Вирок № 38765036, 20.05.2014, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

дата документа 20.05.2014

Справа № 320/906/14-к

1-КП-320-177-14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 20 » травня 2014 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ковальової Ю.В.,

судді Урупи І.В.,

присяжних Гапотій В.Д.,

Войтович О.С.,

Кривошеєва В.І.,

за участю процесуальних прокурорів Сірого Р.В., Обухова М.А.,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника - адвоката ОСОБА_8,

секретаря судового засідання Бочко К.В.,

розглянувши матеріали кримінального провадження № 12013080140005414 за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 187 ч. 1, ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2013 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, знаходячись позаду будівлі інтернет-кафе ПП «ОСОБА_4», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_7, будучи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу /розбій/, з метою заволодіння матеріальними цінностями, підійшов ззаду до ОСОБА_4, та, задля подолання можливого опору з боку потерпілої, застосовуючи насилля, небезпечне для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_4, наніс їй удар в життєвоважливий орган - голову невстановленим предметом. Одразу ж після цього, продовжуючи свої злочинні дії, тим самим предметом, ОСОБА_7 умисно, з метою подолання імовірного опору з боку очевидця події - ОСОБА_5, яка знаходилась поряд з ОСОБА_4, наніс удар по голові ОСОБА_5, чим спричинив ОСОБА_5 тілесне ушкодження: забиту рану голови, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткостроковий (більше 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я.

Одразу після нанесення ударів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою уникнення яких остання намагалась втекти в сторону вул. Свердлова в м. Мелітополь, ОСОБА_7, маючи умисел на вбивство ОСОБА_5, з метою полегшення вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4, наявним у нього при собі невстановленим предметом, який мав колючо-ріжучі властивості, наніс два удари у грудну клітину ОСОБА_5 ззаду, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження: рани грудної клітини (в кількості 2) на задній поверхні кололопаточної лінії зліва та в області правої половини по кологрудинній лінії, на рівні 5-го міжребер'я, що проникали в плевральні порожнини з пораненням обох легень та крововиливом у плевральні порожнини, з пошкодженням лівої лопатки, що призвели до необхідності проведення хірургічних операцій - розтину порожнини грудної клітини з ушиванням легенів, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, тим самим виконав всі дії, які вважав необхідними для заподіяння смерті потерпілій, але не довів свій злочинний умисел до завершення з причин, які не залежали від його волі, тому що потерпіла ОСОБА_5 втекла з місця вчинення злочину.

Продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись на вул. Свердлова в м. Мелітополь Запорізької області в подвір'ї інтернет-кафе ПП «ОСОБА_4», з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння матеріальними цінностями ОСОБА_4, ОСОБА_7 намагався вирвати з рук ОСОБА_4 належну їй сумочку, в якій знаходились грошові кошти в сумі 550 гривень, однак не зміг цього зробити через опір потерпілої, після чого зник з місця вчинення злочину.

В судовому засіданні ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 187 ч. 1, ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст.115 КК України, не визнав повністю та суду пояснив, що 16 листопада 2013 року приблизно до 21 години знаходився дома, після цього разом із співмешканцем своєї сестри -ОСОБА_9 пішли до магазину «Воронцовський», де останній придбав собі пиво, а ОСОБА_7 - «рево», який є енергетичним слабоалкогольним напоєм. Також вказав, що у цей день вживав марихуану. Вказані спиртні напої вони вжили біля трансформаторної підстанції по вул. Фрунзе, тобто неподалік від місця вчинення злочину, після чого приблизно о 21 годині 30 хвилин вони розійшлися, ОСОБА_7 пішов до інтернет-кафе ПП «ОСОБА_4», де сподівався зустріти свого знайомого ОСОБА_10, однак не зустрів. Тоді ОСОБА_7 направився до свого знайомого ОСОБА_12 в район міста під назвою «Червона гірка», куди прийшов приблизно о 22.00-на початку 23.00 годині і пробув там десь 20 хвилин, після чого гуляв по місту, телефонував сестрі, яка повідомила йому, що його розшукує міліція. Це його налякало, внаслідок чого він переховувався в період часу з 16 по 20 листопада 2013 року. 20 листопада він прийшов до своєї тітки в с. Нове Мелітопольського району та розповів, що його розшукує міліція. На це тітка відповіла йому, що, якщо він нічого не вчинив, то переховуватися не потрібно. Після цього вони разом прийшли до Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області. Цивільні позови не визнав повністю. Зауважив, що, враховуючи вищевикладене, в момент скоєння злочину він знаходився в іншому місці, а саме в районі міста під назвою «Червона гірка» у свого знайомого ОСОБА_12

Також зазначив, що у травні 2013 року (приблизно півмісяця) працював адміністратором у даному інтернет-кафе, конфліктів між ним та господаркою кафе ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка працювала там же не було. Після звільнення в подальшому він часто відвідував даний заклад.

Також зазначив, що будучи 21.11.2013 допитаним в якості підозрюваного в присутності захисника він дав показання щодо того, що він дійсно ввечері 16.11.2013 був біля будівлі інтернет-кафе, де намагався заволодіти жіночою сумочкою потерпілої ОСОБА_4, в якій, як йому було відомо, знаходились грошові кошти, виручені від функціонування інтернет-кафе, однак, при цьому тілесних ушкоджень він нікому не спричиняв. Однак, такі показання ним давалися під впливом працівників міліції. В подальшому, в ізоляторі тимчасового затримання співкамерники переконали його говорити правду, в результаті чого його показання, надані в судовому засіданні відрізняються від показань, наданими ним під час досудового розслідування.

Не дивлячись на не визнання обвинуваченим своєї вини у скоєних злочинах, його вина підтверджується в повному обсязі доказами, дослідженими і перевіреними в ході судового розгляду:

- показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка суду пояснила, що того дня 16.11.2013 року, вона, як завжди, з 16:00 години , була на роботі - в Інтернет -кафе , розташованому за адресою : АДРЕСА_2, де також знаходилась господарка Інтернет-кафе, ОСОБА_4 ОСОБА_7 , який є завсідником зазначеного закладу, в той день в кафе не заходив. Приблизно в 21:45 годин, після того, як відвідувачі пішли, вони разом з ОСОБА_4 вимкнули в приміщенні світло, вийшли з нього через задні двері, розташовані з тильного боку будівлі - з боку недобудованої будівлі по пр. Б. Хмельницького, в якому раніше знаходився магазин « Канцлер ». Зазначила, що територія біля виходу з інтернет-кафе освітлюється. Двері вони зачинили. ОСОБА_4 спробувала закрити двері своїм ключем , у неї це не вийшло - ключ не входив у замкову щілину, вони придивилися і побачили в замковій щілині сірник. ОСОБА_5 дістала з сумочки свій комплект ключів, сказала ОСОБА_13, що сама спробує двері закрити. Вона в цей час стояла обличчям до дверей, ОСОБА_4 - зліва від неї теж обличчям до дверей. У цю мить ОСОБА_5 почула крик ОСОБА_4 чи то « Біжи », чи то «Допоможіть », стала повертатися в бік , куди дивилася ОСОБА_4 У цей час зліва ззаду їй нанесли удар чимось тяжким так, що вона почула дзвін у голові. Вона зробила за інерцією півоберта, впала на землю на коліна, здалося, що на мить втратила свідомість, потім спробувала втекти. Їй завдали чимось гострим удар в область правої лопатки, ззаду. Вона встала, почала, огинаючи будівлю Інтернет - кафе , бігти до воріт, які ведуть на вул. Свердлова, зробивши 1-2 кроки, відчула ще один удар чимось гострим у спину зліва. Вона не падала, присіла, втратила на мить орієнтацію у просторі, потім знову побігла. У цей момент вона і побачила ОСОБА_4, яка пробігала повз неї. У цей же момент, вона почула, як від неї відбіг хтось, побачила хлопця, в якому відразу ж і впізнала ОСОБА_7 Він підбіг до ОСОБА_4, спробував вирвати у неї сумку. Потім вона вибігла на вул. Свердлова , побігла до пр. Б. Хмельницького в м. Мелітополь . У цей момент на вул. Свердлова на своєму автомобілі ВАЗ 2108 з пр. Б. Хмельницького, звернув ОСОБА_15, який повинен був забрати її з роботи. Вона підбігла до автомобіля, він відкрив пасажирські двері, вона сіла на переднє пасажирське сидіння. Костянтин запитав, що сталося, вона нічого пояснити не могла. Потім вона втратила свідомість, прийшла до тями вже в реанімаційному відділенні Мелітопольської міської лікарні № 1. Пояснила, що в цілому напад тривав хвилин 5.

Зазначила, що за день-два до цієї пригоди вони з ОСОБА_7, з яким у неї були приятельські стосунки, вели листування по інтернету, в якому останній довідувався, чи буде ОСОБА_5 16.11.2013 року на роботі. Просить задовольнити цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 на її користь матеріальної шкоди, завдану злочином в розмірі 9 330 /дев'ять тисяч триста тридцять/ гривень 42 копійки, яка складається із загальної вартості придбання нею лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення та моральної шкоди в розмірі 50000 гривень. В обґрунтування розміру моральної шкоди вказує на заподіяння їй внаслідок злочину психологічних (моральних) страждань, пов»язаних з отриманням тяжких тілесних ушкоджень, проведенні 4-х складних операцій, подальшим лікуванням та зміною укладу життя у майбутньому.

- показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка суду пояснила, що 16.11.2013 року, після закінчення робочого дня приблизно 21:35 години, вони з ОСОБА_5 навели порядок в кафе, вона забрала денну виручку в сумі 550 гривень, вони закрили двері і вікна з боку вул. Свердлова на внутрішні ролети і вийшли з кафе через задні двері. На її голові була надіта шапка та капюшон. Коли вони вийшли, вона намагалася закрити двері, при цьому, вони обидві повернулися обличчям до дверей, спиною до пустиря, розташованому позаду будівлі. Ключ не входив у замкову щілину. Вона сказала про це ОСОБА_5, та відповіла, що замок іноді заїдає і спробувала сама його закрити, але у неї також не вийшло. Вони вдивилися в замок і побачили, що в замковій щілині знаходиться сторонній предмет - сірник. При цьому зазначила, що за день до цих подій вже трапився інцидент, коли у замковій щілині працівники інтернет-кафе знаходили вставлений сірник. Вони нахилилися і стали його діставати. У цей момент вона відчула удар в область правого тімені - потилиці, обернулася і побачила позаду себе ОСОБА_7, який стояв за їх спинами, замахувався на неї дерев»яним поліном, як їй здалося, діаметром сантиметрів 8-10, довжиною десь 40 см. ОСОБА_7 намагався нанести їй другий удар, який, завдяки тому, що вона встигла увернутися, прийшовся побіжно по плічу, вуху, вона стала кричати, почула поруч крик ОСОБА_5, вони стали тікати у бік металевих воріт, що ведуть на вул. Свердлова, хвіртка цих воріт не закривається. Вони з ОСОБА_5 тікали окремо. Що відбувалося з ОСОБА_5 - не знає, в цей момент вона декілька обігнала ОСОБА_5. В отворі хвіртки воріт вона зупинилася, обернулася, побачила ОСОБА_5, яка бігла, потім впала, потім піднялася, продовжила бігти, зазначила, що в цей момент ОСОБА_5 знаходилась в глибині двору, де освітлення вже було не таке добре, як біля дверей інтернет-кафе, де вони отримали удари від ОСОБА_7 В якийсь момент ОСОБА_7 підбіг до неї, спробував зірвати у неї з лівої руки сумку, йому це не вдалося і він утік, а вона побігла до магазину « Айсберг», щоб покликати на допомогу. В цей час з воріт вибігла ОСОБА_5, яка попрямувала в бік пр. Б. Хмельницького, звідки в той час виїхав на вул. Свердлова легковий автомобіль ВАЗ чи то 8 , чи то 9 моделі , в який сіла ОСОБА_5. Автомобіль під'їхав до неї. Зазначила, що коли вони з ОСОБА_5 закривали двері, то сигналізація кафе включилася, однак , замки вони закрити не встигли. Згодом сигналізація спрацювала, вони з ОСОБА_15, водієм автомобіля, що під'їхав, увійшли і оглянули приміщення, де нікого не було, все було на місці. Вона закрилася зсередини, ОСОБА_15 відвіз ОСОБА_5 в Мелітопольську міську лікарню № 1 , де ту госпіталізували. Вона чекала прибуття працівників міліції в інтернет -кафе. Згодом вона дізналася, що ОСОБА_5 були нанесені ножові поранення. В момент нападу на неї і ОСОБА_5 окрім ОСОБА_7 не бачила більше поблизу нікого, вважає що удари їй і ОСОБА_5 завдав саме він. Також зазначила, що бачила саме ОСОБА_7, його вона впізнала, в цьому в неї сумнівів немає, місцевість, де все відбувалося, висвітлюється в достатній мірі, щоб розгледіти обличчя людини з близької відстані. Пояснила, що недалеко від будівлі інтернет-кафе знаходилася купа дров, що належить мешканцям прилеглих будинків і тому дерев»яне поліно, яким ОСОБА_7 наніс їй удари може бути саме з цієї купи.

Зазначила, що про той факт, що вона забирає денну виручку кожен день та приблизну суму ОСОБА_7 було відомо. Гроші знаходились в підсобному приміщенні, яке замикається окремо. Крім того, приміщення кафе знаходиться на автономній сигналізації, однак, адміністратори не інформовані про те, що сигналізація автономна, вважають, що виводиться вона на пульт ВДСО МВС. ОСОБА_7 знав старий код сигналізації, однак, приблизно за 2 тижні до вказаних подій, вони змінили код.

Пояснила, що наступного дня вона зверталася до травмпункту Мелітопольської міської лікарні № 1 зі скаргами на запаморочення, болі в області правого тімені - потилиці, наявність гематоми в цій області, проте на стаціонарному лікуванні не перебувала, лікувалась амбулаторно.

- показаннями свідка ОСОБА_15, який суду пояснив, що 16.11.2013 року приблизно о 21.40 хвилин він здзвонився із ОСОБА_5 та вони домовилися про те, що він її забере із інтернет-кафе. Приблизно о 21.50-22.00 хвилин він на автомобілі під'їхав до перехрестя вулиці Свердлова та проспекту Богдана Хмельницького, де побачив ОСОБА_5, яка підбіжала йому назустріч, сіла в автомобіль. Він примітив, що на ній була брудна куртка, брудні колготки на колінах, кров на голові. Невнятно вона повідомила, що необхідна допомога господарці інтернет-кафе ОСОБА_4, що вони начебто когось впізнали, після чого вони під'їхали до інтернет-кафе, де побачили ОСОБА_4, яка повідомила про обставини тих подій, що трапились;

- показаннями свідка ОСОБА_16, який суду пояснив, що на той час був адміністратором інтернет-кафе, показав, що приблизно о 22 годині 00 хвилин, 16.11.2013 року йому зателефонувала ОСОБА_4, яка була схвильована та просила про допомогу. Після дзвінка він приїхав на місце та дізнався про обставини подій, а саме, що ОСОБА_7 напав на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, наніс удари їм дерев»яною колодою.

Слід зазначити, що показання ОСОБА_7 спростовуються і показаннями інших свідків, допитаних в судовому засіданні.

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_9, який є співмешканцем сестри ОСОБА_7 та мешкав з ОСОБА_7 за однією адресою, суду пояснив, що 16.11.2013 року приблизно о 21.00 годин, він разом з ОСОБА_7 ходив до магазину «Воронцовський», де придбав собі пиво, а ОСОБА_7 собі - «рево», який є енергетичним слабоалкогольним нопоєм. Вказані спиртні напої вони вжили біля трансформаторної підстанції по вул. Фрунзе, тобто неподалік від місця вчинення злочину, після чого приблизно о 21 годині 30 хвилин він пішов додому, а ОСОБА_7 сказав, що піде до товариша. Після цього він більше не бачив ОСОБА_7 Пізніше, десь о 22.20 годині до них додому приходили працівники міліції, питали про ОСОБА_7 Як зрозумів ОСОБА_9, ОСОБА_7 підозрювали в побитті когось. Після уходу працівників міліції почали телефонувати ОСОБА_7 але його телефон було вимкнено.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_7 дійсно 16.11.2013 року приходив до нього та взяв у борг 20 гривень. Проте це було не о 22.00 годин, як вказує ОСОБА_7, а о 22.20-22.25 годин. Також, свідок зазначив, що від АДРЕСА_2, де розташоване інтернет-кафе, до місця його мешкання можна дійти приблизно за 20 хвилин. В той день ОСОБА_7 був у стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, аналізуючи показання зазначених свідків, можна дійти висновку про те, що алібі ОСОБА_7 на момент вчинення злочинів повністю спростовується фактичними встановленими обставинами справи.

Допитаний в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_17 показав, що ним та лікарем-судово-медичним експертом ОСОБА_18 були складені висновки експерта № 36 від 20.01.2014 року та висновок експерта № 828 від 18.11.2013 року за результатами проведення відповідних експертиз. Крім того, суду пояснив, що в результаті проведення судово-медичної експертизи № 36 потерпілої ОСОБА_5 було встановлено, що рани грудної клітини нанесені їй, які кваліфіковані як тяжкі тілесні ушкодження, без надання невідкладної медичної допомоги, могли призвести до її смерті, оскільки людина із вказаними ушкодженнями без надання відповідної медичної допомоги може прожити лише декілька хвилин. Крім того, суду повідомив, що оскільки категорично і конкретно висловитися про взаєморозташування потерпілої та нападаючого в момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не представляється можливим, оскільки воно могло бути самим різним. Локалізація тілесних ушкоджень вказує на те, що потерпілій ОСОБА_5 наносилися удари гострим предметом в область задньої та передньої поверхні грудної клітини, причому у випадку із пошкодженням лопатки-зі значно більшою силою удару та тупим предметом в ліву тім'яну область волосистої частини голови. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися від нанесення ударів як правою так і лівою рукою, на силу удару та на утворення тілесних ушкоджень вказана обставина не впливає жодним чином.

Щодо висновку експерта № 828 від 18.11.2013 року судово-медичної експертизи ОСОБА_4 суду пояснив, що хоча у неї не виявлені тілесні ушкодження, які б підтверджувались об'єктивною клінічною симптоматикою, однак ОСОБА_4 висловлювала скарги на біль при пальпації в області колишніх ударів, що безпосередньо свідчить про сам факт нанесення ударів ОСОБА_4, і зазначив, що виходячи з обставин кримінального провадження, немає підстав сумніватися в нанесенні їй ударів, її показанням можна вірити. Крім того, ОСОБА_4 повідомила, що на момент вчинення відносно неї злочину на її голові було вдягнуто шапку та капюшон, що і захистило її від серйозних тілесних ушкоджень і хоча об'єктивними клінічними даними про наявність у ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень він не володіє, зазначив, що сам по собі удар в голову є насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, оскільки голова є життєвоважливим органом.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується рядом проведених в ході досудового розслідування та досліджених в судовому засіданні експертиз.

Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 36 від 20.01.2014 року потерпілої ОСОБА_5, у неї виявлені тілесні ушкодження: рани грудної клітини (в кількості 2) на задній поверхні по кололопаточній лінії зліва та в області правої половини по кологрудинній лінії, на рівні 5-го міжребер'я, що проникали в плевральні порожнини з пораненням обох легень та крововиливом у плевральні порожнини, з пошкодженням лівої лопатки, що призвели до необхідності проведення хірургічних операцій - двостороннього розтину порожнини грудної клітини з ушиванням легенів; забита рана волосяної частини голови, що зазнала хірургічного лікування.

Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином:

- рани грудної клітини ( як окремо, так і в сукупності) -тяжкі, небезпечні для життя,

- рани голови - легкі, що потягли за собою короткочасний (більше 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я.

Рани грудної клітини, відповідно запису в історії хвороби, ножеві, завдані гострим (-и) предметом (предметами), які мають колючо-ріжучу дію, можливо ножем 16.11.13 р., при викладених вище обставинах.

Рана волосяної частини голови (забита), утворилась від дії тупого твердого предмету або при ударі о такий предмет за тих же обставин.

Характерні специфічні ознаки травмуюючого предмету в області рани голови потерпілої не відобразились.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_5 утворились в результаті не менше 3-х травматичних дій в області грудної клітини та голови.

Черговість завдання тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 могла бути самою різною.

Категорично і конкретно висловитися про взаєморозташування потерпілої ОСОБА_5 та нападаючого в момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не видається можливим, т.я. воно могло бути самим різним. Локалізація тілесних ушкоджень вказує на те, що потерпілій наносилися удари гострим предметом в область задньої та передньої поверхні грудної клітини та тупим предметом в ліву тім'яну область волосистої частини голови. /т.1 а.кр.пр.84-85/

Аналізуючи вищевказаний висновок експерта, вбачається, що в результаті тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 зазнала хірургічного втручання у вигляді операції, що відображено в мотивувальній частині експертизи. Саме терміново проведена операція завадила настанню наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_5 Крім того, на голові потерпілої ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді ран, які кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Вказані тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупого твердого предмету при обставинах, зазначених ОСОБА_5

Відповідно до висновку експерта № 828 від 18.11.2013 року судово-медичної експертизи ОСОБА_4, об'єктивними клінічними даними про наявність у ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень експерт не володіє. Діагноз «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку», вказаний в медичній довідці ОСОБА_4, відповідно висновку лікаря-консультанта невропатолога об'єктивною неврологічною симптоматикою не підтверджується і в даному випадку не враховується. /т.1 а.кр.пр. 88-89/

Аналізуючи висновок експерта № 828 від 18.11.2013 року судово-медичної експертизи ОСОБА_4, у неї не виявлені тілесні ушкодження, які б підтверджувались об'єктивною клінічною симптоматикою, проте з обставин справи, враховуючи вищевказані показання експерта, вбачається, що на такий висновок вплинуло ряд факторів. По-перше, після отримання ударів поліном, як пояснила сама ОСОБА_4 в судовому засіданні, вона зверталась за медичною допомогою до приймального відділення лікарні, проте на стаціонарному лікуванні не перебувала, лікувалась амбулаторно, у зв'язку з чим експерт саме і зазначив, що діагноз «закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку», поставлений при зверненні до лікарні, не підтверджується клінічною симптоматикою. В той же час у мотивувальній частині експертизи експерт зазначає, що при пальпації м'яких тканей тім'яної області заправа відмічає дифузну болісність, тобто ОСОБА_4 висловлювала скарги на біль при пальпації в області колишніх ударів, що безпосередньо свідчить про сам факт нанесення ударів обвинуваченим потерпілій. Також, ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що на момент вчинення відносно неї злочину на її голові було вдягнуто шапку та капюшон, що і захистило її від серйозних тілесних ушкоджень.

Також, відповідно до зведеної таблиці виявлення групових властивостей крові у слідах на речових доказах до висновку експерта № 1167, висновку експерта № 1167 від 23.12.2013 року лікаря судово-медичного експерта імунолога вищої кваліфікаційної категорії за фахом «Судово-медична імунологія» ОСОБА_19, який провів судово-медичну експертизу куртки, кофти, шортів ОСОБА_5, кров потерпілої ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемагглютинином анти-В ізосерологичної системи АВ0. В крові ОСОБА_5, висушеній на марлі, виявлений супутній антиген Н.

Кров ОСОБА_7 відноситься до групи 0 з ізогемагглютининоми анти-А та анти-В ізосерологичної системи АВ0.

На куртці ОСОБА_5 (об'єкти №№1,2), її кофті (об'єкт № 3) і шортах (об'єкти №№ 4,5) виявлена кров людини, і виявлені антигени А та Н з ізогемагглютинином анти-В в об'єктах №№1,2, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи А з ізогемагглютинином анти-В, в тому числі від ОСОБА_5; неможливо виключити домішок крові особи з групою 0, втому числі ОСОБА_7, за наявності у останнього на момент того, що трапилося тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею. /т.1 а.кр.пр. 91-93/

Крім того, відповідно до зведеної таблиці виявлення групових властивостей крови у слідах на речових доказах до висновку експерта № 31, висновку експерта № 31 від 16.01.2014 року лікаря судово-медичного експерту імунолога вищої кваліфікаційної категорії за фахом «Судово-медична імунологія» ОСОБА_19, який провів судово-медичну експертизу куртки, спортивної кофти та штанів ОСОБА_7, кров потерпілої ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемагглютинином анти-В ізосерологичної системи АВ0. В крові ОСОБА_5, висушеній на марлі, виявлений супутній антиген Н.

Кров ОСОБА_7 відноситься до групи 0 з ізогемагглютининоми анти-А та анти-В ізосерологичної системи АВ0.

На куртці ОСОБА_7 (об'єкт №1) виявлена кров людини, і виявлені антигени А та Н з ізогемагглютинином анти-В, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи А з ізогемагглютинином анти-В, в тому числі від ОСОБА_5; неможливо виключити домішок крові особи з групою 0, втому числі ОСОБА_7, за наявності у останнього на момент того, що трапилося тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею. /т. 1 а.кр.пр. 95-97/

Відповідно до висновку експерта № 22 від 23.01.2014 року, в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження були встановленні генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_7 (об'єкт №1) та ОСОБА_5 (об'єкт № 2) та слідів на фрагментах тканини (об'єкт № 3), які відповідають об'єкт № 1 згідно висновку експерта ЗОБ СМЕ від 16.01.2014 року № 31. Генетичні ознаки слідів на фрагментах тканини (об'єкт № 3) містять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_5 (об'єкт №2). /а.кр.пр. 100-103/

Тобто, відповідно до висновків судової молекулярно-генетичної експертизи на внутрішній поверхні карману куртки ОСОБА_7 виявлена кров потерпілої ОСОБА_5

Відповідно до висновку експерта № 56 від 28.01.2014 року, при огляді 28.01.2014 року у ОСОБА_7 будь-яких пошкоджень не виявлено. /т.1 а.кр.пр. 106/

Крім того, вина ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується в повному обсязі іншими доказами, дослідженими і провіреними в ході судового розгляду, а саме:

- протоколом огляду місця події від 16.11.2013 року, відповідно до якого, було проведено огляд місця події - «ІНФОРМАЦІЯ_8», який розташований за адресою: АДРЕСА_2, даним оглядом встановлено, що в приміщенні № 2 розташовані 2-х створчаті двері, які ведуть до запасного виходу. Внутрішні двері дерев'яні, на яких замок відсутній. Наружні двері металеві, сірого кольору, на яких встановлено два вхідних замка. Оглядом встановлено, що в верхньому замку у замковій скважині знаходиться фрагмент від сірника. Оглядом встановлено, що запасний вихід веде до загального двору будинку АДРЕСА_2, а також ілюстративною таблицею по ЖЄО № 013318 від 17.11.2013 р. /т.1 а.кр.пр. 67-71/

- протоколом огляду місця події від 17.11.2013 року. Проведеним оглядом встановлено, що в КУ «Мелітопольська міська лікарня №1» по проспекту Б.Хмельницького, 46 в м. Мелітополі оглядався одяг ОСОБА_5 - куртка чорного кольору, светр чорного кольору, бюстгальтер рожевого кольору, шорти; /т.1 ар.кр.пр. 72-73/

- протоколом огляду предмета від 28.01.2014 року, відповідно до якого було проведено огляд жіночої сумки із штучної шкіри чорного кольору, яка належить ОСОБА_13 та ілюстративною таблицею до протоколу огляду; /т.1 а.кр.пр.122-123/

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 21.11.2013 року, ілюстративною таблицею до протоколу пред'явлення ОСОБА_7 для впізнання, довідкою до ілюстративної таблиці. Відповідно до вказаного протоколу, ОСОБА_4 впізнала особу № 2, як таку, що здійснила замах на вбивство ОСОБА_5 Відповідно до вказаного протоколу, впізнана особа - ОСОБА_7; /т.1 а.кр.пр.138-143/

Згідно з актом № 775 від 23.12.2013 року амбулаторної, комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_7 в період скоєння інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився в стані звичайного алкогольного сп'яніння. Отже, він міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом в даний час він також може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує. /т.1 а.кр.пр. 108-115/

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1489, складеному о 12 годині 10 хвилин 20.11.2013 року, ОСОБА_7 перебував у стані, викликаному вживанням каннабіодів. /т. 1 а.кр.пр. 127/

Отже, судом встановлено, що на момент вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 міг усвідомлювати свої дії та керувати ним. Він не знаходився у стані сильного душевного хвилювання.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ст. 187 ч. 1 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу /розбій/, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином;

за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.9 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з метою полегшити вчинення іншого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Так, дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1 ст.187 КК України як розбій, оскільки відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. На тілі потерпілої ОСОБА_4 дійсно не виявлено тілесних ушкоджень, які б кваліфікувались відповідним чином, проте за показаннями потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_7 наніс їй удар важким предметом- дерев'яним поліном в життєвоважливий орган - голову, таким чином вчинив насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.

Крім того, дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.2 ст.15, п.9 ч.2 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство з метою полегшення вчинення іншого злочину, оскільки відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» в даному випадку враховано спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій. Так, ОСОБА_7 наніс ножові поранення потерпілій ОСОБА_5 заздалегідь заготованим ним предметом, що має колючо-ріжучі властивості, та спеціально пристосований для завдання тілесних ушкоджень. Крім того, ОСОБА_7 наніс 2 удари у життєво важливий орган потерпілої - грудну клітину, внаслідок чого пошкодив внутрішні органи потерпілої, зокрема, легені, що викликало необхідність проведення термінової хірургічної операції з ушиванням легенів. Все це свідчить про спрямованість умислу обвинуваченого, направленого на вбивство потерпілої. Крім того, про спрямованість умислу обвинуваченого свідчить і те що причиною припинення ним злочинних дій, а саме нанесення ножових поранень потерпілій стала не добровільна відмова ОСОБА_7 від вчинення злочину, а усвідомлення ним того факту, що він вчинив всі дії, які вважав необхідними і достатніми для настання смерті потерпілої. Про це, зокрема, свідчать і показання потерпілої ОСОБА_5, відповідно до яких вона після отримання ножових присіла та втратила орієнтацію у просторі, а відповідно і не вчиняла будь-яких активних дій, що безперечно було сприйнято обвинуваченим як вчинення ним закінченого злочину. Надалі наслідки у вигляді смерті потерпілої не настали знову ж таки не через те, що їх не бажав обвинувачений, а через те, що потерпіла змогла з останніх сил залишити місце вчинення злочину та їй надали невідкладну медичну допомогу. Саме виходячи з цих обставин дії ОСОБА_7 кваліфіковано як закінчений замах на злочин відповідно до ч.2 ст.15 КК України. Крім того, про мотив вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 замаху на вбивство, спрямований на полегшення вчинення іншого злочину, а саме розбійного нападу на ОСОБА_4 говорять наступні обставини справи, а саме те, що ОСОБА_5 була безпосереднім очевидцем скоєння ОСОБА_7 розбійного нападу на ОСОБА_4, а відповідно, мала можливість завадити йому вчинити злочин, а також вигуками про допомогу привернути увагу сторонніх осіб, тим самим знову ж таки перешкодити ОСОБА_7 вчинити розбійний напад на ОСОБА_4

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він не вчиняв вказаних кримінальних правопорушень, суд вважає безпідставними та не приймає їх до уваги, оскільки вони суперечать встановленим судом обставинам, зібраним в ході судового розгляду доказам. Посилання обвинуваченого на той факт, що експертизами не встановлено, якою саме рукою наносилися удари потерпілій ОСОБА_5, не конкретизовано правою чи лівою, та оскільки він - шульга, він не мав фізичної можливості їх нанести, суд розцінює як його спробу ввести суд в оману, оскільки відповідно до показань експерта ОСОБА_17, вказані тілесні ушкодження могли утворитися від нанесення ударів як правою так і лівою рукою, на силу удару та на утворення тілесних ушкоджень це не впливає жодним чином.

В суду немає сумніву в правдивості показань свідків та потерпілих, тому що вони в цілому аналогічні та послідовні, тому він визнає їх належними та допустимими, в той час, як обвинувачений змінив свої показання, що суд сприймає як спробу уникнути кримінальної відповідальності.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7, суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до п.п. 2, 3, 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» більш сурове покарання особам, скоївшим злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, у складі злочинних груп та менш сурове покарання може призначатися особам, які щиросердно розкаялись у скоєному, активно сприяли розкриттю злочину, при цьому враховується стадія здійснення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер та ступінь тяжкості наслідків, які настали.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справа про злочини проти життя та здоров'я особи» від 01.04.1994 року про призначенні покарання винним особам у здійснені вказаних злочинів судам необхідно неухильно виконувати вимоги закону про індивідуалізацію покарання, не допускаючи застосування безпідставно м'яких мір покарання, і особливо за умисні вбивства та умисні тяжкі тілесні ушкодження. Призначаючи покарання, суди повинні враховувати характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, сукупність усіх обставин конкретного діяння (форму вини, мотив, засіб, стадію здійснення злочину, тяжкість наслідків, наявність в діях кваліфікаційних ознак), данні, які характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, його життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7, згідно зі ст. 66 КК України, не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, скоїв тяжкий злочин та особливо тяжкий злочин, пов'язаний із замахом на протиправне позбавленням життя людини, кримінальні правопорушення вчиняв у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, що судом визнаються як обставини, що обтяжують його вину, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливо лише в ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статей, по яким кваліфікуються його діяння, на підставі ст. 70 ч.1 КК України.

Мелітопольським міжрайонним прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави на відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_5 у КУ ТМО «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» ММР ЗОР від кримінального правопорушення на суму 3 431,22 гривень. Також потерпілою ОСОБА_5 був заявлений цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 1, ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст.115 КК України, а саме- 9 330,42 грн. матеріальної шкоди та 50 000 гривень моральної шкоди, які необхідно розглянути разом з кримінальним провадженням.

В судовому засіданні встановлено, що саме неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_5 завдані тілесні ушкодження.

Вивчивши матеріали кримінального провадження суд вважає, що цивільний позов, заявлений Мелітопольським міжрайонним прокурором підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов"язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров"я на лікування потерпілого від цього злочину, які зараховуються до бюджету, за рахунок якого утримується заклад.

Відносно цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 1, ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст.115 КК України та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої 9 330,42 грн. матеріальної шкоди та 50 000 гривень моральної шкоди, суд вважає, що він підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного:

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а також частиною 2 ст. 127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_7 на її користь 9 330,42 грн. матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму, підтверджену відповідними фіскальними та товарними чеками, а саме- 4307,04 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне повністю задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди, оскільки є доведеними з урахуванням того, що злочинними діями ОСОБА_7 потерпілій завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях останньої у зв"язку з отриманням нею травм і лікування, проведенням 4-х операцій, яку суд вважає визначити з урахуванням принципів розумності, справедливості і виваженості, та з урахуванням матеріального становища ОСОБА_7 в сумі 50000гривень.

Зазначені в обвинувальному акті процесуальні витрати:

- в сумі 2206,50 грн., витрачені для залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № 22 від 23.01.2014р. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави відповідно до ст. 122 ч.2, ст. 124 ч.2 КПК України, як такі, що підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної силу залишити без змін.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 187 ч. 1, ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст.115 КК України та призначити покарання

за ч. 1 ст. 187 КК України - 3 /три/ роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст.15 п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України - 11 /одинадцять/ років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання - 11 /одинадцять/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати знаходження ним під вартою з розрахунку один день за один день.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 14 години 40 хвилин 20 листопада 2013 року, тобто з моменту його затримання у порядку ст. 208 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України /ідентифікаційний номер 3353910819/, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати, витрачені для залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № 22 від 23.01.2014 року в кримінальному провадженні № 12013080140005414 у сумі 2 206 /дві тисячі двісті шість/ гривень 50 копійок (рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевченковському р-ні м. Запоріжжя/Шевч./24060300, код банку - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області).

Цивільний позов, заявлений Мелітопольським міжрайонним прокурором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України /ідентифікаційний номер 3353910819/, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Мелітопольської міської ради, отримувач місцевий бюджет м. Мелітополя р/р 31416544700013 код ЄДРПОУ 01992877 код ОКПО 34676932 банк УДК ГУДК у Запорізькій області, місцевий бюджет м. Мелітополя 24060300 МФО 813015 на відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілої від кримінального правопорушення (злочину) ОСОБА_5 у розмірі 3431 /три тисячі чотириста тридцять одна/ гривня 22 копійки, призначення платежу: відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину).

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 1, ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст.115 КК України - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Мелітополь, Запорізької області, українця, громадянина України /ідентифікаційний номер 3353910819/, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Мелітополя, Запорізької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 матеріальну шкоду в розмірі 4307,04 /чотири тисячі триста сім/ гривень 04 копійки, моральну шкоду в розмірі 50000 (п»ятдесят тисяч) гривень, всього-54307 (п»ятдесят чотири тисячі триста сім) гривень 04 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити повністю.

Речові докази:

куртку, кофту, бюстгальтер, що належать ОСОБА_5, які знаходиться на відповідальному зберіганні в камері зберігання Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області по квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 8/14 - повернути ОСОБА_5 за належністю;

куртку, брюки, кофту, що належать ОСОБА_7, які знаходиться на відповідальному зберіганні в камері зберігання Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області по квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 8/14 - повернути ОСОБА_7 за належністю;

сумку із штучної шкіри чорного кольору з фурнітурою з металу жовтого кольору, яка передана на відповідальне зберігання ОСОБА_13 відповідно до постанови про визнання речових доказів від 28 січня 2014 року та розписки - залишити законному володільцю ОСОБА_13.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя: Ю.В. Ковальова

Суддя: І.В. Урупа

Присяжні: В.Д. Гапотій

О.С. Войтович

В.І. Кривошеєв