Ухвала суду № 38769030, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16120/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трой Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трой Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10 квітня 2013 року №0004322208,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10 квітня 2013 року №00043222208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Трой Україна» з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 05.04.2013 року №317/22.8/33783631.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 166011,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», оскільки згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами - продавцями та підприємствами - покупцями за період листопад - грудень 2011 року та січень - березень 2012 року» від 15.03.2013 року №531/22.4-13/37817014, у останнього відсутні об'єкти оподаткування; на товаристві відсутні основні засоби та трудові ресурси.

10 квітня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0004322208, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 207514,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому висновки акту перевірки знайшли свого підтвердження, відповідно останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту, під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» на загальну суму 155011,00 грн., що відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року та березень 2012 року.

Проте, як під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Онікс Компані ЛТД».

Як на підставу ненадання первинних документів позивач послався на те, що слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві при проведенні обшуку зазначені документи були вилучені.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час розгляду справи, представник позивача не зміг пояснити в рамках якого кримінального провадження здійснювалися такі слідчі дії та було вилучено документацію по взаємовідносинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД».

Також, з протоколу обшуку від 25.10.2012 року, що складений слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві не вбачається, що під час обшуку були вилучені документи по взаємовідносинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД»; будь - яких доказів на підтвердження того, що зазначені документи були вилучені під час обшуку позивачем не надано.

Крім того, згідно матеріалів справи, позивачем було отримано запит ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27 березня 2013 року №14597/10/22810 щодо надання пояснень та документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Онікс Компані ЛТД».

Листом №1/020413, який отриманий відповідачем 02.04.2013 року, позивачем повідомлено про неможливість надання пояснень та документального підтвердження господарських відносин з зазначеним контрагентом, оскільки такі документи разом з комп'ютерною технікою були вилучені 25.10.2012 року слідчим під час проведення обшуку.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Проте, будь - яких доказів про вилучення документів по взаємовідносинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» позивачем органу державної податкової служби не було надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Онікс Компані ЛТД».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трой Україна» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 19.05.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.