Рішення № 38769364, 14.05.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р.Справа № 922/1158/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Харківміськгаз", м. Харків до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків про стягнення 225487,47грн. за участю представників сторін:

позивача - Мар'їна І.О., довіреність № 06/3902 від 30.12.13 р.,

відповідача - не з'явися,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне АТ "Харківміськгаз" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ДП "Завод ім. В.О. Малишева" 225487,47грн., в тому числі: 218842,25 грн.- основного боргу, 6645,22 грн. - 3% річних. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-ПР-20505 від 02.01.2013р., внаслідок чого виникла заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні 14 травня 2014 року підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, 24.04.2014р. за вх. № 14040 подав до канцелярії суду відзив на позов, в якому проти наявності заборгованості перед позивачем в сумі 218842,25грн. не заперечує, просить розглядати справу без його участі.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача від 24.04.2014 року про розгляд справи без участі представника відповідача, вважає за можливе його задовольнити, оскільки явка представника відповідача не визнана господарським судом обов'язковою та не перешкоджає вирішенню справи по суті.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.01.2013р. між сторонами укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-ПР-20505 (надалі - Договір).

За умовами укладеного Договору позивач (Постачальник) зобов'язався протягом 2013 року здійснювати постачання природного газу відповідачу (Споживачу) в обсягах і порядку, передбачених Договором. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався дотримуватись дисципліни споживання газу, оплачувати позивачу вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

В розділі 4 Договору сторони визначили вартість послуг за Договором та порядок розрахунків. Зокрема, сторони дійшли згоди, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2. Авансові платежі сплачуються Споживачем Постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого Постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять (5) календарних днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи, а саме Акти № 2013/ТП-ПР-20505 від 28.02.2013р., № 2013/ТП-ПР-20505 від 31.03.2013р. та № 2013/ТП-ПР-20505 від 30.04.2013р. (а.с. №14-16), що підписані та скріплені печатками сторін, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором поставивши відповідачу природний газ у лютому-квітні 2013р. на загальну суму 218842,25грн.

Проте відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання та не сплатив у встановлені Договором строки вартість поставленого газу, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем на суму 218842,25грн., яка до цього часу не сплачена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 218842,25 грн. основного боргу за поставлений природний газ обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Аналіз 625 статті ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних, тому вимога про стягнення з відповідача суми 6645,22грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Оскільки стороною, на користь якої відбулося рішення є позивач, тому суд покладає витрати по сплаті судового збору у сумі 4509,75 грн. на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, 126; код ЄДРПОУ 14315629; в тому числі р/р 26002000113470 у філії ПАТ "Укрексімбанк" м.Харків, МФО 351618) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м.Харків, вул.Жовтневої революції, 57/59; код ЄДРПОУ 03359552; в тому числі р/р 260323022986 в філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823) 218842,25грн. основного боргу, 6645,22грн. - 3% річних та 4509,75грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко