Постанова № 38774246, 13.05.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 5015/7256/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Матущак О.І.

Дубник О.П.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Виробничо-торгівельної фірми ,,Опір'' Львівської обласної асоціації інвалідів, м.Львів № 2075 від 08.11.12 року.

на рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2012 р.

у справі № 5015/7256/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми ,,Ряст'', м.Львів

до відповідача: Виробничо-торгівельної фірми ,,Опір'' Львівської обласної асоціації інвалідів, м.Львів

про: стягнення 1250085,65 грн.

за участю представників:

від позивача: Тарасьєв О.С.-директор;

від відповідача: Телішевський І.Д. - представник на підставі довіреності № 19/03/14 від 19.03.14 року; Лісовий А.Я.- директор.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.12 р. у справі № 5015/7256/11 (суддя Левицька Н.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми ,,Ряст'', м.Львів до Виробничо-торгівельної фірми ,,Опір'' Львівської обласної асоціації інвалідів, м.Львів про стягнення 1250085,65 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.12 р. у справі № 5015/7256/11 відповідач - Виробничо-торгівельна фірма ,,Опір'' Львівської обласної асоціації інвалідів - подав апеляційну скаргу, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Зокрема, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на відсутність заборгованості перед позивачем, зазначає, що акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами, які підтверджують заборгованість, а лише вторинними документами бухгалтерського обліку. Місцевий господарський суд хоча і витребував первинні документи, однак, такі йому надані не були, а тому, на думку апелянта, судом першої інстанції неповністю досліджено обставини справи та прийнято передчасний висновок. Апелянт у поданій ним апеляційній скарзі також посилається на скрутне матеріальне становище, що перешкодило належно виконати умови договору.

На підставі вищезазначеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2012 р. у справі № 5015/7256/11 скасувати та прийняти нове яким в позові відмовити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5015/7256/11 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2012 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.12 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 11.12.12 р..

В судове засідання 11.12.2012 року представники сторін з'явились, надали усні пояснення по суті спору. Колегією суддів в судовому засіданні оголошена перерва до 18.12.2012 року.

18.12.12 року в судовому засіданні повторно оголошувалась перерва до 25.12.12 року.

Ухвалою суду від 25.12.12 року провадження у справі № 5015/7256/11 було зупинено та призначено судову експертизу, оскільки з наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку не видавалось можливим встановити факт укладення відповідних договорів підряду, виконання таких робіт, а також здійснення за них оплат, а отже висновку про наявності господарського зобов'язання відповідача перед позивачем.

Розпорядження в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2013 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Малех І.Б., у склад колегії суддів для розгляду справи № 5015/7256/11 господарського суду Львівської області замість судді Малех І.Б. введено суддю Марка Р.І..

У зв'язку із поверненням матеріалів справи № 5015/7256/11 із Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та залишенням без виконання ухвали суду від 25.12.2012 року, через відсутність оплати рахунку Виробничо-торгівельною фірмою ,,Опір'' Львівської обласної асоціації інвалідів за здійснення експертизи, ухвалою суду від 29.07.13 року апеляційне провадження по даній справі поновлено.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду вищезазначеної справи введено замість судді Желіка М.Б.-суддю Матущака О.І..

27.08.13 року, у зв'язку із задоволенням клопотання скаржника про повторне зупинення провадження у справі та призначення експертизи, а також наданням скаржником квитанції № 230 від 23.08.2013 року, що підтверджує оплату вищезазначеної експертизи, колегією суддів зупинено провадження у справі та доручено її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 05.03.14 року, у зв'язку із надходженням матеріалів справи та висновку судової інженерно-технічної експертизи по справі № 5015/7256/11, апеляційне провадження поновлено та призначено справу до розгляду на 18.03.14 року.

В судовому засіданні 18.03.14 року оголошувалась перерва до 25.03.14 року.

Ухвалою суду від 29.03.14 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

Розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Марка Р.І., у складі іншої судової колегії, у склад колегії суддів для розгляду справи № 5015/7256/11 господарського суду Львівської області замість судді Марка Р.І. введено суддю Дубник О.П..

Ухвалою суду від 29.04.14 року розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у ній.

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 13.05.2014 року позивач з'явився, проти апеляційної скарги та доводів відповідача заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.05.14 року апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів встановила наступне:

як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15.06.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків, відповідно до умов якого сторони визначили, що станом на 15.06.2010 р. існує борг відповідача перед позивачем на загальну суму 949435 грн. (п. 1 договору). Зазначена сума боргу складається з сум заборгованості за договорами, які були укладені між сторонами у період з 2005 по 2010 р.р. та підтверджуються актами звірки розрахунків, підписаними позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного договору відповідач зобов'язувався оплатити позивачу суму боргу за наступним графіком: до 25.08.2010 р. - 189887,00 грн.; до 25.09.2010 р. - 189887,00 грн.; до 25.10.2010 р. - 189887,00 грн.; до 25.11.2010 р. - 189887,00 грн.; до 25.12.2010 р. - 189887,00 грн..

Згідно п. 4. договору, відповідач зобов'язався погасити борг не пізніше 31.12.2010 р.. У п. 8 договору, сторони визначили, що за порушення терміну встановленого у п. 4 цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від простроченої суми. Однак, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав і жодних доказів зворотнього не надав.

В порядку досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу №01/01 від 20.01.2011р. про сплату заборгованості. У відповідь на вказану вимогу, відповідач направив лист № 02 від 15.02.2011р., яким підтвердив заборгованість в сумі 949435,00грн. та повідомив позивача про те, що в нього відсутні кошти для погашення зазначеної заборгованості, у зв'язку із важким економічним становищем.

У своїй апеляційній скарзі, скаржник зазначає про відсутність заборгованості перед позивачем, а також що акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами, які підтверджують заборгованість, а лише вторинними документами бухгалтерського обліку. Дані твердження апелянта стали підстаю дослідження шляхом призначення колегією суддів судової експертизи.

Відповідно до висновку №3095 від 14.02.2014 р., будівельні роботи, які проведені товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ряст» на об'єктах за адресою м.Львів, вул. Голубовича, 34 та Сяйво, 15, у м. Львові виконані у повному обсязі згідно актів приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в), які підписані замовником на суму 480318 грн.. Відповідно, зазначена сума підлягала включенню до договору про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків від 15.06.2010 р..

Як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано доказів існування заборгованості на іншу суму, яка була включена до зазначеного договору та підстав її виникнення. Враховуючи, що підставою виникнення цивільних зобов'язань, включених до договору про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків, є інший договір, а зазначений договір про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків носить характер змін до нього в частині строків проведення платежів, отже у скаржника відсутній обов'язок по оплаті суми основного боргу, що перевищує 480318 грн.. Відтак, позивачем помилково визначено і графік платежів, який ґрунтується на такій сумі основного боргу, в світлі чого помилково заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій.

Згідно із ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із вимогамист. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 610 ЦК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно дост. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно із ч. ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як підставно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, існує обов'язок скаржника по сплаті суми заборгованості, але в іншій сумі, підтвердженій висновком експерта. З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. У встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення знаходять підтвердження у матеріалах справи.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Лвівської області від 20.02.2012 року у справі № 5015/7256/11 прийняте без врахування усіх обставин справи із помилковим застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу виробничо-торгівельної фірми "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідів задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 20.02.12 року № 5015/7256/11 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з виробничо-торгівельної фірми "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідів на користь товариства з обмеженою відповідальністю - комерційної фірми "Ряст"- 480318,00 грн. В частині решти вимог у позові відмовити.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми ,,Ряст'' (вул.Лінкольна,23, м.Львів,79000, код ЄДРПОУ 13834333) в доход Держбюджету - 7 697,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

5.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 19.05.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Дубник О.П.