Рішення № 3877182, 22.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.09 Справа№ 2/65

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Венецької О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес”, с. Рясне-Руське до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Квартал-Плюс”, м. Львів про стягнення 3162 грн. 26 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес”, с. Рясне-Руське звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Квартал-Плюс”, м. Львів про стягнення 3812 грн. 42 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 23.03.2009р. призначив розгляд справи на 06.04.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 14.04.2009р., 22.04.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання інформаційно-рекламних послуг, на виконання умов якого позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 5490 грн. 29 коп. Відповідач свій обов’язок щодо оплати вартості послуг виконав частково, на дату заявлення позову заборгованість становила 3750 грн. 16 коп. За прострочення виконання зобов’язання відповідачу нараховано також 3% річних в сумі 62 грн. 26 коп.

У зв’язку з частковою оплатою відповідачем боргу в сумі 650 грн. 16 коп., представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути 3100 грн. 00 коп. боргу та 3% річних в сумі 62 грн. 26 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 23.03.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

1 червня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №160/2007Е на надання інформаційно-рекламних послуг та додатки до нього.

За цим договором виконавець (позивач) брав на себе зобов’язання надавати послуги зі своєчасного та якісного розміщення реклами замовника (відповідача) згідно договору, додатків до цього договору, погоджених і підписаних сторонами, в яких можуть зазначатися кількість блоків, сторінки розміщення, випуск газети, строки та графіки надання послуг та інші умови за згодою сторін, а замовник брав на себе зобов’язання своєчасно приймати та оплачувати надані послуги згідно умов цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу послуги в червні 2008р. на суму 2440 грн. 13 коп. та в липні 2008р. на суму 3050 грн. 16 коп., що підтверджується актами здавання-приймання наданих рекламно-інформаційних послуг №ВГ-0009035 та №ВГ-0008792.

Додатком №3 до договору №160/2007Е на надання інформаційно-рекламних послуг передбачено, що замовник здійснює оплату послуг, наданих в червні 2008р. до 29.06.2008р., оплату послуг, наданих в липні 2008р. до 29.07.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за надані послуги виконав частково (оплатив 2390 грн. 29 коп.), на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 3100 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 62 грн. 26 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 3100 грн. 00 коп. основного боргу, 62 грн. 26 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Квартал-Плюс”, м. Львів - м. Винники, вул. Шевченка, 1Д (ідентифікаційний код 33667107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес”, с. Рясне-Руське, вул. Свободи, 5, Яворівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 22393603) 3100 грн. 00 коп. основного боргу, 62 грн. 26 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.