Рішення № 3876919, 26.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.09 Справа№ 2/53

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Божка Ю.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф”, м. Львів до Комунального підприємства “Центральна районна аптека №129 м. Самбір”, м. Самбір про стягнення 22745 грн. 04 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства “Центральна районна аптека №129 м. Самбір”, м. Самбір про стягнення 22745 грн. 04 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 13.03.2009р. призначив розгляд справи на 26.03.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість за товар становила 17462 грн. 30 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню сумі 2049 грн. 31 коп., втрати від інфляції в сумі 2767 грн. 79 коп., 3% річних в сумі 465 грн. 64 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 13.03.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

10 вересня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №763.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався передати покупцю (відповідачу) лікарські засоби, надалі товар, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач протягом січня-квітня 2008р. поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 17462 грн. 30 коп., що підтверджується накладними (оригінали накладних оглянуті в судовому засідання, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

Пунктом 2.2. договору поставки №763 від 10.09.2007р. передбачено, що покупець (відповідач) зобов’язується оплатити кожну поставлену партію товару у визначений відповідною видатковою накладною строк шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (позивача).

23 червня 2008р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу за вих. №263, в якій вимагав оплатити вартість поставленого товару в сумі 17462 грн. 30 коп. Відповіді на вказану вимогу відповідач не надав, суму коштів не оплатив, товар не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 17462 грн. 30 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 8.2. договору поставки №763 від 10.09.2007р., у випадку затримки оплати товару постачальник (позивач) має право стягнути з покупця (відповідача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 2049 грн. 31 коп., інфляційні втрати в розмірі 2767 грн. 79 коп. та 3% річних в сумі 465 грн. 64 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 17462 грн. 30 коп. основного боргу, 2049 грн. 31 коп. пені, 2767 грн. 79 коп. втрат від інфляції та 465 грн. 64 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Центральна районна аптека №129 м. Самбір”, м. Самбір, вул. І.Франка, 29, Львівська область (ідентифікаційний код 01974052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф”, м. Львів, вул. Данила Апостола, 2 (ідентифікаційний код 20810310) 17462 грн. 30 коп. основного боргу, 2049 грн. 31 коп. пені, 2767 грн. 79 коп. втрат від інфляції, 465 грн. 64 коп. 3% річних, 227 грн. 45 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.