Постанова № 38767078, 15.05.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1382/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

позивача: не з'явився,

представника відповідача 1: не з'явився,

представника відповідача 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання незаконними дій, скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання незаконними дій, скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.11.2013 ОСОБА_1 отримано вимогу ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області № Ф-690/690 від 15.11.2013 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 926,15 грн. Позивач вважає дії ДПІ у м. Сєвєродонецьку щодо складення зазначеної вимоги незаконними, оскільки ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області немає відповідних повноважень щодо прийняття будь-яких вимог у порядку встановленому Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Також державна реєстрація вказаної юридичної особи проведена з істотним порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» за відсутністю чинних установчих документів, що є підставою для скасування реєстрації першого відповідача.

У зв'язку з викладеним позивач просив суд визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо складання вимоги № Ф-690/690 від 15.11.2013 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 926,15 грн. у зв'язку з відсутністю у відповідача відповідного обсягу повноважень та скасувати державну реєстрацію Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області (код ЄДРПОУ 38579521), як таку, що проведена за відсутності факту створення цієї особи та за відсутності жодного установчого документу з істотним порушенням порядку створення юридичної особи.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, у позові просив розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача 1 - ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області - в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в раніше наданих суду письмових запереченнях зазначив, що Законом України від 04.07.2013 № 406-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на Міністерство доходів і зборів України та, відповідно, внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464). Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною першою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за № 1622/24154 вимога про сплату боргу формується на підставі даних з карток особових рахунків платників.

Таким чином, ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму заборгованості 6 926, 15 грн.

Відповідно до Положення про Міністерство доходів і зборів України затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 № 141/2013, Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань:

забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики;

забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок);

забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів згідно з додатком, серед яких Головне управління Міндоходів у Луганській області та ДІМ у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів.

Відповідно до Положення про ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 54, ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів та Головному управлінню Міндоходів у Луганській області та забезпечує реалізацію повноважень Міндоходів на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

З наведеного впливає, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів України діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

На підставі викладеного представник відповідача 1 просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача 2 - Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, в судове засідання не з'явився, в раніше наданих суду письмових запереченнях просив провести розгляд справи за його відсутності та зазначив, що відповідно до підпунктів 1 - 4, 7 та 8 пункту 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства юстиції України, Міністерства культури України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного агентства України» від 16 жовтня 2012 року № 5461-VI внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими встановлено, що державні реєстратори є посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто функція державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 01.07.2013 була передана від Виконавчих Комітетів Міських рад та районних державних адміністрацій до повноважень реєстраційних служб районних, міських та міськрайонних управлінь юстиції.

Державних реєстраторів реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції було призначено наказами начальника лише після 01.07.2013.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755 від 15.05.2003:

1. Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник);

документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом;

інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб -власників істотної участі цих юридичних осіб.

У разі утворення юридичної особи на підставі модельного статуту в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи проставляється відповідна відмітка з посиланням на типовий установчий документ.

У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання (частина 3 ст.24 цього Закону).

За відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою статті 27 цього Закону.

Перевірка на відсутність підстав для відмови, які передбачені абзацами п'ятим - восьмим частини першої статті 27 цього Закону, здійснюється з використанням відомостей з Єдиного державного реєстру.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

07.06.2013 державному реєстратору Сєвєродонецької міської ради були подані Погорілим Сергієм Степановичем наступні документи:

1.) Реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореною шляхом заснування нової юридичної особи (форма № 1) від 07.06.2013;

2.) Квитанція № к12/7/6 від 07.06.2013;

3.) Постанова Кабінету міністрів України від 20.03.2013 № 229

4.) Наказ про затвердження положень про територіальні органи Мін доходів у Луганській області № 54 від 17.04.2013;

5.) Наказ про призначення № 550-0 від 24.05.2013, виданий Міністерством доходів і зборів України;

6.) Наказ про призначення Погорілого С.С. № 62-0 від 07.06.2013, виданий Головним управлінням мін доходів у Луганській області;

7.) Положення про державну податкову інспекцію у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, затверджене наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 54.

На підставі поданих документів державним реєстратором виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради проведено реєстраційну дію «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи».

Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державному реєстратору забороняється видавати копії документів, які знаходяться у відповідній реєстраційній справі. У відповідності до вимог частини 1 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» витребування документів з реєстраційної справи здійснюється на підставі судового рішення.

На підставі ухвали від 31.03.2014 по справі № 812/1966/14 від 31.03.2014, виданої Луганським окружним адміністративним судом, суд зобов'язав реєстраційну службу Сєвєродонецького міського управління юстиції надіслати реєстраційну справу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів і зборів у Луганській області (ЄДРПОУ 38579521), тому надати у судове засідання заповнену реєстраційну картку ф.1, рішення засновників або розпорядчий акт компетентного органу про утворення ДІЙ у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, довіреність уповноваженої особи - не є можливим у зв'язку з тим, що реєстраційна справа знаходиться у Луганському окружному адміністративному суді.

На підставі викладеного, представник відповідача 2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 листопада 2013 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області складено вимогу № Ф-690/690 про сплату ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 926,15 грн. Зазначену вимог направлено на адресу позивача та була отримана позивачем 24.11.2013.

Зазначена вимога про сплату боргу (недоїмки) в подальшому позивачем оскаржена до Головного управління Міндоходів у Луганській області та Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Луганській області від 12.12.2013 №11740/12-32-10-04/22 та Міністерства доходів і зборів України № 388/Л/99-99-10-01-07-15 від 23.01.2014 оскаржувана вимога залишена без змін.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 вказаного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку, за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VІ визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464-VІ органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплаченої суми єдиного внеску.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно даних картки особового рахунку за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 929,15 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України № 2464 мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунковою як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць,за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті.

Частиною 11 статті 8 Закону України № 2464-VІ встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з абз. 3 п.8 ст.9 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Стосовно доводів позивача відносно того, що Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області не є органом державної влади та у неї немає повноважень щодо складення оскаржуваного рішення, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 202601 Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області зареєстровано в якості юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну податкову інспекцію у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 54, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міністерству доходів і зборів України та Головному управлінню Міндоходів у Луганській області та забезпечує реалізацію повноважень Міндоходів на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області має правовий статус юридичної особи, наданий вказаному органу відповідно до законодавства України.

З викладеного слід, що відповідач 1 на виконання положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» має вчиняти дії передбачені цим законом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області, складаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-690/690 від 15.11.2013, діяла на підставі, у спосіб та у межах повноважень передбачених Конституцією України та законами України.

Стосовно вимог позивача про скасування державної реєстрації відповідача 1, суд прийшов до наступного.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу норм статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З системного аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слід, що фізична особа має право, в тому числі в судовому порядку, вимагати скасування чи прийняття рішень, вчинення чи утримання від вчинення дій, усунення бездіяльності виключно при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій саме щодо цієї фізичної особи.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (надалі - Закон №755) .

Законом № 755 визначено, що посадовою особою, яка від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є державний реєстратор.

Відповідно до ст. 4 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 статті 38 Закону № 755 встановлено, що визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, зокрема, є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Обставини, які згідно з вказаною нормою є підставою для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття відповідного судового рішення та не є предметом самостійних позовних вимог.

При цьому чинним законодавством України не передбачено права фізичної особи, що не є засновником юридичної особи, вимагати припинення такої юридичної особи чи скасування її державної реєстрації.

Владні управлінські функції відповідача щодо внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у спорі, що розглядався, безпосередньо не стосуються позивача у справі, як фізичної особи, не створюють саме для нього юридичних наслідків, оскільки направлені на вчинення реєстраційних дій щодо юридичної особи (в даному випадку відповідача 1 - ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області). Саме для цієї юридичної особи дії державного реєстратора, як суб'єкта владних повноважень і мають наслідком виникнення певних прав та обов'язків.

У спорі, що розглядався, мають місце правовідносини, що склались виключно між позивачем та відповідачем 1. Саме у відносинах з відповідачем 1 у позивача, як особи, що зареєстрована платником страхових внесків, стягувачем яких, в цьому випадку є ДПІ у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, і можуть виникати певні права та обов'язки.

Тобто, в даному випадку безпосередньо між позивачем та відповідачем 2 відсутні будь-які правовідносини, оскільки дії відповідача 2 направлені до іншої особи.

У зв'язку з викладеним, суд прийшов до висновку про належність реєстрації Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області та наявність у відповідача 1 відповідного обсягу повноважень щодо складання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-690/690 від 15.11.2013.

Посилання позивача на те, що складання та направлення вимоги відповідачем 1 стало наслідком саме неправомірної державної реєстрації Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 20 травня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання незаконними дій, скасування державної реєстрації.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 травня 2014 року.

Суддя Т.С. Ушаков