Постанова № 38769397, 14.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

14 травня 2014 року Справа № 924/838/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання: Баклан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.02.14 р. у справі № 924/838/13

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м.Дніпропетровськ)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Хмельницька область, Дунаєвецький район, м. Дунаївці)

про стягнення заборгованості за договором б/н від 01.03.2011р. в розмірі 65675,67 грн., з якої 23000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 25155,83 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 7083,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 10436,84 грн. - пені

За участю представників:

Позивача - не з'явився

Відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.02.2014 р. у справі №924/838/13 (головуючий суддя Димбовський В.В., суддя Муха М.Є., суддя Шпак В.О.) позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 01.03.2011 р. в розмірі 65675,67 грн., з якої 23000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 25155,83 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 7083,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 10436,84 грн. - пені задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 23000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 25155,83 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 7083,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 7436,84 грн. - пені, 1720,50 грн. - витрат по оплаті судового збору.

У частині позовних вимог про стягнення 3000,00 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся через господарський суд Хмельницької області до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині зменшення суми пені, задоволити в цій частині позовні вимоги ПАТ «ПриватБанк» - стягнути 10436, 84 грн. пені, в іншій частині рішення залишити без змін (арк. справи 127-129).

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що рішення прийняте судом першої інстанції в частині зменшення суми пені є незаконним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Скаржник вказує, що розмір пені, встановлений сторонами у договорі, слід вважати справедливим, добросовісним та розумним. Свої доводи обґрунтовує посилаючись на п.п. 3.18.5.1., 3.18.5.4. «Умов та правил надання банківських послуг», а також на ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 624 ЦК України.

Звертає увагу, що сторони в договорі встановили розмір штрафних санкцій у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором і строк протягом якого нараховується пеня.

Також стверджує, що розмір збитків перевищує розмір нарахованої пені, тобто менше, ніж прямі збитки завдані банку у вигляді несплати за тілом кредиту та процентів за його користування.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.04.2014 р. (арк. справи 126).

09.04.2014 р. представники сторін у судове засідання не з'явилися, однак від позивача на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло електронне повідомлення про відкладення розгляду апеляційної скарги (вх. №7365/14).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. розгляд справи було відкладено на 14.05.2014 р. (арк. справи 139).

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. у справі №924/838/13 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дужича С.П., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Грязнов В.В. (арк. справи 142).

Представники сторін 14.05.2014 р. у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку (арк. справи 140, 141).

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.03.2011 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої вона приєдналась до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 01.03.2011 р. та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26007060206426 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Згідно п.п. 3.18.1.16. «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - умов), при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 3.18.1.1., 3.18.1.3., 3.18.1.8. умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Згідно п. 3.18.1.6. умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

В положенні п. 3.18.2.3.4. умов визначено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань на власний розсуд: змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Як передбачено розділом 3.18.4., затверджено порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24,00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Згідно п. 3.18.5.1. умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5., 3.1.8.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.18.5.4. умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно п. 3.18.6.1. умов передбачено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

За договором позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в сумі 50000, 00 грн., про що свідчать довідка ПАТ КБ «ПриватБанк» №08.7.0.0.0/130403135538 від 03.04.2013 р., виписка по рахунку за період з 24.04.2012 р. по 22.03.2013 р. В результаті чого, відповідач користувався наданими йому грошовими коштами, однак умови кредитного договору щодо вчасного повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Позивач надіслав відповідачу 21.03.2013 р. претензію про погашення заборгованості,

про що свідчить опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек. Однак, претензія залишена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без задоволення, тому позивач змушений примусово стягнути заборгованість за кредитним договором в порядку передбаченому законодавством України.

Між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ФОП ОСОБА_1 21.06.2013 р. було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання банківських послуг, згідно п. 2.1. якої сторони погодили, що протягом 90 днів з дати її підписання клієнт зобов'язується здійснити погашення заборгованості в сумі 52509, 98 грн. Погашення заборгованості в розмірі зазначеному цим пунктом, здійснюється клієнтом в розмірах і періоди, визначеними на його розсуд.

Відповідно п. 2.2. додаткової угоди визначено, що в разі, якщо клієнт в строк, передбачений п. 2.1. цієї угоди, здійснить погашення заборгованості за кредитом в розмірі, зазначеному в п. 2.1. цієї угоди, сторони узгодили про зменшення заборгованості в частині заборгованості по сплаті пені 7100, 32 грн., прострочених відсотків 7812, 34 грн.

Пунктом 2.3. додаткової угоди, сторони обумовили, що згідно ст. 212 ЦК України в разі невиконання клієнтом свого зобов'язання, передбаченого в п. 2.1. цієї угоди, умови п. 2.1. - 2.2. цієї угоди припиняють свою дію (скасувальна обставина) з дати укладання цієї угоди і клієнт виконує свої зобов'язання з погашення кредиту на умовах договору згідно графіка погашення кредиту. Згідно п. 3 додаткової угоди всі інші умови договору, що не протирічать умовам цієї додаткової угоди, залишаються незмінними.

ФОП ОСОБА_1 не виконувала свої зобов'язання, які сторони погодили додатковою угодою, тому відповідно позивач згідно розрахунку станом на 18.11.2013 р. просить стягнути заборгованість за кредитом в сумі 23000, 00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 25155,83 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 7083, 00 грн.

Позивач нарахував відповідачу за порушення виконання грошового зобов'язання за договором пеню в розмірі 10436, 84 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В положеннях статей 3 та 627 ЦК України, втілюється принцип цивільного законодавства - свобода договору, що включає вільне визначення сторонами його умов, де визначаються взаємні права та обов'язки учасників.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору банківського обслуговування від 01.03.2011 р. («Заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки»), і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В даному випадку, до відносин за кредитним договором застосовуються положення ст.1046, ч.1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За наявними в матеріалах справи документами вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти і зобов'язаний був їх повернути у строки, передбачені умовами договору, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію за користування. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, оплату не здійснював. Крім того, наявність боргу підтверджено додатковою угодою від 21.06.2013 р., якою сторони погодили строк погашення заборгованості за кредитом, комісією і частини суми по відсоткам, а також списання сум пені і частини відсотків. Однак, згідно умов додаткової угоди, до внесення необхідної суми частина боргу не списується, а позивач має право вимагати її стягнення на загальних підставах.

Оскільки, умова додаткової угоди, необхідна для списання банком частини заборгованості відповідачем не дотримана, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості, тому колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 25155,83 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 7083,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 7436,84 грн. - пені, вважає його обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи та належними доказами.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В положенні ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку, сторони передбачили нарахування пені у разі порушення термінів повернення кредиту та відсотків в максимальному розмірі, передбаченому Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», крім того, сторони обумовили трирічний строк нарахування пені.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, нарахування розміру пені відповідачу є правильним. В матеріалах справи наявне клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1000, 00 грн. мотивоване тим, що відповідач знаходиться у важкому матеріальному становищі і його господарська діяльність призупинена. Крім цього, в матеріалах справи наявна податкова декларація відповідача про майновий стан і доходи за 2013 р., що свідчить про відсутність доходів від провадження господарської діяльності у 2013 році та підтверджує вищевказану обставину (важке матеріальне становище).

Згідно п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Також, до такого висновку прийшов Конституційний суд України (рішення від 11.07.2013 р. №7-рп/2013).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Також, в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», із змінами і доповненнями, зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши обставини справи та надані докази, надавши належну оцінку майновому стану відповідача, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, з огляду на те, що позивачем пеню нараховано в межах максимально можливого розміру та строку, а також відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зменшення розміру загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача до 7436,84 грн. Тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7436,84 грн. підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3000,00 грн. пені відмовлено правомірно.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК УКраїни, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.02.14 р. у справі №924/838/13 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Грязнов В.В.