Постанова № 38769286, 12.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. Справа№ 910/9555/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Галков І.О.;

від відповідача: представник за довіреністю Мариношенко К.А.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року

за заявою Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю

про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року

у справі №910/9555/13 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 331 418,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі №910/9555/13 задоволено частково заяву Фірми «Т.М.М.» - ТОВ та відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі №910/9555/13 (на 1 рік) до 01.04.2015 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі №910/9555/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Ласка Лізинг» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 12.05.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/9555/13 від 11.07.2014 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року, позов задоволено повністю та вирішено стягнути з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ на користь ТОВ «Ласка Лізинг» 309 948,60 грн. основного боргу, 17 004,72 грн. неустойки, 4 124,43 грн. 3% річних та 340,68 грн. індексу інфляції.

На виконання вказаного судового рішення було видано наказ на примусове виконання рішення від 11.07.2013 року.

30.01.2014 року Фірма «Т.М.М.» - ТОВ звернулась до суду із заявою про відстрочку виконання ухвали господарського суду від 11.07.2013 у справі №910/9555/13.

Дана заява мотивована тяжким фінансово-економічним становищем боржника, на підтвердження чого останнім надано довідку про щомісячні обов'язкові платежі, довідку щодо фінансових зобов'язань на 2014 рік та консолідовану фінансову звітність незалежного аудиту.

Судом першої інстанції задоволено вказану заяву виходячи з того, що в умовах економічної кризи зменшилися прибутки відповідача, що не дає фінансової можливості проводити розрахунки з постачальниками товарів, робіт, послуг, що в свою чергу унеможливлює здійснення фірмою своєї основної господарської діяльності.

Також, судом встановлено, що консолідованою фінансовою звітністю незалежного аудиту підтверджується тяжке фінансове становище відповідача, що є підставою відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 у справі №910/9555/13.

Однак, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Згідно з п. 7.2. зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, економічна криза, можливе скорочення штату працівників, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.

Так, підтвердженням підстав відстрочення могли бути виписки по рахунках товариства, відомості щодо майна, яке перебуває на балансі товариства, що судом першої інстанції не було досліджено та враховано.

При цьому, слід зауважити, що фінансові труднощі підприємства не звільняють відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати заборгованості, і відповідач, як юридична особа, має самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, а значне відтермінування виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, укладеним з позивачем, істотно порушить права та інтереси останнього.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, у постановах від 02.04.2014 року у справі №914/2779/13 та від 17.03.2014 року у справі №09/11/1925.

Крім того, слід також враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, як вже зазначалось, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що обставини, на які посилається відповідач у своїй скарзі лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Також, колегія суддів зазначає, що заборгованість у відповідача виникла за період з 17.07.2012 року по 17.04.2013 року, а, відтак, враховуючи подачу заяви про відстрочку 30.01.2014 року, у відповідача було майже два роки часу для погашення заборгованості, що не було досліджено судом першої інстанції.

В даному випадку відсутні обставини, що ускладнюють виконання рішення, а також виняткові обставини які мали б своїм наслідком відстрочення виконання судового рішення. Адже для виконання грошового зобов'язання відповідач мав вжити необхідні дії та погасити існуючу заборгованість. Натомість, відповідач на час розгляду справи апеляційним судом не здійснив жодних юридично значимих дій, які б свідчили про наміри виконати рішення.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не враховано матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність майна, а також не досліджено в повному обсязі обставини, що ускладнюють виконання рішення, а також виняткові обставини які мали б своїм наслідком відстрочення виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що заява відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі №910/9555/13 є необґрунтованою і безпідставною, а тому такою, що задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі №16/17-1265-2011 від 12.03.2013 року та у справі №12/5026/2408/2011 від 27.03.2013 року.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу повністю або частково та прийняти нове ухвалу.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни ухвалу місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі №910/9555/13 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі №910/9555/13 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі №910/9555/13 скасувати.

3. В задоволенні заяви Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі №910/9555/13 відмовити.

4. Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, ЄДРПОУ 14073675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Дмитрівська, 5, корп. 2, ЄДРПОУ 33104543) 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ

6. Справу №910/9555/13 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.І. Тищенко