Постанова № 38769457, 12.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року справа № 813/362/14

17 год. 36 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Чернявська О.Д.,

за участю:

представника позивача Дацьків Г.М.,

представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

закрите акціонерне товариство «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» (далі - ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі -ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №0001022210, від 16.10.2013р. №00010322210, від 16.10.2013р. №0001042210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача від 02.10.2013р. №209/22-40/01273906 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з ТзОВ Цайпер-Україна» та ТзОВ «Нові технології ТВП» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що обов'язок нарахування та сплати податку на додану вартість лежить на спеціалізованому підприємстві, яке здійснює операції з продажу арештованого майна особи. Тому, відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з не включенням до їх складу сум податку на додану вартість від операцій з реалізації арештованого нерухомого майна позивача. Позивач зазначає, що відповідач протиправно збільшив позивачу розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2011рік без врахування декларації з податку на прибуток та уточнюючих розрахунків за вказаний період. Крім того, позивач вважає протиправним накладення на нього штрафу за неподання представникам податкового органу документів, що пов'язані з предметом перевірки. Позивач зазначає, що надав на усну вимогу представника відповідача усі наявні документи, а тому, накладення штрафу є протиправним.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з ТзОВ «Цайпер-Україна» та ТзОВ «Нові технології ТВП», оскільки, як вбачається з актів перевірок вказаних контрагентів, у них відсутні матеріально-технічні засоби та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. Відповідач вважає, що позивачем безпідставно занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з не включенням до їх складу сум податку на додану вартість від операцій з реалізації арештованого нерухомого майна позивача. Крім того, зазначає, що позивач протиправно завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток попереднього звітного періоду, у зв'язку з помилковим відображенням податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку. Відповідач зазначає, що штрафна санкція застосована до позивача правомірно відповідно до вимог п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради від 27.09.1995р. №14151050001001921, код ЄДРПОУ - 10273906. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 14.09.1999 р. №10038, перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул.Зелена, 238.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75, пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 17.09.2013р. №225, від 23.09.2013р. №248 проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» (код ЄДРПОУ - 01273906) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.01.2006р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено акт від 02.10.2013р. №209/22-40/01273906.

Перевіркою встановлено порушення позивачем

1) п.85.2 ст.85 п.121.1 ст.121 ПК України, яке полягало в неподанні платником податків посадовим особам органів державної податкової служби документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;

2) п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.139.1.9, п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 422576грн.;

3) п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 889055грн.;

4) п.п.168.1.1, п.168.1.2, п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.п. «а» п.176.2. ст.1976 ПК України, в результаті чого не перерахований податок з доходів фізичних осіб на суму 21862,45грн.

На підставі Акта перевірки від 02.10.2013р. №209/22-40/01273906 ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено:

1) податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №0001032210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 1333232грн., в т.ч. 889055грн. за основним платежем та 444177грн. за штрафними санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №0001042210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за штрафними санкціями на суму 510 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №000102210, яким зменшено розмір від'ємного значення позивача з об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 422576грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 16.10.2013р. №0001022210, від 16.10.2013р. №00010322210, від 16.10.2013р. №0001042210 позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №0001032210 суд встановив наступне.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 1333232грн., в т.ч. 889055грн. за основним платежем та 444177грн. за штрафними санкціями.

Суд встановив, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №0001032210 стали висновки акта перевірки від 02.10.2013р. №209/22-40/01273906 ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартісних показників по господарських операціях з придбання послуг у ТзОВ «Цайпер-Україна» та ТзОВ «Нові технології ТВП» на суму 1333232гр., а також про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1294193грн, у зв'язку з невключенням їх до складу сум ПДВ від операцій з реалізації (продажу) арештованого нерухомого майна позивача.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Цайпер-Україна» суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Цайпер-Україна» укладено контракт №2011/02/21 від 21.02.2011р., відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає підряднику (ТзОВ «Цайпер-Україна») виконати загальнобудівельні роботи по будівництву житлового будинку на вул.Скрипника у м.Львові у відповідності з вимогами проектної документації, будівельних норм і правил в максимально стислі терміни і з мінімальними витратами.

Відповідач обґрунтовує неможливість реального підтвердження факту здійснення господарських відносин позивачем з ТзОВ «Цайпер-Україна» з посиланням на акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 20.06.2011р. №1580/23-209/32484335 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008року по 16.06.2011року». Вказаним актом встановлена відсутність у контрагента позивача документів, які б підтверджували фактичне отримання та реалізацію або використання у господарській діяльності товару, відсутність основних фондів та виробничих потужностей трудових ресурсів та транспортних засобів у контрагента позивача.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії таких документів: довідки про вартість будівельних робіт і витрати за квітень 2011 року від 01.04.2011р., акта приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року від 01.04.2011р., довідки про вартість будівельних робіт і витрати за березень 2011 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, довідки про вартість будівельних робіт і витрати за лютий 2011 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року.

Оплата за отримані від ТзОВ «Цайпер-Україна» послуги здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою позивача від 01.04.2011р.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 01.04.2011р. №9 на суму ПДВ 705грн., яка отримана від ТзОВ «Цайпер-Україна», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Цайпер-Україна» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Цайпер-Україна» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Цайпер-Україна» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Цайпер-Україна».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Нові технології ТВП» суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Нові технології ТВП» укладено:

1) договір підряду №12-04-09/1 від 09.04.2012р., відповідно до умов якого субпідрядник (ТзОВ «Нові технології ТВП») зобов'язується за завданням генпідрядника (позивача) у встановлений термін виконати роботи по влаштуванню підлоги з лінолеуму на об'єкті «Реконструкція хірургічного відділення КЛЛЗ по вул.Огієнка, 5 у м.Львові»;

2) контракт №12/03/01 від 05.03.2012р., відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає підряднику (ТзОВ «Нові технології ТВП») виконати загальнобудівельні роботи по будівництву житлового будинку по вул.Скрипника у м.Львові у відповідності з вимогами проектної документації, будівельних норм і правил в максимально стислі терміни і з мінімальними витратами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії таких документів: довідки про вартість будівельних робіт і витрати за травень 2012 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року, довідки про вартість будівельних робіт і витрати за квітень 2012 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року, довідки про вартість будівельних робіт і витрати за травень 2012 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року.

Оплата за отримані від ТзОВ «Нові технології ТВП» послуги здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками позивача від 28.03.2012р., від 26.04.2012р., від 30.05.2012р., від 31.05.2012р., від 14.06.2012р., 19.06.2012р., від 22.08.2012р.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 31.05.2012р. №827 на суму ПДВ 11721,33грн., від 31.05.2012р. №826 на суму ПДВ 2493грн., від 28.04.2012р. №695 на суму ПДВ 9776,89грн., від 28.03.2012р. №699 на суму ПДВ 1330грн., які отримані від ТзОВ «Нові технології ТВП», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідач обґрунтовує неможливість реального підтвердження факту здійснення господарських відносин позивачем з ТзОВ «Нові технології ТВП» з посиланням на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва № 4723/22-1/35921869 від 08.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України". Вказаним актом встановлена відсутність у контрагента позивача документів, які б підтверджували фактичне отримання та реалізацію або використання у господарській діяльності товару, відсутність основних фондів та виробничих потужностей трудових ресурсів та транспортних засобів у контрагента позивача.

Водночас, суд бере до уваги постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. у справі №2а-9946/12/1370, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013р., якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ", визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо відображення акта № 4723/22-1/35921869 від 08.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Нові технології ТВП» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Нові технології ТВП» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Нові технології ТВП» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Нові технології ТВП».

Суд також враховує як доказ реальності виконання контрагентами позивача ТзОВ «Цайпер-Україна та ТзОВ "Нові технології ТПВ" будівельних робіт по будівництву житлового будинку по вул.Скрипника у м.Львові копії:

1) публікації на офіційному сайті Інспекції ДАБК у Львівській області відомостей про видачу позивачу дозволів на здійснення будівельних робіт на об'єктах, що знаходяться за адресою: вул.Скрипника у м.Львові;

2) актів списання товарів від 31.03.2011р. №22, від 31.03.2011р. №24, від 31.03.2011р. №23, від 30.11.2010р. №129, від 30.11.2010р. №128, від 30.11.2010р. №133, від 30.11.2010р. №127, від 30.11.2010р. №126, від 30.11.2010р. №125, від 30.06.2010р. №62, від 30.06.2010р. №61;

3) довідок про вартість будівельних робіт та витрати за червень 2012 року від 26.07.2012р., за березень 2011 року, за лютий 2008 року, за січень 2008 року, за вересень 2007 року, за червень 2007 року, за червень 2007 року від 30.06.2007 року, за червень 2007 року, за липень 2007 року, за липень 2007 року від 31.07.2007р., за липень 2007 року, за серпень 2007 року, ., за листопад 2007 року, за грудень 2007 року, за січень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року, за вересень 2008 року, за жовтень 2008 року, за березень 2008 року, за лютий 2008 року, за листопад 2008 року, за травень 2009 року, за квітень 2009 року, за грудень 2009 року, за червень 2009 року, за липень 2009 року, за січень 2010року, за квітень - серпень 2010 року, за лютий 2011 року, за березень 2011 року, за квітень 2011 року, за травень 2011 року, за червень 2011 року, за липень - жовтень 2011 року, за листопад 2011 року, січень-лютий 2012року, травень-серпень 2012 року, за лютий 2011 року від 28.02.2011р., за квітень 2011 року від 01.04.2011р., за березень 2011 року від 31.03.2011р., за березень 2012 року від 30.03.2012р., за травень 2012 року від 31.05.2012р., за квітень 2012 р. від 19.04.2012р., за травень 2012р. від 31.05.2012р., за травень 2012р. від 31.05.2012р., за квітень 2012року від 28.04.2012р., за березень 2012 р. від 31.03.2012р., за травень 2012 року від 31.05.2012р., за березень 2011 року від 31.03.2011р., за квітень 2012р. від 19.04.2012р., за травень 2012р. від 31.05.2012р., квітень 2012р. від 28.04.2012р., за травень 2012р. від 31.05.2012р.;

4) актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за червень 2012року, №1 за березень 2011 року, №1за люти1 2008 року, актів приймання виконаних підрядних робіт №1 за лютий 2008 року, №1 за січень 2008 року, №1 за грудень 2007року, №2 за грудень 2007 року, №3 за грудень 2007 року, №1 за вересень 2007 року, №2 за вересень 2007 року, №3 за вересень 2007 року, №4 за вересень 2007 року, №5 за вересень 2007 року, №6 за вересень 2007 року, №7 за вересень 2007 року, №8 за вересень 2007 року, №9 за вересень 2007 року, №1 за червень 2007 року, №1 за червень 2007 року, №1 за червень 2007 року, №1 за липень 2007 року, №1 за липень 2007 року, №1 за липень 2007 року, №1 за серпень 2007 року, №1 за листопад 2007 року, №1 за грудень 2007 року, №1 за січень 2008 року, №1 за травень 2008 року, №1 за червень 2008 року, №1 за квітень2008 року, №1 за лютий 2008 року, №1 за січень 2010 року, №1 за квітень 2010 року, №1 за травень 2010 року, №1 за червень 2010 року, №1 за липень 2010 року, за лютий 2011 року, №1 за березень 2011 року, №1 за квітень 2011 року, за травень 2011 року, №30/06-75 за червень 2011 року, за липень - жовтень 2011 року, за травень-серпень 2012 року, №1 за лютий 2011 року, №1 за квітень 2011 року, №1 за березень 2011 року, №30/03-88 за березень 2012року, №31/05-89 за травень 2012року, №1 за квітень 2012р., №2 за травень 2012 року, №31/05-09 за травень 2012року, №28/04-05 за квітень 2012 року, №30/03-88 в за березень 2012 року, №31/05-89 за травень 2012року, за лютий 2011 року від 28.02.2011р., №1 за лютий 2011року, №1 за березень 2011 року, №28/04-05 за квітень 2012р., №31/05-09 за травень 2012 року;

5) договору підряду №27 від 19.06.2007р., договору підряду №2008/06/02 від 02.06.2008р., договору підряду « 2008/02/02 від 01.02.2008 року, договору №2008/06/26 від 26.06.2008р., договору підряду №2010/08/02 від 02.08.2010р., договору підряду №26.11 від 15.02.2011року, контракту №2011/02/21 від 21.02.2011р., контракту №2011/05/06 від 06.05.2011року, контракту №2011/10/14, контракту №12/02/01 від 05.03.2012р., контракту №12/03/01 від 05.03.2012р., контракту №12/08/10 від 10.08.2012р., контракту №2011/02/21 від 21.02.2011року, контракту №12/03/01 від 05.03.2012р., договору №1/06-07-1 від 15.08.2007 року з додатковими угодами до нього, договору підряду №ЛБМЕС-12862/НЮ від 09.04.2012р., підряду №12-04-09/1 від 09.04.2012р., договору №1/06-07-1 від 15.08.2007р. з додатковими угодами до нього, контракту №12/03/01 від 05.03.2012р., контракту №2011/02/21 від 21.02.2011року, підряду №ЛБМЕС-12862/НЮ від 09.04.2012року, договору підряду №12-04-09/1 від 09.04.2012р.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у вказаному Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки відповідача про неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТзОВ «Цайпер-Україна» та ТзОВ «Нові технології ТВП» не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо операцій з реалізації (продажу) арештованого нерухомого майна позивача суд встановив таке.

Суд встановив, що державними виконавцями підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Львівській області реалізована з прилюдних торгів частина майна, яке належало позивачу на праві приватної власності, що підтверджується актами державного виконавця про проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 27.09.2011р., від 17.12.2012р., від 30.11.2012р., від 30.11.2012р., від 24.02.2012р., від 24.02.2012р., від 28.03.2012р., від 30.03.2012р., від 28.03.2012р., від 28.03.2012р., протоколами проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) №1412471-3/1 від 05.012.2012р., №1412471-3/2 від 05.12.2012р., витягами про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 10.04.2012р., від 09.04.2012р.

З вказаних актів державного виконавця про проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна випливає, що реалізація майна позивача (нежитлове приміщення, гараж для легкових автомобілів, побутове приміщення, столярний цех, механічних цех, нежитлове приміщення адмінбудинку) здійснювалась ПП «СП «Юстиція» відповідно до актів державного виконавця про реалізацію арештованого майна та на підставі виконавчих листів, виданих Львівським окружним адміністративним судом та Сихівським районним судом м.Львова, шляхом проведення прилюдних торгів.

Відповідач обґрунтовує заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1294193грн. тим, що продаж ПП «СП «Юстиція» майна позивача здійснювався з порушенням законодавства, а саме, без нарахування та сплати ПДВ.

Порядок реалізації арештованого майна, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15.07.199р. №42/5. Відповідно до п.1.2 вказаного Порядку реалізація арештованого майна здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу на аукціоні. Згідно з п.3.1. вказаного Порядку орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

З системного аналізу наведених нормативних положень випливає, що підприємство-боржник не бере участі у здійсненні організації торгів та продажі арештованого майна, не може впливати на його хід, формування ціни тощо, а тому, не може нести відповідальність за реалізацію майна без нарахування та сплати ПДВ.

Порядок податкового обліку податку на додану вартість по операціях по примусовому продажу через аукціон майна боржника описано в листі ДПА України від 30.05.2008р. №11098/7/16-1517. Відповідно до положень вказаного листа у разі, якщо спеціалізоване підприємство (наприклад, аукціон) на комісійних засадах здійснює операції з продажу арештованого майна особи, яка є платником податку на додану вартість, то на дату, що сталася раніше, чи відвантаження арештованого майна боржника, чи зарахування коштів в рахунок його оплати, у такого спеціалізованого підприємства виникають податкові зобов'язання. При цьому базою оподаткування є загальна (остаточна) ціна реалізації. На вимогу покупця на цю дату виписується податкова накладна на остаточну вартість, в якій окремим рядком виділяється сума податку на додану вартість.

При цьому аукціон всю суму податку на додатну вартість відображає в податковому обліку та включає до декларації з податку на додану вартість і визначену позитивну різницю між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту, перераховує до бюджету.

З актів державного виконавця про проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 27.09.2011р., від 17.12.2012р., від 30.11.2012р., від 30.11.2012р., від 24.02.2012р., від 24.02.2012р., від 28.03.2012р., від 30.03.2012р., від 28.03.2012р., від 28.03.2012р. вбачається, що при визначенні вартості майна позивача, яке підлягало продажу на прилюдних торгах, суми ПДВ не враховувались.

З огляду на наведене, суд встановив, що спеціалізована установа здійснила продаж майна позивача без врахування суми податку на додану вартість та не надала документа, який відповідно до вимог чинного податкового законодавства є підставою для включення сум ПДВ від продажу вказаного майна до складу податкового зобов'язання позивача.

Водночас, суд вважає, що позивачем не допущено порушення податкового законодавства, а саме заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1294193грн., у зв'язку з не включенням до їх складу сум ПДВ від операцій з реалізації (продажу) арештованого нерухомого майна, оскільки, обов'язок з нарахування і сплати ПДВ при здійсненні операцій з продажу арештованого майна особи, яка є платником податку на додану вартість, покладається не на підприємство-боржника (позивача), а на спеціалізоване підприємство (ПП «СП «Юстиція»).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №0001032210 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №0001022210 суд встановив таке.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування позивача податком на прибуток в розмірі 422576грн.

Підставою для зменшення від'ємного значення позивача з об'єкта оподаткування податком на прибуток стали висновки акта перевірки 02.10.2013р. №209/22-40/01273906 про те, що при здачі підприємством до ДПІ у Сихівському районі м.Львова уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.06.2011року №9004298831 за 1 квартал 2011 року відображено витрати, які не враховані за 2010 рік у ряд.04.9 в сумі 6808819грн., а потрібно було відобразити від'ємне значення (збитки) в сумі 6389768грн.

Згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань позивача, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за 1 квартал 2011 року, поданим 20.06.2011 року, позивачем задекларовані витрати, не враховані в обчисленні валових витрат попереднього звітного періоду у сумі 13174421грн.

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань позивача, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за 2010 рік, поданим 18.04.2011 року, позивачем задекларовані витрати, не враховані в обчисленні валових витрат попереднього звітного періоду у сумі 6389768грн.

Суд не бере до уваги покази свідка податкового інспектора Кабаша Р.Ф., з яких випливає, що при проведенні перевірки за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. він брав до уваги уточнюючі розрахунки з пізнішим терміном подання, які не були враховані під час попередньої перевірки позивача за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011 року.

Суд зазначає, що на ст.13 акта від 15.08.2011р. №3074/23-209/01273906 ДПІ у Сихівському районі «Про результати планової виїзної перевірки документальної перевірки ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011 року» є посилання на уточнюючі розрахунки зобов'язань позивача, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік на суму 6389768грн., та уточнюючий розрахунок зобов'язань позивача, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2011 року на суму 13174421грн.

З наведеного вбачається, що вказані уточнюючі розрахунки вже були предметом оцінки податкового органу, однак, при проведенні перевірки у 2011 році порушень позивачем податкового законодавства не виявлено, зауважень щодо завищення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 422576грн. в акті перевірки від 15.08.2011р. №3074/23-209/01273906 не вказано.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №0001022210 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №0001042210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за штрафними санкціями на суму 510 грн., суд встановив таке.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В акті перевірки від 02.10.2013р. №209/22-40/01273906 (Т1 а.с. 23) зазначено, що під час перевірки представник позивача відмовився надати копії актів державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого позивача, актів прийому-передачі основних засобів та виконавчих листів, виданих судами.

Суд бере до уваги, що відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено показами свідків інспектора ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області ОСОБА_4 та головного бухгалтера позивача ОСОБА_5, допитаних у судовому засіданні 28.04.2014 року, вимога податкового органу про надання документів позивачем висловлювалась в усній формі, акт про надання копій документів податковим органом не складався.

Таким чином, при зверненні до позивача з вимогою про надання документів відповідачем не було дотримано вимог п.85.6 ст.85 ПК України щодо форми такої вимоги.

Крім того, суд бере до уваги, що позивачем додано до матеріалів справи, а також для огляду під час проведення перевірки акти державного виконавця про проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 27.09.2011р., від 17.12.2012р., від 30.11.2012р., від 30.11.2012р., від 24.02.2012р., від 24.02.2012р., від 28.03.2012р., від 30.03.2012р., від 28.03.2012р., від 28.03.2012р., що сторонами не заперечується.

Щодо вимоги відповідача про надання для перевірки актів прийому-передачі основних засобів та виконавчих листів, виданих судами, то такі позивачем не надавались, у зв'язку з їхньою відсутністю у позивача. Так, акти прийому-передачі основних засобів позивачем не складались, а виконавчі листи видавались стягувачу у виконавчому провадженні, а не позивачу (боржнику).

З огляду на наведене, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013р. №0001042210 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16.10.2013р. №0001022210, від 16.10.2013р. №00010322210, від 16.10.2013р. №0001042210 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 487,20грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16.10.2013р. №0001022210, від 16.10.2013р. №00010322210, від 16.10.2013р. №0001042210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 19.05.2014р.

Суддя А.Г.Гулик