Вирок № 38768782, 19.05.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3281/14-к

1-кп/639/240/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федюшина М.В.,

при секретарі Кузнецові М.І.,

за участю прокурора Горюнової І.А.,

захисника ОСОБА_1,

представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2,

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4,

представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за обвинувальним актом, зареєстрованим в ЄРДР 04 березня 2014 р. №120142205000000414 за підозрою:

неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, віком 17 років, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, в силу ст.89 КК України не судимого, учня 2 курсу Харківського професійного ліцею швейного і хутрового виробництва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, суд,

встановив:

ОСОБА_4, 28 лютого 2014 року в період часу з 17 години по 18 годину 30 хвилин, знаходячись за адресою м. Харків, вул. Профсоюзний бульвар, біля магазину «Уют», разом із своїми друзями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, зустріли знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, після чого ОСОБА_4 попросив у ОСОБА_10 належний останньому мобільний телефон марки «Нокіа Х2-02» червоно - чорного кольору з метою подзвонити. Подзвонивши ОСОБА_4 не повернув мобільний телефон власнику та направився разом із друзями в бік будинку № 7 по вул. Профсоюзний бульвар в м. Харкові. ОСОБА_10 направився разом із знайомими в той же бік, у зв'язку з тим, що його мобільний телефон знаходився у ОСОБА_4 Через деякий час у ОСОБА_4 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, після чого ОСОБА_4, запропонував ОСОБА_10, здати мобільний телефон в ломбард, а через невизначений період часу викупити його, на що ОСОБА_10, відмовився, попросивши ОСОБА_4 повернути йому мобільний телефон. Однак ОСОБА_4, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність своїх дій, без застосування або погрози застосування фізичного насильства, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Нокіа Х2-02» в корпусі червоно - чорного кольору, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1018 від 26.03.2014р., - 552 грн., належним ОСОБА_10, та зник з місця події, обернувши викрадене майно на свою користь, завдавши неповнолітньому потерпілому ОСОБА_10 матеріальні збитки на вказану вище суму.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4, свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, визнав повністю, щиро покаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив суду, що ввечорі 28 лютого 2014 року о 17 години він разом з друзями знаходився біля магазину «Уют» в м.Харкові та зустріли знайомих ОСОБА_9 і ОСОБА_10, він попросив у ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Нокіа» щоб подзвонити. Подзвонивши він телефон не повернув та направився разом із друзями в бік будинку № 7 по вул. Профсоюзний бульвар в м. Харкові. ОСОБА_10, пішов за ними. В цей час він вирішив не повертати телефон ОСОБА_10, а забрати його щоб здати до ломбарду. Він запропонував ОСОБА_10, здати мобільний телефон в ломбард, ОСОБА_10, відмовився, попросивши його повернути телефон. Однак він телефон не повернув а пішов звідти, після чого здав телефон у ломбард, витрачені кошти витратив на продукти харчування.

Через де - кілька днів його викликали до Жовтневого райвідділу міліції з приводу заяви ОСОБА_10 щодо викрадення телефону. Його мати придбала новий телефон тієї ж марки, який вони повернули ОСОБА_10

До працівників міліції претензій він не має, у скоєному щиро кається, судові витрати визнає в повному обсягу, просить суд звільнити його від призначеного покарання застосувавши до нього Закон України «Про амністію у 2014 році».

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_10 пояснив суду, що ввечорі 28 лютого 2014 року о 17 години він знаходився біля магазину «Уют» в м.Харкові та зустрів знайомих, серед яких був ОСОБА_4, останній попросив у нього мобільний телефон марки «Нокіа» щоб подзвонити. Подзвонивши ОСОБА_4 телефон йому не повернув та направився разом із друзями в бік будинку № 7 по вул. Профсоюзний бульвар в м. Харкові. Він пішов за ними. В цей час ОСОБА_4 запропонував йому здати мобільний телефон в ломбард, але він відмовився, попросивши його повернути телефон, однак ОСОБА_4 телефон не повернув а пішов звідти.

Після цього він разом із мамою звернувся до міліції із заявою відносно ОСОБА_4 На теперішній час ОСОБА_4 повернув йому мобільний телефон тієї ж марки, який забрав у нього. Він до ОСОБА_4 будь - яких претензій не має, проти звільнення ОСОБА_4 від покарання на підставі акту про амністію не заперечує.

Аналогічні пояснення в судовому засіданні надали представники неповнолітніх обвинуваченого та потерпілого - ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Враховуючи те, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4, неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10, їх представників, та вивченням матеріалів справи, які характеризують особу неповнолітнього обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За таких обставин, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за ч.1 ст.186 КК України, як відкрите заволодіння чужим майном (грабіж).

Обставинами, які пом'якшують покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_4, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття у скоєному злочині, вчинення злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обтяжуючих покарання обставин відносно обвинуваченого ОСОБА_4, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням даних про особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він віком 17 років, проживає у повній сімї, навчається на 2 курсі «Харківського професійного ліцею швейного і хутрового виробництва» за професією «Кушнір - розкрійник», за місцем навчання характеризується негативно, раніше судимий 23.10.2012 року Жовтневим районним судом м.Харкова за ч. 2 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік, судимість погашена у встановленому законом порядку, має постійне місце мешкання та реєстрації, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, перебуває на обліку у КМпСН Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області з приводу вчинення хуліганських дій.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, те, що ним скоєно злочин середнього ступеню тяжкості, дані про його особу, обставини, які пом'якшують його покарання.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 повинен нести покарання, пов'язане з позбавленням волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Суд, враховуючи дані про особу ОСОБА_4, те, що він повністю визнав свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, щиро покаявся у скоєному, з урахуванням обставин, які пом'якшують його покарання, вважає можливим звільнити його від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на підставі ст.ст.75, 104 КК України, з покладенням на нього обов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Також у справі є підстави для звільнення ОСОБА_4 від призначеного судом покарання на підставі акту про амністію.

Згідно п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р., звільненню від покарання у виді позбавлення волі підлягають особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми.

ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України та на час розгляду справи судом є неповнолітньою особою, скоїв умисний злочин, який відповідно до вимог ст.12 КК України є злочином середнього ступеня тяжкості, санкція ч.1 ст.186 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до чотирьох років, злочин скоєно обвинуваченим до вступу в силу Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, клопоче про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з вимоги УІАВ при ГУ МВСУ в Харківській області на ім'я ОСОБА_4 - до останнього акти амністії не застосовувалися.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в ході досудового слідства не обирався.

Речові докази по справі відсутні.

Також суд вважає за необхідне, на підставі вимог ч.2 ст.124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертних досліджень по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 484 КПК України, п. «а» ст.1, ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р., ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд,

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України, ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі звільнити протягом іспитового строку - 1 (одного) року, якщо він не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п. 2, 3 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально - виконавчої системи про зміну місця мешкання, роботи, навчання.

ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі на підставі п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави за експертні послуги, судові витрати за проведення експертизи в сумі - 391 гривня 20 коп., (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Федюшин