Ухвала суду № 38772344, 13.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року м. Київ К/9991/77579/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Ланченко Л.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2012 року по справі № 2а-16844/11/2670 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними дій по проведенню документальної невиїзної перевірки ТОВ «Юридична агенція «Лінія захисту» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку не додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2005 року по 30.06.2010 року по взаємовідносинам з ВАТ «Київводоканал», за результатами якої складено висновок від 27.12.2010 року № 121/23-30/32245569 про результати документальної невиїзної перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою ДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Юридична агенція «Лінія захисту» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ та податку на прибуток, за результатами якої складено висновок від 27.12.2010 року №121/23-30/32245569.

Згідно з даним висновком перевіркою вбачаються порушення ТОВ «Юридична агенція «Лінія захисту» ст. 3 Указу Президента України від 28.06.1999 року №746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; пп.11.3.1 п. 3.1 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР); пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що оскаржувані позивачем дії вчинені відповідачем відносно ТОВ «Юридична агенція «Лінія захисту».

Відповідно до ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII) передбачено право органів державної податкової служби, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Суди правомірно виходили з того, що відносно позивача жодних дій відповідачем не вчинялося, а рішень не приймалося. Вказане свідчить про відсутність порушеного права позивача, що може підлягати захисту у межах спірних правовідносин.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2012 року по справі №2а-16844/11/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписЛанченко Л.В. підписРибченко А.О.