Рішення № 38768902, 19.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/3899/14 Справа: № 619/1379/13-ц Категорія: «право інтелектуальної власності» Головуючий 1 інстанції: Жорняк О.М. Доповідач: Малінська С.М.

Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Швецової Л.А.,

Тичковою О.Ю.,

при секретарі - Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 грудня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Державна служба інтелектуальної власності України про визнання права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ТОВ «Прес-Центр» звернулося до суду з названим позовом, в обґрунтування якого позивач зазначав, що 11 вересня 2007 року він звернувся до Державного департаменту інтелектуальної власності із заявою про реєстрацію знака для товарів та послуг «triolan» і 26 січня 2009 року позивач отримав відповідне свідоцтво № 102466 на зазначений знак (дата публікації в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності «Промислова власність» № 2 від 26 січня 2009 року). 05 жовтня 2010 року позивач та ТОВ «ІТ-ІНВЕСТ» уклали договір № 1/05-10 про передачу права власності на знак для товарів та послуг «triolan» щодо усіх послуг, зазначених у свідоцтві № 102466 від 26 січня 2009 року. Після підписання вказаного договору сторони за угодою мали намір звернутися до Державної служби інтелектуальної власності України для реєстрації права інтелектуальної власності на зазначений знак. Проте при подальшій реєстрації цього договору з'ясувалось, що право власності на знак «triolan» відповідно до свідоцтва № 102466 вже не належить позивачу, оскільки 11 жовтня 2010 року право власності на цей знак було передано ОСОБА_3 на підставі договору № 005-мл від 10 серпня 2009 року, укладеного між директором ТОВ «Пре-Центр» ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 Проте, під час укладення договору № 005-мл від 10 серпня 2009 року, а саме в період з 01 серпня 2009 року по 28 лютого 2011 року директором ТОВ «Прес-Центр» був ОСОБА_5, але угода була підписана не ним, а ОСОБА_4, яка не мала на це законних підстав. Довіреності на право укладання будь-яких угод ОСОБА_5 не видавав. 29 вересня 2011 року право власності на знак «triolan» було передано від ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відповідно до договору б/н від 01 березня 2011 року про передання виключних майнових прав на торговельну марку для товарів і послуг. Таким чином, на теперішній час позивач фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належним йому майновим: право інтелектуальної власності на знак «triolan», внаслідок незаконних дій ОСОБА_4 та відповідачів, що в свою чергу робить неможливим виконання умов договору № 1/05-10 від 05 жовтня 2010 року. На теперішній час майновими правами на знак «triolan» володіє відповідач ОСОБА_2, у зв'язку з чим позивач просив визнати недійсним договір б/н від 01 березня 2011 року про передання виключних майнових прав на торговельну марку для товарів і послуг «triolan» (свідоцтво № 102466), укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на підставі якого Державною службою інтелектуальної власності України 26 вересня 2011 року здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 18 відповідно до рішення № 11661 від 26 вересня 2011 року; зобов'язати ОСОБА_2 повернути ТОВ «Прес-Центр» все отримане за договором; визнати свідоцтво інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг «triolan» за ТОВ «Прес-Центр».

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 03 грудня 2013 року вищевказані позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним договір без номеру від 01 березня 2011 року про передання виключних майнових прав на торговельну марку для товарів і послуг «Triolan» (свідоцтво № 102466), укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2, підставою якого Державною службою інтелектуальної власності України 26 вересня 2011 року здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 18 відповідно до рішення № 11 від 26 вересня 2011 року. Визнано право інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг «Triolan» за ТОВ «Прес-центр», розташованим у м. Харкові по вул. Дерев'янка, 1-а. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ТОВ «Прес-Центр» все отримане за договором без номеру від 01 березня 2011 року про передання виключних майнових прав на торговельну марку для товарів і послуг «Triolan».

11 березня 2014 року Дергачівським районним судом Харківської області постановлено ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення в порядку ст.228 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким в позові ТОВ «Прес-Центр» відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того , що на час підписання договору № 005-мл від 10 серпня 2009 року, а саме в період з 01 серпня 2009 року по 28 лютого 2011 року директором ТОВ «Прес-Центр» був ОСОБА_5, але угода була підписана не ним, а ОСОБА_4, яка не мала на це законних підстав. Довіреності на право укладання будь-яких угод ОСОБА_5 не видавав і в цей час на лікарняному , у відпустці , відрядженні не знаходився. Дійсність наведених фактів була підтверджена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року по справі № 5023/3372/12 ( 5023/8861/11) за позовом ТОВ « ІТ-Інвест» до ТОВ «Прес-Центр» про визнання договору недійсним( а.с.193 , т.1).

Але с таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Дані правовідносини регулюються главою 35 «Загальні положення про право інтелектуальної власності» , ст.ст. 418-432 та главою 44 «Право інтелектуальної власності на торговельну марку» , ст.ст. 492-500 ЦК України , ЗУ « Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини.

Суд першої інстанції , посилаючись як на доказ підписання спірного договору неповноважною особою , вказав , що цей факт підтверджено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року по справі № 5023/3372/12 ( 5023/8861/11) за позовом ТОВ « ІТ-Інвест» до ТОВ «Прес-Центр» про визнання договору недійсним. Але судом не враховано, що дану постанову апеляційного господарського суду скасовано постановою Вищого господарського суду України від 23 квітня 2013 року , якою рішення господарського суду Харківської області від 03.12 2012 року зі справи №5023/3372/12 ( 5023/8861/11) залишено без змін(а.с.98-102 , т.1).

Вищевказаним рішенням господарського суду встановлено , що спірний договор за № 005-мл був підписаний не 10.08.2009року , а 10.07.2009 року , про що на договорі зроблено виправлення . До того ж посилання позивача на нікчемність правочину в зв'язку з підписанням його неналежною особою ОСОБА_4 , яка була директором ТОВ тільки у період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 рік спростовуються наданими доказами , оскільки ОСОБА_4 на час підписання договору 10.07.2009 року була директором товариства і мала право на укладання договорів від імені ТОВ. даним судовим рішенням також встановлено , що « технична описка у даті укладання договору , яка до того ж в наступному була виправлена сторонами договору , не може бути підставою для визнання його недійсним (а.с.92-97 , т.1).

Таким чином , підписання договору за № 005-мл 10.07.2009 року повноважною особою , а саме директором ОСОБА_4 встановлено судовим рішенням , що набрало законної сили , а тому ця обставина доказуванню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України .

Суд першої інстанції вищевикладене не прийняв до уваги , а тому ухвалив рішення, що не відповідає обставинам справи , що є підставою відповідно до ч.1 п.3 ст. 309 ЦПК України для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 88 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 400 грн. ( а.с.51).

На підставі наведеного , керуючись ст. ст. 203 , 215 , 418-432,492-500 ЦК України , ст. 16 ЗУ « Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» , ст.ст. 85, 292 ; 294-296; 303 ; 304 ; 307 ; 309 ;313-315 ; 317 ; 319 ; 325 ЦПК України , судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 грудня 2013 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр» відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр» 400 грн. на користь ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення , але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :