Постанова № 38766475, 20.02.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. Справа № 809/3674/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Шумея М.В.,

секретаря Третяк В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342201 та № 0000352201 від 15.11.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд» звернулось в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342201. № 0000352201 від 15.11.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТзОВ «Авеста Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період 07.2011 року, 10.2011 року, 11.2011 року та зазначено, що ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд» в порушення вимог п. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 228 Цивільного Кодексу України, пп. 139.1.9 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 зайво віднесено до складу валових витрат витрати, понесені при здійсненні господарських відносин із ТзОВ «Авеста Трейд» та відповідно занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток та вказується на завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідачем не надано належних доказів, які б пітверджували припущення, що договори ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд» укладалися без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними, а також, що вони були спрямовані на порушення публічного порядку. Такі висновки відповідача спростовуються належним чином укладеними договорами, які спрямовувались на реальне настання правових наслідків. На момент укладення позивачем договорів з ТзОВ «Авеста Трейд» правоздатність якого як юридичної особи підтверджується його установчими документами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для такого виду договорів. Зазначена юридична особа на дату укладення договорів та виконання робіт була належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість і мали право на виписку податкових накладних. Податковий кредит ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд» сформувала у відповідності до Податкового кодексу України на підставі наданих податкових накладних, які відповідають усім передбаченим законом вимогам та не визнані недійсними, а отже у позивача на даний час не має передбачених законом підстав для коригування або виключення цих сум з податкового кредиту. Звернуто увагу на ту обставину, що у відповідності до вимог чинного законодавства України державна податкова інспекція не має повноважень на визнання правочинів недійсними, а має право тільки на звернення до суду з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, що зазначено в позиції Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі необгрунтованих, безпідставних висновків акту перевірки, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час ті місце судового розгляду повідомлений належним чином. В попередне засідання відповідачем подано суду заперечення на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні вимог, з огляду на наступне. Аналіз документів, наданих ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" на запит Коломийської оДПІ свідчить про фіктивність господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента ТзОВ "Авеста Трейд", оскільки не представлено всіх документів на підтвердження факту транспортування, отримання, зберігання, використання у господарській діяльності придбаного товару. У всіх видаткових накладних не вказано, згідно яких довіреностей та через кого були отримані ТМЦ, не вказано прізвище особи, через яку здійснювалось отримання товару та не вказано номер та дату довіреності на отримання товару. Не встановлено перевізників товарно-матеріальних цінностей на всіх етапах його руху від постачальника до покупця. ПП "Будівльна компанія "СВ-Престиж Буд" не надано на запити повну інформацію та її документальне підтвердження про наявність всіх перевізників товарно-матеріальних цінностей отриманих по всіх накладних, а також отримання ними необхідних ліцензій (дозволів) на перевезення. Згідно письмового заперечення ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" безпідставно збільшив суму податкового кредиту по податку на додану вартість на 27333,33 грн. за липень, жовтень, листопад 2011 року та суму собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) на 136667 грн. за 3,4 квартали 2011 року за угодою з ТзОВ "Авеста Трейд", яка в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, та суперечить ст.216 ЦК України, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Коломийською оДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТзОВ «Авеста Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період 07.2011 року, 10.2011 року, 11.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 05.11.2013 року № 645/22-01/35185341, в якому зазначено, що ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд» порушено:

- пп.3.2 ст.3 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- п.11 Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року "Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні";

- п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 27333 грн., в тому числі :

за липень 2011 року на 182 грн.;

за серпень 2011 року на 1318 грн.;

за жовтень 2011 року на 1250 грн.;

за листопад 2011 року на 18733 грн.;

за січень 2012 року на 4543 грн.;

за серпень 2012 року на 1307 грн.

-пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПКУ в результаті чого донараховано податок на прибуток за 3,4 квартал 2011 року в сумі 31433 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 1725 грн., в ІV кварталі 2011 року в сумі 29708 грн.

На підставі акту перевірки від 05.11.2013 року № 645/22-01/35185341 Коломийською оДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000342201, № 0000352201 від 15.11.2013 року.

Щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд» за липень, жовтень, листопад 2011 року придбавало у ТОВ «Авеста Трейд» товарно-матеріальні цінності, що було оформлено податковими накладними.

В усіх видаткових накладних вказано: продавець ТОВ «Авеста Трейд», покупець ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд».

Замовлення: рахунок-фактура № 1365/1 від 26.07.2011 року, № СФ 1698 від 05.10.2011 року, № СФ 1798 від 25.10.2011 року, № 1854/1 від 08.11.2011 року.

Отримані від ТзОВ «Авеста Трейд» матеріали - лист оцинкований, труби, кутники та інші монтажні деталі і обладнання та двигун були належним чином отримані та оформлені по обліку підприємства та використані в господарській діяльності у тому числі, зокрема, згідно договору підряду від 05.09.2011 року, укладеного між ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд» та ТзОВ «Тенмарк» виконавцем по договору було змонтовано та встановлено в цехах підприємства ТзОВ «Тенмарк» повітряне опалення та систему вентиляції. Роботи по встановленню та монтажу проводились з вересня по листопад 2011 року та виконані в повному обсязі і прийняті та оплачені замовником.

Згідно висновків акту перевірки ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" безпідставно збільшило суму податкового кредиту по податку на додану вартість на 27333,33 грн. за липень, жовтень, листопад 2011 року та суму собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) на 136667 грн. за 3,4 квартали 2011 року за угодою з ТзОВ "Авеста Трейд", яка в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, та суперечить ст.216 ЦК України, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ.

До таких висновків відповідач прийшов на підставі матеріалів позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Авеста Трейд" з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додан вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. Матеріали перевірки оформлені актом ДПІ у Святошинсьому районі м.Києва, згідно висновків якого, не підтверджено реальність господарських операцій з придбання та реалізації товарів, робіт, послуг у підприємств-постачальників за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків.

Однак такі висновки Коломийської оДПІ спростовуються матеріалами справи.

Як встановлює стаття 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну робоиу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Тобто технічні засоби та можливості підрядника не цікавлять замовника, його цікавлять тільки результат роботи, який був належно виконаний даним підрядником.

Посилання Коломийської оДПІ в Акті №645/22-01/35185341 від 05.11.2013 року на те, що у ТзОВ «Аверс Трейд» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, та інше майно, необхідне для здійснення діяльності, є безпідставним, оскільки виконані роботи (надані послуги) підтверджені первиними документами, які наявні в матеріалах справи.

Згідно ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, твердження Коломийської оДПІ в частині визнання зазначених правочинів недійсними, у зв'язку з не спрямуванням їх на реальне настання правових наслідків не обґрунтовуються законом, так як з цих підстав договір може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду. Такого рішення суду немає.

Стаття 215 ЦК України розділяє недійсні правочини на дві підкатегорії: нікчемні правочини та оспорювані правочини. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність (нікчемність) встановлена законом, у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Тобто, для констатації факту того, що правочин є недійсним внаслідок його нікчемності не потрібно рішення суду, так як є норма, яка це встановлює; для констатації ж факту недійсності правочину з інших підстав (крім нікчемності) потрібне окреме рішення суду.

Відповідно до ч.З ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Тобто правочин, який ймовірно відповідає зазначеним критеріям, не є нікчемним, а лише може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведений факт того, що він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, констатація в акті перевірки факту, що певний правочин не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - не є підставою вважати його недійсним. Відповідно до норми закону виключно суд може визнати такий правочин недійсним.

Верховним Судом України в своїх постановах було викладено правову позицію відповідно до якої правочин, який вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається. На час постановления зазначених постанов правочин, який не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вважався таким, що порушує публічний порядок у зв'язку з чим і вважався нікчемним. Однак законодавець змінами до ЦК України від 02.12.2010 року виділив дві категорії правочинів: такий, що порушує публічний порядок та такий, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Перший з них є нікчемним в силу припису ч.2 ст.228 ЦК України, а другий є оспорюваним, тобто може бути визнаний недійсним судом.

Відповідно до ч.1,2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Коломийська оДПІ в Акті первірки не наводить доказів, які б підтверджували, що визнані нею нікчемними правочини, були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини, громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Більше того, зазначені правочини не можуть бути визнані нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, оскільки не відповідають кваліфікаційним ознакам, встановленим для цього різновиду недійсного правочину ст. 228 ЦК України, які розтлумачив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009. При цьому, для кваліфікації такого правочину необхідно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

За таких обставини, правочини позивача з ТзОВ "Авеста Трейд" не є такими, що порушують публічний порядок, а отже не є нікчемними.

Вказані вище правочини є дійсними та не були скасовані в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Виходячи з викладеного, контролюючий орган в особі Коломийської оДПІ не мав законних підстав збільшувати Скаржнику податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток керуючись нікчемністю правочинів, укладених між ПП "Будівельна компанія "СВ -Престиж Буд" з ТзОВ «Авеста Трейд».

Так, чинне законодавство не передбачає обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності, в даному випадку ПП "Будівельна компанія "СВ -Престиж Буд", бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Законом України "Про систему оподаткування" (чинним на час укладення правочинів, у періоді, що перевірявся Відповідачем) визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

У відповідності до названого Закону для платника податку не передбачено обов'язку (ст.9) та не надано право (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі наявність основних засобів та трудових ресурсів, ведення податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо). Також Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки суб'єктом підприємницької діяльності стосовно контрагента - це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено наступне: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про іе, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до вимог податкового законодавства України платник податків не може нести відповідальність як за несплату податків своїми контрагентами, так і за можливу недостовірність даних про них, які включені в Єдиний державний реєстр, при умові, що він не знав про такі факти. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Такий висновок випливає також зі ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" викладено наступну правову позицію. У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обгрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Коломийською оДПІ в Акті від 05.11.2013 року № 645/22-01/35185341 не наведено жодних доказів на підтвердження того, що ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання податкової вигоди. Контролюючий орган не зазначив, які дії позивач зобов'язаний вчинити, але не вчинив, та діяв в супереч норм законодавства з метою укладання нікчемних угод, які суперечать інтересам держави. Не вказано також й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" як платника податків.

Отже, ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, за умови добросовісності його як платника податків. Враховуючи, що правочини за його участі укладені, виконані та документально підтверджені належним чином - немає жодних правових підстав збільшувати грошові зобов'язанні по сплаті податків та застосовувати штрафні санкції до ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд".

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1,2 ст.9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміcт та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, слід зазначити, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" з ТзОВ «Авеста Трейд», є належні первинні документи, що містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, установленим чинним законодавством для первинних документів, і які фіксують факт здійснення конкретної господарської операції. Доказів щодо протилежного Акт перевірки - не містить.

Щодо господарської операції за участі ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд", на яку звернув увагу податковий орган в Акті (визнані нікчемними правочини), позивачем перераховані кошти в якості компенсації за виконані роботи (надані послуги), а крім того наявне їх повне документальне оформлення.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Що стосується формування податкового кредиту з ПДВ, слід зазанчити, що підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Про те в Акті перевірки податковим органом не наведено жодного факту того, що сума податку на додану вартість нарахована (сплачена) платником податків не з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Крім того щодо кожної господарської операції за участі ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд", на яку звернув увагу податковий орган в Акті перевірки Позивачем перераховані кошти в якості компенсації за виконані роботи (надані послуги), також наявне їх повне документальне оформлення.

Абзацом 1 пункту 198.6 цього ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими' документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В зв'язку з наведеним, слід зазначити, що на момент перевірки посадовими особами ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд", ревізорам були надані податкові накладні, які в повній мірі відповідають вимогам наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(редакція від 02.08.200Іроку), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037.

Також контрагент, на яких посилається податковий орган в Акті перевірки, на час здійснення господарських операцій із Позивачем мав належну цивільну (ст. 80 ЦК України) та податкову правосуб'єктність: був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та мав чинне свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" правомірно включило до податкового кредиту з ПДВ - витрати за правочинами з ТзОВ «Авеста Трейд" у зв'язку з їх належним документальним підтвердженням первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності (податковими, видатковими накладними, документами, що свідчать про фактичний розрахунок).

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" Вищий адміністративний суд України зазначив: "У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

При укладенні правочину, Позивач керувався економічною доцільністю та метою одержання прибутку, що відбувалося у межах його статутної діяльності. Тобто, під час укладання правочину з ТзОВ «Авеста Тейд», у ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" була наявна розумна економічна мета - отримати вигоду.

ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" зауважує, що обґрунтовуючи висновок про нікчемність угод між ТзОВ «Авеста Трейд» та ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" інспекторами Коломийської оДПІ, не зазначено про відсутність у підприємства первинних документів, а посилаються саме на порушення з боку контрагента.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції Скаржника з ТзОВ "Авеста Трейд" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що замовлялися ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" у останнього, замовлялися з метою отримання прибутку.

Оскільки чинне законодавство, як вже зазначалося передбачає індивідуалізацію юридичної відповідальності, то у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, договорів, видаткових та податкових накладних.

Посилання перевіряючого на акт зустрічної перевірки, як підстави для висновку по даному акту перевірки безпідставні, оскільки вони не узгоджуються з доктриною ділової мети та доктриною належної обачності й обережності як найважливішими досягненнями судової практики в сфері боротьби з ухиленням від сплати податків в Україні за останні роки, яка в свою чергу підтверджена п.71 рішення, датованого 22.09.2009 року прийнятого Європейським судом з прав людини, який висловив позицію, що, в принципі узгоджується з доктриною належної обачності й обережності, згідно з якою платник ПДВ не має нести відповідальності за зловживання, скоєні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. При цьому, платник податків-покупець не повинен нести відповідальність тільки у випадку, якщо він проявив належну обачність і обережність і йому не було відомо про зловживання своїх контрагентів. В умовах дії доктрини, позивач будучи сумліними платником податків з метою забезпеченння належної обачності й обережності при виборі постачальників перевірив перед укладенням договорів на закупівлю товарів (робіт, послуг) своїх контрагентів на предмет податкової "доброчесності" за електронними базами даними, доступними на офіційному сайті свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ і базами місць масової реєстрації платників податків, а також отримав у контрагентів завірені копії статутних та реєстраційних документів, копії ліцензій на виконання договірних робіт, тобто ним було зібраний максимум інформації, що підтверджує реальний, а не фіктивний характер діяльності кожного контрагента. Первинні документи, що надавалися ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" на перевірку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також Позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості товарів суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки: зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг дій та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, можна прийти до висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

До того ж, слід додати, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Таким чином законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку"та "недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

У постанові Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочинву або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним".

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Акт перевірки від 05.11.2013 року № 645/22-01/35185341 не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Висновки Акту перевірки від 05.11.2013 року № 645/22-01/35185341 ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Положеннями Податкового Кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Враховуючи, що операції з придбання послуг проведено на підставі реальних та фактичних правочинів та первинних документів (податкових накладних), складених з дотриманням вимог ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"зі змінами та доповненнями, вимог "положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України: 5 червня 1995 року за № 168/704 ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за вищезгаданими операціями та правомірно визначено податковий кредит.

Припущення податкових органів, що грунтуються виключно на інформації, зазначеній у постанові слідчого про призначення документальної перевірки іншого суб"єкта господарської діяльності не можуть бути доказом нікчемності правочинів, укладених ПП "Будівельна компанія "СВ Престиж Буд" із ТзОВ "Авеста Трейд", адже згідно вимог, встановлених Міністерством доходів і зборів висновки акту первірки щодо наявності ознак нікчемності правочинів на які посилаються посадові особи податкового органу, повинні бути підтверджені певними доказами, належними та допустимими, які безпосередньо свідчать про певні обставини та /або дії, що мають значення для справи. Такими доказами є вирок у кримінальній справі, обставини, факти, дії, що встановлені рішенням (ухвалою, постановою) суду, або органу (посадової особи), які в силу закону наділені правом розглядати справу про правопорушення. В акті перевірки не наведено жодних доказів, якими б припущення про нікчемність правочинів, укладених ПП "Будівельна компанія "СВ-Престиж Буд" із ТзОВ "Авеста Трейд" були підтвержджені та встановлені вироком чи рішенням суду або органу (посадовою особою) який в силу закону наділений правом розглядати справу про правопорушення. Законною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Вказані в акті перевірки можливі недоліки, допущені суб"єктом господарської діяльності при оформлені документів, а також відсутність у податкових органів певної інормації не може бути підставою вважати правочини нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22.02.08 року № 106 "Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби"та наказом від 18.04.08р. № 266 "Про організацію взаємодії органів держаної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів"(надалі по тексту наказ ДПА України № 266), Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по розслідуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА Листом від 03.02.09р. № 2010/7/10-1017/256.

Метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податками на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Така ж сама правова позиція чітко викладена у листі № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року, як висновок у цьому листі зазначено, що ДПА зобов'язує голів ДПА в АР Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі забезпечити належний збір доказової бази для визнання нікчемними правочинів та припинити складання Довідок про начебто нікчемність правочинів, ґрунтуючись виключно на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської оДПІ від 15.11.2013 року № 0000342201, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 34166,25 грн. та № 0000352201, яким визначено зобов'язання по податку на прибуток у сумі 31433,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Будівельна компанія «СВ-Престиж Буд» судовий збір в сумі 173 (сто сімдесят три) гривні.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Шумей М.В.

Постанова складена в повному обсязі 25.02.2014 року.