Постанова № 38769356, 12.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. Справа№ 925/1698/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Стецун І.В.;

від відповідача: представник за довіреністю Шляпін О.Ю.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги дочірнього підприємства «Теплокомуненерго» публічного акціонерного товариства «Монастерищенський ордена Трудового червоного прапора машинобудівний завод»

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.04.2014 року

за заявою дочірнього підприємства «Теплокомуненерго» публічного акціонерного товариства «Монастерищенський ордена Трудового червоного прапора машинобудівний завод»

про розстрочення виконання рішення господарського суду Черкаської області від 03.12.2013 року у справі №925/1698/13

у справі №925/1698/13 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»

до дочірнього підприємства «Теплокомуненерго» публічного акціонерного товариства «Монастерищенський ордена Трудового червоного прапора машинобудівний завод»

про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.04.2014 року у справі №925/1698/13 відмовлено у задоволенні заяви ДП «Теплокомуненерго» ПАТ «Монастерищенський ордена Трудового червоного прапора машинобудівний завод» про розстрочення виконання рішення господарського суду Черкаської області від 03.12.2013 року у справі №925/1698/13.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.04.2014 року у справі №925/1698/13 та прийняти постанову, якою надати розстрочку виконання рішення у даній справі від 03.12.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 12.05.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.12.2013 року у справі №925/1698/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року, зменшені позовні вимоги задоволено повністю та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 718 215,19 грн. основного боргу, 99 704,30 грн. пені та 21 784,27 грн. 3% річних.

На примусове виконання рішення господарським судом Черкаської області 26.03.2014 року виданий відповідний наказ.

06.03.2014 року відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду від 03.12.2013 у даній справі.

Дана заява мотивована тим, що у боржника (відповідача) виникли обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим через скрутне матеріальне становище, а саме:

- відсутність коштів на підприємстві для погашення заборгованості перед ПАТ «Черкасигаз» у повному об'ємі;

- на даний час підприємство оплачує реструктуризований борг перед ПАТ «Черкасигаз» згідно судового рішення у справі №925/1557/13 по травень 2014 року;

- основним видом діяльності з якого підприємство отримує надходження коштів є централізоване опалення. В неопалювальний період підприємство не зможе навіть через органи ДВС сплачувати борг згідно договору №11/1945/ТЕ-13 від 02.01.2013 року;

- штрафні санкції нараховуються на суми заборгованостей в яких більшу долю становить різниця в тарифах на теплову енергію для бюджетних споживачів та населення, яка не відшкодована підприємству державою;

- сума заявлена до стягнення за даним рішенням є достатньо великою, тому додавання до неї ще 10% виконавчого збору ще більше ускладнить і так критичний фінансовий стан підприємства;

- накладення відділом ДВС Монастирищенського РУЮ арешту на рахунки підприємства, крім іншого, паралізує сплату обов'язкових платежів, в тому числі податків, заробітної плати тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, оскільки відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, то господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, оскільки це є правом суду за наявності відповідних підстав визначених законом.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та період опалювального сезону, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від позивача обставин.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, у постановах від 20.03.2007 у справі №16/242/06, від 24.03.2009 у справі №10/1994 та багатьох інших.

При цьому, слід також враховувати, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення суми невиконаного грошового зобов'язання у тому числі із застосуванням заходів примусового характеру передбачених законодавством.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, як вже зазначалось, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що обставини, на які посилається відповідач у своїй скарзі, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, судова колегія зазначає, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Також, колегія суддів зазначає, що заборгованість у відповідача виникла за період з січня 2013 року по квітень 2013 року, а, відтак, враховуючи подачу заяви про розстрочку 06.03.2014 року, у відповідача був майже рік часу для погашення заборгованості.

В даному випадку відсутні обставини, що ускладнюють виконання рішення, а також виняткові обставини які мали б своїм наслідком розстрочення виконання судового рішення. Адже для виконання грошового зобов'язання відповідач мав вжити необхідні дії та погасити існуючу заборгованість. Натомість, відповідач на час розгляду справи апеляційним судом не здійснив жодних юридично значимих дій, які б свідчили про наміри виконати рішення.

Таким чином, враховуючи те, що скаржником не наведено виняткових обставин, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДП «Теплокомуненерго» ПАТ «Монастерищенський ордена Трудового червоного прапора машинобудівний завод».

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі №16/17-1265-2011 від 12.03.2013 року та у справі №12/5026/2408/2011 від 27.03.2013 року.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду Черкаської області від 02.04.2014 року у справі №925/1698/13 відповідає обставинам справи, є законною та обгрунтованою, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Теплокомуненерго» публічного акціонерного товариства «Монастерищенський ордена Трудового червоного прапора машинобудівний завод» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.04.2014 року у справі №925/1698/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.04.2014 року у справі №925/1698/13 залишити без змін.

3. Справу №925/1698/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.І. Тищенко