Ухвала суду № 38774419, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1277/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі судового засідання апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий Світ -Трейд» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки характеристик продукції встановленим вимогам;

визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту перевірки характеристик продукції № 000223 від 24 грудня 2013 року, протоколу № 000144 від 24 грудня 2013 року про виявлене порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та щодо складання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27 грудня 2013 року № 000075 у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку та обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами;

визнати протиправними та скасувати постанову Держспоживінспекції у м. Києві про накладення штрафних санкцій від 27 грудня 2013 року № 000115 у вигляді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 25 500,00 грн. та рішення Держспоживінспекції у м. Києві про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27 грудня 2013 року № 000075 у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку та обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

В обгрунтування адміністративного позову позивач вказує на те, що у відповідача відсутні підстави для проведення перевірки позивача. Позивач вказує на протиправність висновків відповідача про порушення ним вимог Технічних регламентів та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». Також, позивачем вказано на порушення порядку проведення перевірки, а саме на те, що його не ознайомлено з актом перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги, відповідач вказує на правомірність його дій щодо проведення перевірки позивача та винесення оскаржуваної постанови та рішення, оскільки ТОВ «Чистий Світ - Трейд» вчинено порушення вимог Технічних регламентів, Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 569 від 25 листопада 2013 року та направлення № 000378 від 25 листопада 2013 року Держспоживінспекцією у м.Києві проведена позапланова виїзна поєднана з невиїзною перевірка характеристик продукції (апарат високого тиску «Black & Decker PW 1300 С, апарат високого тиску «Black & Decker PW 1500 SP, апарат високого тиску «Black & Decker PW 1700 SPM, апарат високого тиску «Black & Decker PW 2100 NXP, пилосос TM KARCHER SE 5.100), яка реалізована ТОВ «Чистий Світ - Трейд», вимогам Технічних регламентів, які розповсюджуються на зазначену продукцію, та Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт перевірки характеристик продукції № 000223 від 24 грудня 2013 року та протокол про виявлені порушення № 000144 від 24 грудня 2013 року, в яких зазначено про ненадання позивачем документації в обсязі, передбаченому Технічними регламентами, які розповсюджуються на зазначену продукцію, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про те, що вказана продукція не відповідає вимогам, передбаченим статтею 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», за що пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачена відповідальність.

На підставі вищевказаних акту перевірки та протоколу, Держспоживінспекцією у м.Києві прийняті постанова про накладення штрафних санкцій від 27 грудня 2013 року №000115 у вигляді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 25 500,00 грн. та рішення Держспоживінспекції у м. Києві про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27 грудня 2013 року № 000075 у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення вищевказаної перевірки, прийняттям оскаржуваної постанови позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Чистий Світ - Трейд» вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», оскільки останнім не надано документацію (договори, товарно-транспортну документацію), яка б давала змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особу, яка поставила позивачу продукцію, а також не надано документів, які б підтверджували, що продукція, яка була об'єктом перевірки, пройшла оцінку відповідності згідно з вимогами Технічних регламентів, які розповсюджуються на зазначену продукцію. При цьому, відповідачем не зазначено відповідні пункти вказаних Технічних регламентів, як того вимагає пункт 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що вони не містять належних доказів витребування у ТОВ «Чистий Світ - Трейд» документів, визначених частиною 7 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» як до дати проведення перевірки, у момент пред'явлення направлення на проведення перевірки, так і після моменту вручення позивачу даного направлення.

Частина 3 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» містить вичерпний перелік відомостей, які зазначаються у направленні на проведення перевірок, зі змісту якого вбачається, що направлення є тим документом, що встановлює обов'язки саме для працівників Інспекції і ним не може бути встановлено будь-яких вимог для суб'єктів господарювання, в тому числі в частині надання останнім документів.

Слід зазначити, що саме по собі невиконання вимог органів ринкового нагляду, в тому числі ненадання документів, не є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а становить окремий склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-37 КУпАП, однак доказів складання відповідачем протоколу про зазначене адміністративне правопорушення та його належний розгляд уповноваженим органом відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем у відповідності до положення ч. 2 ст.71 КАС України не надано належних доказів на підтвердження того, що позивачем не надано необхідних вище зазначених документів.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведена норма закону вказує, що обов'язковим елементом складу правопорушення є факт введення відповідною особою продукції в обіг.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи не встановлено факту введення ТОВ «Чистий Світ - Трейд» в обіг конкретно визначених примірників продукції, яка не відповідає вимогам Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на неї.

Посадові особи Держспоживінспекції у м. Києві дійшли помилкового висновку, що позивач є суб'єктом господарювання в ланцюгу постачання цих примірників продукції, який ввів її в обіг, посилаючись на те, що Інспекція була позбавлена можливості здійснити повноваження в частині надання оцінки необхідній документації стосовно зазначеної продукції, оскільки, по-перше, відповідачем не зафіксовано в акті перевірки жодних доказів, що позивач є суб'єктом господарювання в ланцюгу постачання, саме тих конкретних примірників продукції, що стали предметом позапланової перевірки, а, по-друге, матеріали справи не містять документів, на підставі яких можна встановити поставку саме цієї продукції позивачем чи до нього.

Відповідно до абзаців 3, 6, 7 частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Дотримуючись пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, зобов'язані ознайомлювати керівників суб'єктів господарювання, їх заступників або уповноважених ними осіб, фізичних осіб - підприємців та декларантів з результатами перевірок, проведених у межах ринкового нагляду і контролю продукції, у строки, передбачені законодавством.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави суду дійти висновку, що в кожному випадку відповідач був зобов'язаний надати позивачеві для ознайомлення та підписання акт перевірки в останній день перевірки - 24 грудня 2013 року.

Однак, 24 грудня 2013 року відповідач два примірника акту перевірки для ознайомлення та підписання позивачеві не надавав, чим не лише порушив визначений чинним законодавством порядок проведення перевірки, але й позбавив позивача можливості висловити свої зауваження до такого акту перевірки.

Враховуючи, що єдиною зафіксованою в акті перевірки підставою для висновків про вчинення, на думку відповідача, позивачем порушень, є відсутність документів, своєчасно отримавши акт перевірки і ознайомившись з його змістом, позивач мав би можливість надати свої заперечення, долучивши необхідні документи, які до цього часу не вимагались відповідачем.

В акті перевірки не заповнені поля, як про ознайомлення позивача з порядком оскарження рішень органів ринкового нагляду (т. 1, арк. 18), про ознайомлення та отримання примірнику акту суб'єктом господарювання (т. 1, арк. 23), так і відсутня відмітка про відмову від підписання акту перевірки та/або заповнення розділу II «Зауваження» (т. 1, арк. 22 - 23), тоді як в акті перевірки зазначено, що вона проведена в присутності керівника або уповноваженого представника суб'єкта господарювання.

В графі, призначеній для відмітки про відмову від підписання Акту перевірки, лише зазначено, що керівник або уповноважена особа суб'єкта господарювання для підписання акту не прибули. Однак, про місце і час підписання акту перевірки позивачу не було відомо, повідомлень щодо цього він не отримував. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

При цьому, незважаючи на відсутність письмових вимог посадових осіб Держспоживінспекції у м. Києві щодо надання конкретних документів, у тому числі технічної та товаро - супровідної документації, позивач надав відповідачу певний пакет копій документів під час виїзної перевірки та повторно через канцелярію відповідача з супровідним листом вих. № 3910/1 від 24 грудня 2013 року (т. 1, арк. 31), в якому чітко перераховані документи, що надавалися для перевірки характеристик продукції, а саме: копія декларації відповідності від 19 серпня 2013 року продукції вимогам Технічного регламенту; копія декларації відповідності від 18 лютого 2013 року продукції вимогам Технічних регламентів; копія інструкції до апарату високого тиску PW 1300 С; копія інструкції до апарату високого тиску PW 2100 NXP; копія інструкції до апарату високого тиску PW 1500 SP; копія інструкції до апарату високого тиску PW 1700 SPM; копія інструкції до пилосос ТМ KARCHER SE 5.100; копія видаткової накладної № 3820; копія видаткової накладної № 3016; копія видаткової накладної № 3199; копія видаткової накладної № 1104.

Пунктом 8 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1149 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 року № 810), передбачено, що виробник або імпортер може надавати органу державного ринкового нагляду оформлений призначеним органом з оцінки відповідності протокол випробувань, що підтверджує відповідність електрообладнання вимогам пункту 3 цього Технічного регламенту.

Згідно пункту 13 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 785 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 року № 631), відповідність апаратури основним вимогам повинна підтверджуватися декларацією про відповідність, складеною виробником або уповноваженим представником.

Відповідно до пункту 14 цього Регламенту за позитивними результатами проведеного оцінювання технічної документації призначений орган видає виробнику або уповноваженому представнику сертифікат відповідності апаратури.

Отже, наявність декларації про відповідність (т. 1, арк. 72 - 73) та сертифікатів відповідності (т. 1, арк. 69 - 71) підтверджують відповідність товару вимогам Технічного регламенту № 785.

Пунктом 9 Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 933, передбачено, що введення в обіг та/або в експлуатацію машин, на які поширюється дія цього Технічного регламенту, дозволяється тільки тоді, коли вони не створюють небезпеку для життя і здоров'я людей, для свійських тварин, майна та довкілля за умови їх належного встановлення, обслуговування та застосування за призначенням. Відповідність машини вимогам цього технічного регламенту є необхідною та достатньою умовою для введення її в обіг на території України.

Згідно пункту 10 Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 933, машини, що промарковані національним знаком відповідності і супроводжуються декларацією відповідності, повинні розглядатися органами виконавчої влади як такі, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту, тому органи виконавчої влади не повинні забороняти, обмежувати або перешкоджати введенню в обіг та/або в експлуатацію таких машин, а також незавершених машин, якщо виробник або його уповноважений представник склав декларацію про вбудовування для застосування у складі інших машин або для складання з іншими незавершеними машинами.

Відповідно до пункту 9 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 62 та прийнятого на заміну Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, який втратив силу з 30 січня 2013 року, машини, на які нанесено національний знак відповідності і які супроводжуються декларацією про відповідність, повинні вважатися органами виконавчої влади як такі, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту. Органи виконавчої влади не повинні забороняти, обмежувати або перешкоджати введенню в обіг та/або в експлуатацію машин та устаткування, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Таким чином, із наведених норм вбачається, що декларація про відповідність продукції, загальний опис продукції, протоколи випробування, сертифікати відповідності є тими документами, які підтверджують відповідність продукції вищевказаним Технічним регламентам, відтак документально підтверджують безпеку такої продукції для споживачів.

При цьому, суд звертає увагу, що загальні конструкторські та виробничі креслення, електричні схеми та схеми вузлів та інша вказана відповідачем технічна документація хоч і передбачена вимогами Технічних регламентів, проте така документація не є виключною для підтвердження відповідності товару вимогам цих Регламентів, так як самими регламентами передбачено також інші документи (що були надані позивачем), які посвідчують відповідність продукції національним стандартам.

Відтак, враховуючи, що позивачем було надано відповідачеві належну документацію в повному обсязі, передбаченому Технічними регламентами, які розповсюджуються на вищевказану продукцію, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, про безпідставність прийняття постанови про накладення на позивача штрафних санкцій від 27 грудня 2013 року № 000115 у вигляді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 25 500,00 грн., тому вказана постанова підлягає скасуванню.

Стосовно безпідставності прийняття відповідачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27 грудня 2013 року № 000075 слід зазначити наступне.

Статтею 29 Закону України «Про держаний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» передбачено, що у разі якщо встановлено не нанесення/неналежне нанесення національного знаку відповідності на продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від суб'єкта господарювання вжити відповідних заходів по приведенню продукцію у відповідність до вимог чинного законодавства.

У разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що порушення не були усунуті, такий орган у відповідності до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 26 грудня 2011 року № 1407, приймає рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України регулюються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Митним кодексом України.

Згідно статті 4 Закону України «Про держаний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних і корегувальних заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам. Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

При цьому, відповідно до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2011 року №1407, органом ринкового нагляду обираються обмежувальні (корегувальні) заходи, передбачені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», пропорційно рівню загрози суспільним інтересам, що становить або може становити відповідна продукція. Рівень загрози визначається органом ринкового нагляду шляхом проведення оцінки ризику, що становить чи може становити відповідна продукція

Разом з тим, оскаржуване рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27 грудня 2013 року № 000075 прийнято Держспоживінспекцією у м. Києві без дотримання вимог, передбачених Методикою вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2011 року №1407, якою визначено критерії оцінки ризику.

Так, частинами 7 та 9 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.

Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27 грудня 2013 року № 000075 у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Згідно пунктів 7 - 9 Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2011 року № 1407, оцінка ризику проводиться посадовою особою органу ринкового нагляду шляхом проведення аналізу, за результатами якого визначається рівень загрози. Аналіз проводиться на підставі критеріїв оцінки ризику. При цьому враховуються звичайні та обґрунтовано передбачувані умови використання продукції.

Критеріями оцінки ризику є: небезпечні фактори, що впливають або можуть вплинути на життєдіяльність людини під час споживання (використання) продукції; категорії споживачів, які можуть споживати (використовувати) продукцію; види травм, які можуть отримати споживачі під час споживання (використання) продукції; характеристика та тяжкість ушкоджень, які можуть бути наслідком отримання травми певними категоріями споживачів під час споживання (використання) продукції; наслідки, що пов'язані з отриманими травмами.

Відповідно до пунктів 10 та 11 Методики на підставі проведеного аналізу розробляється сценарний план ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція.

Типова форма сценарного плану ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція, затверджена у Додатку № 1 та Додатку № 2 Методики.

Зазначена форма складається органами ринкового нагляду окремо щодо кожного артикулу, моделі, марки продукції.

Заповнена форма такого сценарного плану є невід'ємною частиною акту перевірки характеристик продукції та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить низький рівень загрози та стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальних вимог щодо забезпечення її безпечності, обмежувальні (корегувальні) заходи органами ринкового нагляду щодо такої продукції не вживаються.

Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить середній рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом обмеження надання продукції на ринку відповідно до ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить високий рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статей 30-31 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Відкликання продукції застосовується як винятковий захід, якщо вжиті виробником та/або розповсюджувачем заходи є недостатніми для усунення невідповідності продукції встановленим вимогам.

Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить серйозний рівень загрози, органи ринкового нагляду невідкладно вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статті 32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Отже, законодавством передбачений перелік відповідних дій та процедур, які повинен здійснити орган ринкового контролю до винесення Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Передумовою прийняття такого рішення є оцінка ризику продукції, та складення по її результатам сценарного плану.

З матеріалів справи вбачається, що як оцінка ризику, так і сценарний план відповідачем відносно товарів, що реалізовувались позивачем, не складався.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність прийняття відповідачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27 грудня 2013 року № 000075 у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку, тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Разом з тим, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки характеристик продукції встановленим вимогам та визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту перевірки характеристик продукції № 000223 від 24 грудня 2013 року, протоколу № 000144 від 24 грудня 2013 року та щодо складання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27 грудня 2013 року № 000075 суд зазначає наступне.

Так, позапланова виїзна поєднана з невиїзною перевірка позивача була проведена Держспоживінспекцією у м. Києві на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає встановленим вимогам та/або становить серйозний ризик, надісланих листом Держспоживінспекції у Рівненській області від 11 жовтня 2013 року № 1573/01-02/01-02, листом Держспоживінспекції у Луганській області від 04 жовтня 2013 року № 2297/1-1/5 та згоди Держспоживінспекції України від 05 листопада 2013 року № 5096-2-7/6 на проведення позапланових перевірок характеристик продукції. Відтак, твердження позивача щодо відсутності звернень від органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад не заслуговують на увагу.

Також слід зазначити, що в направленні на проведення перевірки від 25 листопада 2013 року № 000378 зазначено, що перевірку доручено провести начальнику відділу Сіренку І.М., заступнику начальника відділу Сомику Б.Я., головним спеціалістам ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, провідним спеціалістам ОСОБА_9, ОСОБА_10, тоді як в акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась лише Сомиком Б.Я. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт проведення перевірки позивача тільки лише заступником начальника відділу Сомик Б.Я., не суперечить чинному законодавству.

Порушенням було б незазначення у направленні на проведення перевірки від 25 листопада 2013 року № 000378 заступника начальника відділу Сомика Б.Я. за умови її фактичного проведення ним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови від 27 грудня 2013 року №000115 та рішення від 27 грудня 2013 року №000075. Вказані постанову та рішення слід визнати протиправними та скасувати. В іншій частині адміністративний позов слід залишити без задоволення.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 16.05.14 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.