Постанова № 38763984, 22.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 8936/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Ве-Ста» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Ве-Ста» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.12.2006 року № 0001442300/0/10359, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 68297,46 грн., в тому числі 45531,64 грн. за основним платежем та 22765,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0001432300/0, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2005 року на 8064,36 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року позов задоволено повністю.

Постанова мотивована тим, що суд дослідив реальність угоди з поставки позивачу газу зрідженого ТзОВ «Торговий дім НафтоТрейд». Відповідно до угоди від 02.02.2005 року № 42-НТ/05, укладеної між «Торговий дім НафтоТрейд» (продавець) та ПП «Ве-Ста» (покупець), позивач придбав у свого контрагента 150 тонн газу зрідженого на умовах франко-резервуару ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». Оскільки газ зріджений повинен зберігатися в спеціально обладнаних резервуарах, то його вивіз до покупця не міг бути здійснений в момент укладення угоди, на що посилається відповідач, як на одну із обставин відсутності факту реального виконання господарської операції. Вивіз газу зрідженого здійснювався самовивозом власним спеціальним транспортом позивача по мірі його реалізації на власній заправній станції. При цьому, вивіз та реалізація продукції позивачем здійснювались як в лютому 2005 року так і після березня 2005 року, в той час як відповідачем з цієї ж самої господарської операції зменшено суму бюджетного відшкодування та донараховано податок на прибуток тільки за березень 2005 року. Не є належними доказами фіктивності даної господарської операції ті обставини, що посередники по ланцюгу поставки згодом були виключені з ЄДРПОУ внаслідок банкрутства чи з інших підстав. З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення зазначених господарських операцій всі контрагенти, задіяні в ланцюгу поставки газу зрідженого, були належним чином зареєстровані в ЄДРПОУ та мали свідоцтва платників податку на додану вартість. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання із сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки лише щодо цієї особи. А Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вищезазначеного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування, тобто покупець платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовну відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач подав позовну заяву з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за наслідками розгляду даного спору між тими самими сторонами і про той самий предмет Івано-Франківським окружним адміністративним судом 09.09.2010 року прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду по справі №2а-2776/10/0970 з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 155 цього Кодексу, а даний позов підписано 06.12.2010 року. По суті порушень, за вчинення яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач зазначає, що ПП «Ве-Ста» неправомірно включило до складу податкового кредиту за березень 2005 року суму податку на додану вартість в сумі 59573 грн., сплачену в ціні продукції, отриманої від ТзОВ «Торговий Дім НафтоТрейд» відповідно до виписаних останнім податкових накладних. Також станом на 01.12.2006 року по декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року є не підтвердженим податок в сумі 8064,36 грн. Відповідно наданого пояснення головного бухгалтера ТзОВ «Торговий Дім НафтоТрейд» дане підприємство не є виробником відвантаженої ПП «Ве-Ста» продукції, оскільки ця продукція придбана у ТзОВ «Рейнбоу ЛТД», яке також не є виробником вказаної продукції. Позивач не мав права включати податок на додану вартість в розмірі 59573,00 грн. до складу податкового кредиту, оскільки цей податок підприємством-виробником не сплачувався та не був включений до податкового зобов'язання за березень 2005 року, тобто не було надмірної сплати податку до бюджету, тому позивач не має права на його відшкодування з бюджету. Також відповідач зазначає, що господарські операції з постачання газу зрідженого по ланцюгу постачання ТзОВ «Алтон-КН», ТзОВ «Корана» - ПП «Модулор» - ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» - ТзОВ «Торговий Дім НафтоТрейд» - ПП «Ве-Ста» відповідно до досліджених первинних документів відбулися в один день, що є неможливим з врахуванням часу здійснення господарських операцій та територіальної віддаленості зазначених контрагентів один від одного.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

18.12.2006 року працівники Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області провели додаткову невиїзну перевірку ПП «Ве-Ста» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2005 року з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника, за результатами якої складено акт № 206/23/31574972.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція у Галицькому районі Івано-Франківської області прийняла податкові повідомлення-рішення від 18.12.2006 року № 0001442300/0/10359, яким ПП «Ве-Ста» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 68297,46 грн., в тому числі 45531,64 грн. за основним платежем та 22765,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0001432300/0, яким ПП «Ве-Ста» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2005 року на 8064,36 грн.

Колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до п. п. 1.6-1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, і при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 цієї статті якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.3 цієї статті платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно з пп. 7.7.4 даної статті платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Як вбачається із змісту наведених норм, бюджетне відшкодування податку на додану вартість ставиться в залежність від правильності та правомірності нарахування платником податку податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

Як встановив суд, 02.02.2005 року ТзОВ «Торговий Дім НафтоТрейд» (продавець) та ПП «Ве-Ста» (покупець) уклали угоду № 42-НТ/05, відповідно до умов якої продавець продає, а покупець приймає та оплачує нафтопродукти (150 тон газу зрідженого) відповідно до умов даної угоди та додатку (рахунку). Продаж товару здійснюється на умовах франко-резервуару ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття».

На підтвердження реальності виконання сторонами умов даного договору, а саме отримання товару (газу зрідженого) ПП «Ве-Ста» надало суду копії видаткових і податкових накладних (всього по 24), виписаних в період 02-31.03.2005 року на загальну суму 321576,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 53596,00 грн., та копію платіжних доручень за 01-28.03.2005 року, в яких призначенням платежу є плата за газ.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій - це первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні і зведені облікові документи повинні містити обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також обов'язкові реквізити первинних документів - це інформація, щодо яких саме товарів надані послуги, та де і коли надавалися послуги. З договорів, додаткових угод та видаткових накладних не можливо встановити, який товар було придбано.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що позивач не надав доказів фактичного отримання товару від ТзОВ «Торговий Дім НафтоТрейд».

Зокрема, на обґрунтування своїх висновків податковий орган зазначає наступне.

ТзОВ «Торговий дім НафтоТрейд» не є виробником відвантаженої продукції ПП «Ве-Ста». Дану продукцію ТзОВ «Торговий дім НафтоТрейд» придбало у ТзОВ «Рейнбоу ЛТД», яке також не є виробником продукції, а в свою чергу придбало її у ПП «Молудор», яке також не є виробником продукції. ПП «Молудор» придбало продукцію у ПП «Янус», постачальниками якого були ТзОВ «Корана» та ТзОВ «Алтон-КН».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.10.2005 року ТзОВ «Корана» визнано банкрутом та анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість від 12.01.2004 року. Податкова звітність до Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва подавалася з моменту реєстрації до лютого 2005 року. Податок на додану вартість в сумі 2827719,00 грн. ТзОВ «Корана» не включило до податкового зобов'язання за березень 2005 року і не сплатило до бюджету, тому податкова накладна виписана цим підприємством ПП «Янус» з порушенням вимог законодавства.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22.03.2005 року скасовано установчі документи ТзОВ «Алтон-КН» з моменту державної реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр.

Постановою Господарського суду Львівської області від 20.06.2006 року угоду від 01.03.2005 року № 011003/02 на поставку товару, укладену між ПП «Янус» та ТзОВ «Алтон-КН» визнано недійсною.

Як вбачається з відповіді Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 14.12.2005 року № 10207, наданої на запит відповідача, складеної за результатами перевірки ПП «Модулор» з питань його взаємовідносин з ТзОВ «Рейнбоу ЛТД», підприємство має ознаки сумнівності, оскільки розміри податків не відповідають обсягам фінансово-господарської діяльності, а розрахунки з контрагентами здійснено з використанням векселів.

При цьому, як встановив суд в результаті вивчення зазначених вище письмових доказів, а також відповіді Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 01.12.2005 року № 33049/7/23-0, наданої на запит відповідача, складеної за результатами перевірки ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» з питань його взаємовідносин з ТзОВ «Торговий дім НафтоТрейд», в ході виконання господарських зобов'язань по ланцюгу постачання зрідженого газу ТзОВ «Алтон-КН», ТзОВ «Корана» - ПП «Модулор» - ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» - ТзОВ «Торговий Дім НафтоТрейд» - ПП «Ве-Ста», постачальниками (продавцями) ТзОВ «Алтон-КН», ТзОВ «Корана», ПП «Модулор» та ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» податкові накладні були виписані в один день - 01.03.2005 року, що свідчить про неможливість реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження товару та обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для транспортування товарів, встановлення фактів нездійснення особами, які зазначені постачальниками чи виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, а також територіальної віддаленості зазначених контрагентів один від одного (ТзОВ «Алтон-КН» та ТзОВ «Корана» м. Київ, ПП «Модулор» м. Світловодськ Кіровоградської області, ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» м. Дніпропетровськ, ТзОВ «Торговий дім НафтоТрейд» м. Надвірна Івано-Франківської області).

При цьому, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції не досліджував та не перевіряв належним чином даних доводів відповідача, а саме чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення.

Також суд першої інстанції не встановив наявності первинних бухгалтерських документів (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, товарно-транспортні накладні, актів приймання товару тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення зазначених вище господарських операції.

Позивач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, зазначав, що вивіз газу зрідженого здійснювався ним самовивозом власним спеціальним транспортом по мірі його реалізації на власній заправній станції, однак не надав жодних належних доказів такого транспортування.

Колегія суддів враховує, що позивач таких документів не надав, отже, не виконав свого процесуального обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, передбаченого ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, із змісту наведених вище правових норм випливає, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит, є реальне здійснення операцій з придбання товарів.

Тобто за відсутності факту реального виконання господарської операції відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів, а, отже, і заявлятись в подальшому до бюджетного відшкодування.

Також колегія суддів враховує, що ПП «Ве-Ста» придбавало через посередників нафтопродукти у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої.

Крім того, посилання суду першої інстанції як на один з доказів протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на ту обставину, що вивіз та реалізація продукції здійснювались як в лютому 2005 року так і після березня 2005 року, в той час як відповідачем з цієї ж самої господарської операції зменшено суму бюджетного відшкодування та донараховано податок на прибуток тільки за березень 2005 року, колегія суддів вважає помилковим, оскільки, як встановлено під час судового розгляду справи, відповідач досліджував лише суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виписаних позивачу ТзОВ «Торговий дім НафтоТрейд» у березні 2005 року.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-4424/10/0970 за позовом Приватного підприємства «Ве-Ста» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді В.В. Святецький

Н.М. Судова-Хомюк