Постанова № 38763891, 19.05.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2014 рокум. Ужгород№ 807/889/14

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Шешеня О.М. розглянувши справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Державного підприємства "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" (далі - відповідач) про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

16.05.2014 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи. Представник позивача в даній заяві підтримав вимоги викладені в позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Представник відповідача 22.04.2014 року надіслав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив наступне. Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить від 25 до 100%, включаючи випадки відчуження шляхом продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного ст.ст. 22-26, 30, ч. 11 ст. 42, абз. 2 ч. 6 ст. 43 Закону щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства. Представник відповідача вказує, що частка державної власності у статутному фонді відповідача становить 100%. Згідно до п. 9 ст.11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських операцій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Згідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" дане підприємство є об'єктом державної власності, що не підлягає приватизації. Відтак, представник відповідача наголошує на тому, що в задоволенні позову слід відмовити.

Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.01.1992 року Тячівською районною державною адміністрацією Закарпатської області було зареєстровано відповідача, як юридичну особу, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.4).

Відповідача було узято на облік позивачем, як платника податків, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків (а.с. 6).

Разом з тим, постановами Закарпатського окружного адміністративного суду були задоволені адміністративні позови позивача до відповідача про стягнення податкового боргу, а саме: від 24.12.2012 року по справі №2а-0770/3057/12 про стягнення податкового боргу в розмірі 4652,37 грн. (а.с. 7-8), від 24.12.2012 року по справі №2а-0770/3056/12 про стягнення податкового боргу в розмірі 11328,27 грн. (а.с. 9), від 01.03.2012 року по справі №2а-0770/2954/11 про стягнення податкового боргу в розмірі 4944,43 грн. (а.с. 10-11), від 22.12.2011 року по справі №2а-0770/3131/11 про стягнення податкового боргу в розмірі 3109,20 грн. (а.с. 12-13), від 24.11.2011 року по справі №2а-0770/3256/11 про стягнення податкового боргу в розмірі 127589,46 грн. (а.с. 14-15), від 27.10.2011 року по справі №2а-0770/2953/11 про стягнення податкового боргу в розмірі 54459,92 грн. (а.с. 16), від 27.10.2011 року по справі №2а-0770/2949/11 про стягнення податкового боргу в розмірі 36531,31 грн. (а.с. 17), від 24.04.2013 року по справі №807/1154/13-а про стягнення податкового боргу в розмірі 81614,01 грн. (а.с. 18-19), від 14.01.2014 року по справі №807/4279/13-а про стягнення податкового боргу в розмірі 394893,42 грн. (а.с. 20-21).

У відповідності до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Відтак, податковий борг відповідача становить 621094,61 грн., у тому числі пеня в сумі 1379,65 грн., яка була нарахована позивачеві після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу, що підтверджується обліковою карткою платника податків (а.с. 22-27).

Згідно наявних в матеріалах справи інкасових доручень (розпоряджень), а саме: від 31.01.2013 року № 31 (а.с. 28), від 31.01.2013 року № 35 (а.с. 7), від 06.03.2013 року №71 (а.с. 34), від 16.04.2013 року №134 (а.с. 41), від 24.09.2012 року №214 (а.с.42), від 24.09.2012 року №215 (а.с.42), від 08.07.2013 року №326 (а.с. 43), від 10.07.2013 року №328 (а.с. 44), від 10.07.2013 року №330 (а.с. 45), 23.07.2013 року №331 (а.с. 46), від 10.07.2013 року № 332 (а.с. 47) та платіжних вимог, а саме: від 09.04.2012 року №49 (а.с. 30), від 09.04.2012 року №50 (а.с. 31), від 09.04.2012 року №51 (а.с. 32), від 09.04.2012 року №52 (а.с. 33), 28.04.2012 року №95 (а.с. 35), від 28.04.2012 року №100 (а.с. 36), від 14.02.2012 року №104 (а.с. 37), від 14.02.2012 року №106 (а.с. 38), від 13.03.2012 року №131 (а.с. 39), від 13.03.2012 року №133 (а.с. 40), які були надіслані позивачем до банків, обслуговуючих відповідача, такі були повернуті без виконання, оскільки на рахунках відповідача відсутні кошти .

Також, у відповідача відсутня готівка, у відповідності до складених актів про вилучення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, а саме: від 20.03.2013 року № 2 (а.с.48-49), від 31.03.2013 року №3 (а.с. 50-51), від 26.06.2013 року №35 (а.с. 52), від 28.06.2013 року №36 (а.с. 53), від 15.07.2013 року №37 (а.с. 54), від 17.07.2013 року №40 (а.с. 55).

Згідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

У відповідності до п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Таким чином, позивачем було проведено опис майна у податкову заставу відповідача на загальну суму 353407,00 грн., що відображено в Акті опису майна від 22.07.2013 року №3 (а.с. 56-57).

У відповідності до Акту опису майна від 22.07.2013 року №3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майна було внесено реєстраційний запис, об'єктом обтяження якого є майно відповідача (а.с. 58).

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.3 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Виходячи з наведеного, податковий орган може вжити заходів щодо погашення податкового боргу платника податків за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, лише на підставі рішення суду.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача про те, що з метою недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств та на підставі Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 року № 2864-III в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 року № 2864-III передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 року № 2864-III встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Разом з тим, в даному адміністративному позові вирішується питання щодо погашення податкового боргу відповідача шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, у зв'язку з недостатністю коштів, які перебувають у його власності, а не питання щодо відчуження майна цілісного майнового комплексу. Також, з Акту опису майна №3 від 22.07.2013 року (а.с. 56) вбачається, що майно, яке описане в якості податкової застави не відноситься до цілісного майнового комплексу.

При цьому, суд констатує, що сума коштів від продажу майна може перевищувати податковий борг, та у відповідності до п.95.6 ст.95 ПК України - позитивна різниця між сумою продажу та сумою податкового боргу повинна бути перерахована на рахунки платника податків.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС Україна, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Матеріалами справи та поясненнями представника позивача доведено як наявність податкового боргу відповідача, так і правомірність звернення позивача до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок заставленого майна, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані (заперечення проти позову відповідач суду не надав) та підлягають до задоволення повністю.

Станом на час розгляду адміністративної справи борг відповідачем не сплачений.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Державного підприємства "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" - задовольнити.

2.Надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 621094,61 (шістсот двадцять одну тисячу дев'яносто чотири гривні шістдесят одну копійку) грн. за рахунок майна Державного підприємства "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" (смт. Дубове, вул. Заводська, 8, Тячівський район, Закарпатська область, 90531, код ЄДРПОУ 14310804) вказаного в Акті опису майна від 22.07.2013 року №3 на яке поширюється право податкової застави.

3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяО.М. Шешеня