Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Державної податкової служби щодо нарахування та внесення до картки особового рахунку позивача пені по податку на додану вартість в розмірі 8552,53 грн. на підставі податкового повідомлення - рішення від 09.01.2013 № 0000052300; зобов'язання Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів вчинити певні дії, а саме: внести зміни до картки особового рахунку платника податків - ПП "ПІВДЕНЬ" шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку суми пені по податку на додану вартість в розмірі 8552,53 грн. на підставі податкового повідомлення - рішення від 09.01.2013 № 0000052300 як неправомірно нарахованої.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Південь" задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 09.01.2013р. № 0000052300. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.12.2012р. по 27.012.2012р. відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток та встановлення факту існування фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" за період лютий 2011 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 1, п. 5 ст. 203, ст. 210 п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України та встановлено нікчемні правочини між ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" та ПП "Південь"; п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину і не створюють юридичних наслідків у сумі 46946 грн в тому числі за лютий 2011 року в сумі 46946 грн п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (арк. справи 47).

За результатами перевірки складено Акт від 29.12.2012 № 317/22/30747014 (арк. справи 24-47), в якому зазначено, що до відповідача надійшов акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 15.04.2011 № 480/23-325/37031487 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Мик-Будівництво" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий 2011 року" ("…підприємство не знаходиться за юридичною адресою… Підприємством ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" надано декларацію з податку на прибуток за 2010 рік (від 11.03.10 № 153904), в якій зазначено дані в рядках 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12, 07 декларації підкреслені, що свідчить про відсутність у ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" основних фондів….

Крім того, в акті від 29.12.2012р.. зазначено про ненадання позивачем актів прийому-передачі виконаних робіт та належним чином складених первинних документів, що характеризують фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом - ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО".

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013р. № 0000052300 про збільшення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 46 946 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 1 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО", на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Натомість, на підтвердження отримання послуг за договором підряду від ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО", позивачем надано до матеріалів справи акти приймання - передачі будівельного матеріалу, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти прийому виконаних будівельних робіт, платіжні доручення податкові накладні та інш., які на думку колегія суддів спростовують висновок апелянта про встановлений перевіркою факт відсутності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Таким чином, отримані ПП «Південь» документи, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО", через неможливість здійснення зустрічної перевірки останнього, відсутності у контрагента основних фондів, складських приміщень, та ненадання ним до ДПІ Форми 1-ДФ і розрахунку комунального податку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента та висновків щодо неможливості перевірки такого контрагента, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано до матеріалів доказів наявності вироків судів та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача або його контрагентів при укладенні та виконанні договорів.

Крім того, стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО", в тому числі з урахуванням висновків зустрічних перевірок, оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, відповідач взагалі не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в акті перевірки із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності), без відповідного рішення суду про визнання таких правочинів недійсними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: