Ухвала суду № 38764853, 15.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1066/14

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Юхимчук В.П., представник на підставі доручення

відповідача - Федюк В.М., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія-Т" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологія-Т» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивачем в порушення податкового законодавства не нараховано штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати з податку на додану вартість за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2013 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка податкової звітності ТОВ "Технологія-Т" з податку на додану вартість за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2013 року. За результатами перевірки складений акт від 20.02.2014 року № 601/22-6/34769487.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та пункту 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, що виразилось у тому, що ним не нарахований штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати податку на додану вартість за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2013 року.

На підставі акта перевірки податковим органом 05 березня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001582206, згідно із яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 366 грн. 85 коп.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що сума визначеного позивачем податкового зобов'язання у рядку 25 декларацій є правильною.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Податковим органом 05.03.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001582206, яким за порушення позивачем п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України та п. 7 розділу VІ «Порядок заповнення уточнюючого розрахунку» Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 2366,85 грн.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 7 розділу VІ «Порядок заповнення уточнюючого розрахунку» Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, що обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту заниження податкового зобов'язання.

Як встановлено з матеріалів справи, зокрема з податкових декларацій з ПДВ та уточнюючих рахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, позивачем не було занижено податкове зобов'язання з ПДВ. Крім того, в акті перевірки також не встановлено факту заниження позивачем ПДВ за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2013 року.

Відтак, у випадку, коли платником податку не було занижено грошове зобов'язання то і не має підстав для нарахування штрафу відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України.

Разом з тим, як судом першої інстанції встановлено, суми визначених податкових зобов'язань з ПДВ платник податків сплатив самостійно у встановлений законом строк, що підтверджується копіями платіжних доручень, і податковим органом не заперечується.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не доведено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Щодо твердження представника податкового органу, що судом першої інстанції під час розподілу судових витрат не враховано ч.1 ст. 94 КАС України та неправомірно стягнуто судовий збір шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 травня 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.