Ухвала суду № 38766628, 13.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р.Справа № 820/10329/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Каденко Н.М.

третьої особи ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.03.2014р. по справі № 820/10329/13-а

за позовом ОСОБА_6

до Виконавчого комітету Харківської міської ради треті особи ОСОБА_3 , Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради

про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11 березня 2014 року постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_3, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради, про визнання нечинним рішення - відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачка вказує на те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №602 від 02.10.2013 року прийняте з порушенням норм статті 157, 158 Сімейного кодексу України. Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивачка не чинила жодних перешкод у спілкуванні ОСОБА_3 з його малолітніми дітьми, тому підстави для встановлення порядку його побачень з дітьми були відсутні.

Заперечень на апеляційну скаргу Виконавчим комітетом Харківської міської ради, ОСОБА_3, Управлінням служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради до суду не подано.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, 02.07.2010 року шлюб розірвано. В період шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син син ОСОБА_8. Після розірвання шлюбу діти залишитись проживати з матір'ю.

ОСОБА_3 05.09.2013 року звернувся до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради з заявою про визначення йому порядку участі у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.10.2013 року № 602 встановлено порядок участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначивши час: перша та третя субота та друга та четверта неділя місяця з 10-00 до 20-00; перша та третя середа та другий та четвертий четвер місяця з 16-00 до 20-00.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №602 від 02.10.2013 року в частині визначення ОСОБА_3 порядку участі у вихованні дітей прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2013 року до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради надійшла заява ОСОБА_3 щодо встановлення порядку побачень із малолітнім дітьми ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в зв'язку із перешкоджанням матір'ю дитини зустрічам батька із синами.

В своїй заяві ОСОБА_3 просив визначити наступний порядок спілкуванні зі своїми дітьми на території фактичного проживання батька або на його розсуд: один день - перша та третя субота й друга та четверта неділя місяця з 10:00 до 20:00; другий день - перша та третя середа й другий та четвертий четвер місяця з 16:00 до 20:00; канікули - половину терміну канікул та один літній місяць у період канікул.

ОСОБА_6 в письмових поясненнях від 06.09.2013 року керівнику Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради щодо спілкування ОСОБА_3 з їх дітьми, в яких висловила переконання, що його подальше спілкування з дітьми може завдати лише шкоди їх фізичному й психічному здоров'ю і їхньому моральному розвитку. При цьому позивачка просила визначити такі дні та часи спілкування дітей з батьком: щотижня - 2 суботу з 10:00 до 12:00 години включно в її присутності.

10.09.2013 року розгляд питання участі ОСОБА_3 у вихованні малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради був перенесений у зв'язку із необхідністю провести психологічне обстеження малолітніх дітей.

17.09.2013 року практичним психологом, методистом НМПТТ Департаменту освіти Харківської міської ради Калиниченко О.В., за згодою обох батьків, проведено психологічне обстеження ОСОБА_8 та ОСОБА_7 За результатами діагностування зроблені висновки про те, що діти знаходяться у стані сильної емоційної нестабільності, стресу, але емоційний зв'язок із біологічним батьком не порушений. Батькам рекомендовано виробити єдину лінію поведінки вимог та заборон по відношенню до дітей.

24.09.2013 року на підставі висновків Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 602 від 02.10.2013 року, яким визначено порядок участь батька у вихованні дітей.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, підписаної та ратифікованої Україною, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст.ст.7, 8 вказаної Конвенції, дитина має право, наскільки це можливо, знати свої батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно статті 15 Закону України "Про охорону дитинства", дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені в суді у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

У відповідності до п. 4 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок №866).

У відповідності до п. 3 Порядку №866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Згідно п. 73 Порядку №866, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.10.2013 року №602 «Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні дитини» прийнято відповідно до вимог Сімейного кодексу України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, та виключно в інтересах дитини, з урахуванням пояснень, як ОСОБА_3, який звернувся з заявою про визначення способу участі у вихованні дитини, так ОСОБА_6, висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, усіх поданих довідок та висновків медичних закладів, а тому оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Доводи позивачки у апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для прийняття виконавчим комітетом Харківської міської ради рішення від 02.10.2013 року №602 з огляду на те, що ОСОБА_3 з боку позивачки не чинились перешкоди для його спілкування з малолітніми дітьми, висновків суду не спростовують. Норма статті 157 Сімейного кодексу України, на яку посилається позивачка, врегульовує відносини, які виникають виключно між батьками дитини в процесі її виховання. Лише у випадку, якщо батьки дитини не досягли домовленості з питань, пов'язаних із вихованням дитини, вони можуть звернутись до органів опіки та піклування (ст. 158 СК України) або до суду (ст. 159 СК України). Таким чином, відсутність між батьками дитини домовленості з будь-яких питань виховання дитини, а не тільки щодо обставин наявності чи відсутності перешкод для спілкування та виховання дитини тим з батьків, що проживає окремо, може слугувати підставою для звернення до уповноваженого органу в порядку статей 158, 159 Сімейного кодексу України. Враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 мають різні погляди на участь кожного з батьків у вихованні малолітніх дітей, прийняття оскаржуваного рішення є обґрунтованим.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.03.2014р. по справі № 820/10329/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 19.05.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.